«Він вийшов з Іловайська, але не вийшов з-під Бахмута»: історія воїна «Стодев’ятого»

7 жовтня 2022 року у запеклому бою з окупантами під Бахмутом загинув командир взводу управління мінометної батареї механізованого батальйону Олександр Гошилик.

Йому було лише 27. Сержант, випускник Українського фізико-математичного ліцею КНУ, вихованець фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Сашко мав позивний «Стодев’ятий». Саме 109 статтю ККУ — «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» — йому інкримінували на Майдані.

З цього часу пройшло майже пів року. Час не лікує рани. Сестра Героя Оксана Василевич поділилася спогадами про свого братика.

ДИТИНСТВО ТА ЮНІСТЬ ГЕРОЯ

Силу свого характеру і любов до життя маленький Сашко показав ще тоді, коли йому було всього лише один рік.

«Саме рівно в рік він двічі був на грані життя та смерті в реанімації обласної лікарні. Почалося все з простої застуди. Але лікарі ніяк не могли підібрати дієвого лікування. І коли здавалося, що все позаду, вже у звичайній палаті однорічний Сашко заражається сальмонельозом. Організм втрачає воду. Дитина починає завмирати в мами на очах. Знову реанімація. Але він переміг хворобу», — згадує Оксана.

Сашко пішов у школу в неповних 6 років. І хоч боялися, чи не зарано, перші три класи він закінчив на «відмінно». Паралельно ще й займався шахами.

«Він любив шахи. Мав перший розряд. А ще дуже любив рибалку, гриби, тварин. У нього було дев’ять врятованих котів. І просто обожнював читати. Всі призові кошти зі змагань, чи ті, які дарували, витрачав на книги», — розповідає сестра.

Як тільки-но Сашкові виповнилося тринадцять, померла мама. Оксана на той час навчалася в Києві на першому курсі механіко-математичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка.

«Я запалилася ідеєю, щоб і Сашко навчався тут. Але для цього треба було, щоб він був призером Всеукраїнського етапу олімпіади з математики чи фізики. Приїхала додому з цією ідеєю. За короткий час опісля Саша потрапляє з шкільної олімпіади, тут ще авансом, на міську. З міської уже заслужено — на обласну. З обласної — більш ніж заслужено на Всеукраїнську, де виборює ІІІ диплом, а разом із ним і право навчатися в фізико-математичному ліцеї поруч зі мною», — каже Оксана.

Паралельно, в ліцеї, де навчався Сашко, заслужений вчитель України Мирослав Степанович Гаразд пропонує Сашку почати займатися олімпіадною фізикою. Пазл склався.

Мирослав Гаразд зауважив: «Ця перемога була для нього вагомою. Отримавши запрошення від Українського фізико-математичного ліцею, Саша з 9 го класу продовжував навчання у Києві».

Так в неповні 14 років Сашко розпочинає своє життя в Києві. Розпочинає з фізики, яку дуже полюбив. Всього за рік хлопець перечитав все, що було у шкільній бібліотеці з цього предмету. Наступного року, бувши в 10 класі, всі підручники за 1 курс фізичного факультету теж були прочитані. На фізичний факультет університету Тараса Шевченка Сашка прийняли без екзаменів.

МАЙДАН ТА ІЛОВАЙСЬКИЙ КОТЕЛ

Коли Сашко навчався на 2 курсі університету, то в Україні стався Майдан. Як говорив сам Сашко, після цих подій він уже не зміг залишатися аполітичним. Наш Герой створює групу «Майдан — дій!» (ввійшла потім у склад Чорного Комітету), що з першого по останній день була на Майдані.

«Після того, як росія вдерлася в Крим, Саша почав дзвонити на гарячі лінії добровольчих батальйонів. Першим відповів батальйон „Донбас“. Нас, рідних Сашко вже просто поставив перед фактом після того, як його взяли в склад батальйону», — розповідає Оксана.

Через дитячий вид і юний вік (Сашкові було всього 18 років) його ніхто не хотів брати до себе у підрозділ. Згодом таки взяли — артилеристом-розвідником. З цим підрозділом вони і опинилися в Іловайську.

Опісля того, як колону в якій був і Сашко, розстріляли в нього на очах, він разом із ще декількома побратимами почали вихід з окупованої території. Сашко вів усіх по артилерійському GPS, максимально обережно складаючи маршрут. За 5 днів вони пройшли близько 85 кілометрів і вийшли з оточення.

Указом Президента України Сашко нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Після Іловайська Сашко переходить з добровольчого батальйону «Донбас» в склад батальйону ЗСУ «Донбас-Україна». В квітні 2016 року демобілізувався.

Тоді Сашко говорив: «На війні ти розумієш, що твоя воля сильніша за твоє тіло — бо іноді страшно, боляче, важко, але неодмінно треба щось зробити — і ти це робиш».

Він був переконаним націоналістом і у своїх інтерв’ю підкреслював: «В Україні повинна запанувати національна ідея, інакше знову буде війна і кров». Ці слова Олександра сказані у вересні 2016 року під час презентації власної збірки віршів і прози «Міст через вічність» стали пророчими.

СТАНОВЛЕННЯ ВОЇНА

Після демобілізації Сашко повертається до студентського життя. Проте ненадовго. Пережитий досвід спонукає Сашу до зміни діяльності. Категорично налаштований він кидає університет, бо вирішує змінити фізику на програмування. Саша знаходить ІТ-компанію з Ужгорода, в якій навчається, проходить конкурс опісля і з другим кращим результатом залишається там працювати.

Згодом була своя компанія в Києві, з якою працювали над медичним ІТ-проєктом. Опісля — відома компанія Verbit (світова платформа голосового штучного інтелекту).

«Сашко був дуже талановитим програмістом. Йому навіть пропонували роботу у Силіконовій долині. Але він був справжнім патріотом України. І залишити рідну країну не міг», — каже Оксана.

З початком повномасштабного вторгнення Саша вступив до лав ЗСУ. Активно пише поезію.

«Після пережитого ніякі б сили в світі не зупинили б Сашу брати участь в боротьбі за свободу та Українську державу. Він повернувся, як він сам говорив, на своє місце в цей важкий для усіх час. Він став Воїном. Він оберігав нас майже весь час на „нулі“, а тепер оберігає нас на небі», — розповідає сестра Героя.

Рідні бійця досі не отримали тіло.

«Хлопці, коли виходили, зберегли координати. Але оскільки вже майже 6 місяців минуло, то ми розуміємо, що шансів знайти його за цими координатами практично нуль. До наших позицій по прямій там уже близько 15 км… Це — окупована територія зараз», — каже Оксана.

«Він вийшов з Іловайська в його 18 років, але не вийшов з-під Бахмута. Він називав себе „Клятим Мольфаром“. І ми завжди сварилися за перше слово в цьому псевдонімі. Запрошую всіх на його поетичну сторінку. В його віршах стільки мудрості, скільки в собі збирають цілі покоління! Сказати, що він був надзвичайним, — мало. Він був світлом для всіх, хто його знав», — розповідає жінка.

»…І під градом снарядів нам потрібно, друзі, стояти.

І нехай на вівтар покладемо наше безцінне життя.

На землі святій ворога потрібно комусь зупиняти,

бо за нашими спинами б’ються дитячі серця….» (з одного з останніх віршів Сашка Гошилика).

СПОГАДИ ПРО ГЕРОЯ

«В УФМЛ КНУ Олександр Гошилик був зразковим студентом, щирим хлопцем з добрим серцем. Він став прикладом мужності, твердості духу, вірності українським національним переконанням. Вісімнадцятилітнім хлопцем брав участь в Революції Гідності, АТО, вийшов з Іловайського котла у 2014 році. Зі зброєю в руках пішов захищати Україну після повномасштабного вторгнення рф у лютому 2022, а з жовтня, на жаль, тримає над нами небо», — Тетяна Василик, координаторка проєкту «Віртуальний меморіал пам’яті полеглих шевченківців «Герої не вмирають».

«Щем у серці, сльоза на очах, а в пам’яті маленького зросту хлопчик з великими допитливими очима. Як я мріяла побачити його ще раз у своєму класі перед сьогоднішніми фізматівцями в ролі воїна-переможця. Ми з ним навіть про це домовилися… Але… Але він житиме вічно в наших серцях, у нашій пам’яті і… на моїх уроках. Згадувала його на першому уроці в кожному класі та буду згадувати», — вчителька природничо-математичного ліцею Людмила Андрущенко.

«Ми дуже хотіли зробити кіно. Кіно про Іловайськ. Про «зелений коридор» смерті. Чорну діру в реальності. Про наших добровольців, яких розстрілювали, як в тирі. Про подвиг тих, хто прийняв бій у цьому пеклі та не кинув поранених. Про те, що було після Іловайську… Maks Levin, Петрович Петро Цимбал, Марік Markiian Lyseiko, Стодев’ятий Olexandr Hoshylyk і я.

А нині вже немає Макса і Стодев’ятого. Макса вбили під Києвом навесні 2022, а Стодев’ятого — під Бахмутом восени 2022 року. Вони обидва пройшли іловайський коридор смерті. Тіла 27-річного легендарного добровольця батальйону «Донбас» Сашка Гошилика (Стодев’ятого) немає досі, бої під Бахмутом тривають. Зробити кіно неможливо і неможливо кіно не зробити…», — відома українська кінорежисерка Лариса Артюгіна.

НАГОРОДИ ОЛЕКСАНДРА

• Орден «За мужність» III ступеня (Указ Президента України № 176 / 2015) «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України».
• Відзнака УПЦ КП — Медаль «За жертовність і любов до України» (21 січня 2015 року).
• Медаль «За вірність присязі» (вересень 2015).
• Відзнака «За службу Державі».
• Відзнака «Учасника АТО».

«Вечірній Київ» відкрив віртуальний Пантеон Героїв, присвячений загиблим киянам. За кожним із захисників — залишена історія та непрожиті життя.

Інна БІРЮКОВА, фото надані Оксаною Василевич для «Вечірній Київ»,