«У дощ, сніг — байдуже. Нам було важливо бути там»: історії 10-ти «майданівців», які загинули на війні

Сьогодні виповнюється рівно 10 років від початку Революції гідності. 21 листопада 2013 року уряд тодішнього прем’єр-міністра Миколи Азарова зірвав підписання угоди про Євроінтеграцію, після чого на Майдані Незалежності почали збиратись перші мітингувальники.

Ця Революція починалася як мирний протест, але ескалація конфлікту з правоохоронними органами спровокувала масштабні мітинги та початок революційних подій. Це був момент народного обурення проти корупції, влади та схильності до авторитаризму в країні.

Революція Гідності стала поштовхом для розвитку української державності, індикатором змін у суспільстві й стартом входження України до європейської спільноти,

«Вечірній Київ» зібрав історії 10-ти киян-учасників Революції Гідності, які загинули на війні.

РОМАН РАТУШНИЙ

Український громадський діяч, журналіст, військовик-доброволець. Учасник Євромайдану. Відомий боротьбою за збереження столичного урочища Протасів Яр та як учасник російсько-української війни.

Наприкінці 2013 року 15-річний Роман брав участь в Євромайдані, з іншими студентами постраждав від атаки «Беркуту» в ніч проти 30 листопада.

Загинув в бою під Ізюмом 9 червня 2022 року, потрапивши у ворожу засідку. Батько Романа згодом повідомив, що Роман загинув біля села Сулигівка. Хлопцю було 24 роки.

ДМИТРО ГУБАРЄВ

Солдат окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України.

Дмитро став учасником Революції Гідності, коли був студентом КНУ імені Тараса Шевченка. Його університетський друг Степан розповів, що на Майдан ходили як після пар, так і замість них.

«У дощ, сніг — байдуже. Нам було важливо бути там. З Дімою також були присутні, коли на перетині Хрещатика та бульвару Тараса Шевченка повалили перший памʼятник Леніну», — сказав Степан.

Перед початком великої війни пішов добровольцем до окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України. З перших днів війни разом з азовцями перебував на передовій, став на захист Маріуполя.

Дмитро Губарєв загинув 15 квітня 2022 року, при обороні Маріуполя, на заводі «Азовсталь».

РУСЛАН БОРОВИК

Український військовослужбовець, молодший сержант, командир відділення 95 ОДШБр та фотограф. Війна для нього почалася з Революції Гідності.

«Вже тоді на початку 2014-го він говорив, що ми неодмінно маємо захистити нашу країну. Його патріотичне налаштування було очевидним. Я тоді вже підробляла. Виходила на роботу. А він брав дворічну Соню, садив у візочок і їхав на Майдан. Не пропускав і дня», — згадує його дружина Людмила.

Після Майдану Руслан разом зі своїми побратимами потрапив у зону АТО.

За своє життя Руслан Боровик двічі брав участь у місіях в Іраку (звідти й закріпився за ним позивний «Багдад») та пройшов крізь пекло у Донецькому аеропорту в 2014-2015 роках. А від першого дня повномасштабної війни, пішов воювати у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, хоч мав групу інвалідності після кульового поранення.

Його життя обірвалося 29 квітня 2022-го під Ізюмом на Харківщині.

ДЕНИС АНТІПОВ

Український перекладач, педагог, військовослужбовець, лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

На Майдан Денис поїхав на другий день і був там до 30 листопада. Саме він самотужки виготовив той прапор ЄС, який висів на стелі Незалежності та був у кадрі всіх телеканалів.

Був одним з тих, хто у лютому 2014 року поцілив коктейлем Молотова у БМП на Майдані Незалежності. І саме Денис з побратимами у лютому 2014 року знесли пам’ятник комуністичному радянському злочинцю Дмитру Мануїльському в урядовому кварталі столиці.

У 32 роки загинув 11 травня 2022 року під селом Довгеньке у Харківській області.

ПАВЛО РОМАНЕНКО

Розвідник, десантник, професійний військовий з багаторічним досвідом.

Павло брав активну участь у Революції Гідності. На Майдан пішов цілеспрямовано, був там разом з членами Правого сектора.

У 2014, коли Донецьку і Луганську області охопила війна, Павло разом з товаришами зібралися на фронт. Захищав рідну країну під час АТО, ООС та повномасштабної війни.

Загинув 24 травня 2022 року на Харківщині у віці 29 років.

МИХАЙЛО МАТВІЇВ

Воїн добровольчого батальйону «Стугна.

Коли почалася Революція Гідності, Михайло разом зі знайомими створив на рідних Позняках так звану територіальну оборону та очолював її. Вони стежили за порядком вночі та разом із правоохоронцями допомагали «ловити» та затримувати «тітушок».

У вільні від нічного патрулювання дні він набивав рюкзак з продуктами та ліками і ніс активістам у намети.

У перші місяці повномасштабної війни Михайло Матвіїв воював у добровольчому формуванні «Реванш». Наприкінці березня став частиною добровольчого батальйону «Стугна». Визволяв Київську та Харківську області. Загинув 18 серпня 2022 року на Миколаївщині у віці 33 роки.

ОЛЕКСАНДР ГОШИЛИК

Солдат Національної Гвардії України, кавалер ордену «За мужність» III ступеня та поет.

Майдан розпочався, коли Олександр навчався на другому курсі. Хлопець став активним його учасником. Створив групу «Майдан — дій!» (ввійшла потім у склад Чорного Комітету), що з першого по останній день була на Майдані.

Олександр мав позивний «Стодев’ятий». Саме 109 статтю ККУ — «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» — йому інкримінували на Майдані.

Після того, як росія вдерлася в Крим, Саша почав дзвонити на гарячі лінії добровольчих батальйонів. Першим відповів батальйон «Донбас». Нас, рідних Сашко вже просто поставив перед фактом після того, як його взяли в склад батальйону.

У квітні 2016 року демобілізувався, а з початком повномасштабного вторгнення знову вступив до лав ЗСУ.

Загинув 7 жовтня 2022 року під Бахмутом у 27 років.

ОЛЕГ РИБАЛЬЧЕНКО

Український журналіст, громадський діяч та військовий.

Ще студентом Олег Рибальченко брав активну участь у Революції Гідності у найважчі дні протистоянь. У 2013 році відстоював цінності свободи й незалежності України на Майдані, а після цього продовжив боротьбу в АТО.

Загинув 21 грудня 2022 року у боях за Бахмут у віці 28 років.

ДАНИЛО МЕЛЬНИК

Вчитель, музикант та військовий.

Разом зі своїми рідними був активним учасником подій на Майдані.

Коли почалася російська агресія у березні 2014 року, Данило записався у добровольчий батальйон «Донбас». Їхній бойовий шлях розпочався з Артемівська (так тоді називався Бахмут). Пройшов Іловайськ та інші гарячі точки.

Після АТО повернувся до цивільного життя. Але після початку повномасштабного вторгнення Данило знову повернувся до війська. Став до лав добровольців, членів Правого Сектору, з яких було сформовано 67 бригаду. Звільняв Київщину, потім воював на Харківщині.

Загинув 10 травня 2023 року загинув під Бахмутом, рівно за місяць до свого 30-річчя.

ОЛЕКСАНДР СОКОРЕНКО

Киянин у шостому поколінні, випускник Географічного інституту та Військового інституту КНУ ім.Т.Г.Шевченка, офіцер 47 ОМБР «Ма́ґура».

Євромайдан розпочався, коли Олександр навчався на першому курсі географічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. У юному віці став одним з найактивніших учасників Майдану. Був ідейним націоналістом.

«Разом пройшли 1-2-3 курс. пройшли Майдан і разом записались у Правий сектор. Ми були 30 листопада під стелою на Майдані. Сашко тоді отримав величезну гематому. Він переховувався у Михайлівському золотоверхому», — розповів студентський друг Максим Литвиненко.

У січні 2014 він купив для Майдану захисну будівельну каску та жилет від гумових куль. 17 січня був на Грушевського, коли летіли перші гранати та горіли автобуси «Богдан».

У 2022 році офіцером пішов служити у 47 ОМБР «Ма́ґура». Загинув 30 липня 2023 під Оріховим на Запоріжжі у віці 27 років.

Нагадаємо, Музей Майдану пропонує відзначати День Гідності та Свободи під гаслом «Заряджені гідністю та жагою свободи!» й закликає долучитися до флешмобу #Бути_Гідним, пов’язавши євромайданівську стрічку з прапорами України та ЄС, та поділитися фотографіями, спогадами й роздумами про Євромайдан під цим тегом у соцмережах.

До 10-ї річниці Революції Гідності у Києві пройде шестиденний «Майдан-форум».

Юлія СЕРГЕЄВА, «Вечірній Київ»