2024 рік у кадрі: найпопулярніші відео від «Вечірнього Києва»

Цей рік став для нас усіх часом випробувань і надій, радісних моментів і болючих втрат. 2024-й залишиться в історії як рік, коли Україна продовжувала боротися за свободу, відновлювала зруйноване, і водночас надихала світ незламністю та людяністю. У вирі подій журналісти «Вечірнього Києва» були поруч із тими, хто творив цю історію: знімали репортажі з місць знакових подій, фіксували щирі емоції та давали голос тим, хто має що сказати.

СВІДЧЕННЯ ЩОДО ТОРТУР ЗВІЛЬНЕНОГО ВОЇНА ЗСУ

На початку 2024 року журналістка «Вечірнього Києва» запросила на розмову звільненого з російського полону 41-річного сержанта Збройних сил України Сергія Мудрого.

У квітні 2022 року він разом із побратимами отримав наказ здатися в полон в оточеному Маріуполі. Опісля Сергій провів рік і вісім місяців у кількох колоніях росії, деякі з яких були особливого режиму.
За «зайві» слова чи рухи військовополонених тут били битами, ногами та спускали собак. Не раз після тортур полонені українці втрачали свідомість.

На відео, яке ми зняли, Сергій розповідає про тортури росіян щодо українських військовополонених.

«На голові мені виголили букву «Z» і повели у двір, де закрили в вольєрі для собак, яку так і називають: «Собачатниця».
Мороз. Падає сніг. Я голий сиджу в клітці. Всюди собаче лайно. Просидів десь хвилин 30. Прийшли працівники СІЗО, ще кілька разів вдарили шокером, перекурили та повели в душ. Кричали, аби швидше мився. Як щось хотів перепитати — знову били шокером.

Помився, отримав одяг. Завели в камеру. Там нас сиділо четверо. Відкрилася «годівниця». Дали їсти. Їжа була ніяка. Наважився попросити солі. Хто ж знав, що в тюрмі не можна нічого просити. Замість солі отримав ще кілька хвилин ударів», — описував пережите військовий ЗСУ.

Відео приголомшило багатьох людей. Його поширювали та залишали коментарі. Станом на зараз перегляди складають понад два мільйони.

ЯК КИЇВ ПРОЩАВСЯ З ПАРАМЕДИКИНЕЮ ІРИНОЮ ЦИБУХ

Влітку, 2 червня, Київ прощався з Іриною Цибух — талановитою журналісткою, активісткою та парамедикинею «Госпітальєрів».

Прощання відбулося в самому серці столиці, на Майдані Незалежності, який був заповнений вщент. Сотні людей зібралися, щоб віддати шану жінці, чий внесок у розвиток громадянського суспільства та захист України назавжди залишиться у пам’яті.

Навколо стояли військові та побратими з «Госпітальєрів», багато з них — на милицях або з протезами. Але найбільше було людей у вишиванках. Це була данина пам’яті Ірини, яка у своєму листі до брата просила, щоб на її прощання прийшли саме у національному вбранні.

Того дня на Майдані прозвучали улюблені пісні Ірини у виконанні тисячного хору, яким керувала її близька подруга — співачка та бандуристка Марина Круть.

«Давайте співати у небо без зупину, як Іра рятувала поранених!» — закликала Марина, і її слова стали символом незламності та пам’яті про Ірину.

За прощанням з Іриною Цибух стежили не лише ті, хто зібрався на Майдані Незалежності, а й мільйони українців у соціальних мережах. Це ще раз підкреслює, наскільки важливою для багатьох була її діяльність і особистість.

Зокрема, відео, на якому співак В’ячеслав Вакарчук підходить із квітами до труни парамедикині, переглянуло понад чотири мільйони людей. А проникливу промову рідного брата Ірини побачили півмільйона. Ці цифри — свідчення того, як багато сердець зворушила історія Ірини.

Вічна слава та памʼять Ірині Цибух!

ЗАЯВА БІЙЦІВ АЗОВУ ЩОДО ПОРНЕННЯ ПОБРАТИМІВ З ПОЛОНУ

28 липня, до другої річниці теракту в Оленівській колонії, на Майдані Незалежності відбувся захід на вшанування пам’яті загиблих українських військових.

Під стелою зібралася велика кількість бійців легендарного батальйону «Азов», які закликали українську владу виконати обіцянки та повернути додому захисників, які тримали оточений завод «Азовсталь».

«Ми наполягаємо та вимагаємо від керівництва нашої держави, щоб у наступних обмінах були військовослужбовці «Азову». По-друге, повертати у першу чергу всіх поранених, зокрема й тих, хто постраждав під час теракту в Оленівці. І по-третє, затвердити на державному рівні 29 липня як День пам’яті захисників, які загинули в полоні.

На завершення, запам’ятайте: якщо й надалі в обмінах будуть зрадники та колаборанти — не очікуйте на подвиг наших воїнів!» — заявив Герой України, заступник командира 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ Святослав Паламар («Калина»).

Відео з промовою Святослава Паламара, опубліковане «Вечірнім Києвом», переглянули понад два мільйони людей.

У результаті, під час наступного обміну військовополоненими, який відбувся 13 вересня 2024 року, до України повернули азовців, які вимушено здалися в полон після виходу з «Азовсталі». Серед звільнених був і керівник інформаційної служби полку НГУ «Азов» Артем Дубина («Нікополь»).

КИЯНКА ЗНАЙШЛА НА КУХНІ УЛАМОК РОСІЙСЬКОЇ РАКЕТИ

Протягом 2024 року Київ неодноразово ставав мішенню ракетних обстрілів з боку російської федерації. Один із таких інцидентів стався 21 березня у Святошинському районі. Уламок російської ракети пробив стіну багатоповерхівки та опинився на кухні однієї з квартир.

Пʼятиповерхівка, яка постраждала від удару, залишилася напівзруйнованою. На її парковці згоріли п’ять автомобілів. На щастя, обійшлося без жертв і поранених.

Мешканка будинку Тетяна розповіла журналістам, як під час тривоги вона разом із котами та собаками сховалася у коридорі, дотримуючись правила двох стін. Потужний вибух буквально сколихнув будівлю, і шибки у квартирі вилетіли.

Коли жінка наважилася зазирнути на кухню, вона побачила повністю зруйновану кімнату. На підлозі лежав уламок ракети, який пробив стіни будинку.

«Спершу я подумала, що це шматок від мікрохвильовки, — згадує Тетяна. — А потім побачила на ньому мікросхеми та написи російською мовою. Коли прийшли рятувальники, вони підтвердили, що це частина ворожої ракети. Вибух був настільки сильним, що цей уламок залетів до мене у квартиру».

На щастя, Тетяна не постраждала. Однак кішки, налякані вибухом, втекли. Киянка витратила чимало часу, щоб їх знайти.

ГУЧНЕ ВБИВСТВО ПІДЛІТКА В КИЇВСЬКОМУ ФУНІКУЛЕРІ

7 квітня на київському фунікулері стався трагічний інцидент: 30-річний працівник Управління державної охорони (УДО) вступив у конфлікт з групою підлітків. Під час суперечки він штовхнув одного з підлітків, який, падаючи, розбив головою вікно та отримав поріз шиї. Через інтенсивну втрату крові він помер до приїзду швидкої допомоги. Загиблим виявився 16-річний Максим Матерухін, учень 10-А класу київської школи №36 та гравець футбольної команди «Зміна».

Ця трагедія шокувала місто, а відео та фото з місця події швидко поширились у соцмережах. Виявилось, що підозрюваний у вбивстві був у стані алкогольного та наркотичного сп’яніння.

9 квітня Печерський суд Києва обрав запобіжний захід для підозрюваного — тримання під вартою до 5 червня без права на заставу. Після цього запобіжний захід продовжили. Родина Максима і досі домагається довічного ув’язнення для підозрюваного.

Журналістка «Вечірнього Києва» працювала на кількох судових засіданнях та спілкувалась з батьками й представниками родини загиблого. Біля суду збирались знайомі та близькі Максима, які скандували: «Посадити вбивцю на довічно».

«Коли людина усвідомлює, що може провести все життя за ґратами, вона може ухилятися від суду протягом двох чи навіть семи місяців, адже гірше вже не буде. Тому ми вважаємо, що єдиний спосіб забезпечити виконання нею процесуальних обов’язків — це тримання під вартою», — підкреслив представник сім’ї потерпілих Олександр Панченко.

«Вечірній Київ» також публікував репортаж з поховання Максима Матерухіна. Спочатку прощання відбулося у дворі його будинку в Голосіївському районі, а потім — на Берковецькому кладовищі.

«Це дуже важко згадувати. Максим був відкритою, доброю людиною, завжди готовою допомогти. Він часто пропонував ідеї, ми багато спілкувались — як в школі, так і про життя. Я бачила його за кілька годин до трагедії. На суд я не піду, не витримаю», — розповіла однокласниця Максима нашому виданню.

ПРИЇЗД УКРАЇНСЬКИХ ОЛІМПІЙЦІВ ДО КИЄВА З ПАРИЖУ

13 серпня Київ урочисто зустрічав своїх олімпійців, які повернулися з Олімпійських ігор у Парижі. Цього дня столиця приймала групу спортсменів, серед яких були як медалісти, так і ті, хто гідно представив Україну на міжнародній арені.

Серед тих, хто повернувся додому, були: фехтувальниця Ольга Харлан, яка здобула бронзову медаль, важкоатлетка Юлія Парафій, яка завоювала срібло, та борець Жан Беленюк, який привіз золоту медаль.

Також до Києва повернулися представники стрільби, плавання та легкої атлетики, серед яких — спортсмени, що показали високі результати, незважаючи на складні обставини.

Кожен із них став героєм для країни, адже їхні досягнення — це не просто спортивний успіх, а символ незламності духу українців.

На Центральному вокзалі столиці зустрічали своїх героїв рідні, друзі, тренери, а також вболівальники, які чекали на спортсменів, готові вітати їх з тріумфом. Атмосфера на вокзалі була наповнена емоціями та радощами, адже цей день став справжнім святом для всієї країни.

Повернення олімпійців з Парижа стало знаковим моментом для України. Спортсмени привезли не лише медалі, а й відчуття надії та сили, які так важливі для українців під час війни. Це були не просто спортивні досягнення — це була перемога духу та символ незламності, який об’єднує всю націю.

ІНТЕРВ’Ю ПРО МОБІЛІЗАЦІЮ: НОВОВВЕДЕННЯ ТА ШТРАФИ

З початку травня 2024 року оновлення даних у єдиному державному реєстрі «Оберіг» стало однією з головних тем для обговорення на всіх інформаційних платформах.

Щоб розібратися в ситуації і зрозуміти, як це вплинуло на місцеві громади, «Вечірній Київ» звернувся до Володимира Новосядлого, начальника Дарницького районного ТЦК та СП у м. Києві. В його інтерв’ю обговорювались не тільки самі процеси мобілізації, але й виклики, з якими стикалися українці, особливо після скандалів, пов’язаних із порушеннями в роботі ТЦК.

Одним із ключових аспектів обговорення став етап мобілізації, що мав розпочатися після 16 липня. Запровадження штрафів для тих, хто не оновив свої дані, а також можливість притягнення до відповідальності, було однією з головних тем. Питання штрафів і санкцій для громадян, які не виконали вимоги, мало широкий резонанс серед населення. Багато хто вважав ці заходи необхідними для забезпечення виконання обов’язків, але одночасно зверталося багато уваги на можливі порушення прав громадян і зловживання в процесі їх реалізації.

Відео з інтерв’ю з Володимиром Новосядлим привернуло увагу тисячі людей, які активно коментували його слова. Низка відео стало важливою темою обговорення, адже питання мобілізації актуальні для багатьох, і людям важливо знати відповіді на ключові питання щодо цього процесу.

Мобілізація зачіпає не тільки правові, а й соціальні, економічні та моральні аспекти. Люди хочуть розуміти свої права та обов’язки, як це вплине на їхнє життя, і що буде за невиконання вимог мобілізації. Такі інтерв’ю допомагають розвіяти сумніви і дізнатись про зміни в процедурах, що дозволяє громадянам бути готовими до виконання своїх обов’язків у складний час.

РАКЕТНИЙ ОБСТРІЛ «ОХМАТДИТУ»

Обстріл лікарні «Охматдит» в Києві став однією з найбільш шокуючих подій 2024 року. Вранці 8 липня російські війська вчергово обстріляли Києв ракетами. Внаслідок цього ворог серйозно пошкодив будівлю Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит».

Ця лікарня є головною медичною установою для лікування дітей по всій Україні, і серед пацієнтів, які перебували там на момент атаки, були як малюки, так і підлітки, багато з яких потребували спеціалізованого лікування. Обстріл лікарні «Охматдит» викликав хвилю шоку серед киян, українців та іноземців по всьому світу.

Одразу після вибуху на місце події прибули рятувальники, медики та волонтери. Сотні киян, включаючи лікарів і просто небайдужих мешканців столиці, взяли участь у розборі завалів, намагаючись знайти постраждалих і врятувати тих, хто міг залишитися під руїнами. Оскільки в лікарні знаходилися діти, рятувальна операція набула особливої важливості та напруги.

Рятувальні роботи тривали кілька годин, а на місці події розгорнулися величезні зусилля, аби врятувати життя. На щастя, після обстеження було виявлено, що більшість пацієнтів вдалось евакуювати, але деякі все ж опинились під завалами.

На жаль, той трагічний ранок забрав життя лікарки-нефролога Світлани Лук’янчик та відвідувачки лікарні.

За кілька днів поблизу «Охматдиту» провели «Реквієм за загиблими» в пам’ять про жертв атаки по лікарні. Реквієм виконав камерний оркестр «Київ-класик» на чолі з головним диригентом Германом Макаренком.

ВІКРИТТЯ «МОСТУ-ХВИЛІ» НА ОБОЛОНІ

24 травня 2024 року, напередодні Дня Києва, в Оболонському районі столиці відкрили новий міст під назвою «Міст-хвиля». Цей пішохідно-велосипедний міст з’єднує Оболонський острів з набережною та парком «Наталка», ставши новим архітектурним символом Києва.

Спорудження моста розпочалося в 2020 році за кошти українських меценатів. Однак через початок повномасштабної війни будівництво призупинили.

Важливою частиною конструкції є метал, близько 300 тонн якого виготовили на комбінаті «Азовсталь» у Маріуполі ще до вторгнення росії.

Гігантські блоки, що використовувались для будівництва моста-хвилі, були спроектовані та виготовлені за спеціальною технологією, яка не має аналогів в Україні.

Конструкція нового мосту оснащена підсвіткою та музичним супроводом. Враховуючи наявну ситуацію, для економії електроенергії основне освітлення конструкцій не вмикатимуть, а його освітлення наразі забезпечуватиметься лише економними LED-лампами.

У цілому відкриття моста отримало позитивний відгук від киян та гостей столиці. Міст став популярним місцем для прогулянок, надаючи мальовничі види на Дніпро та околиці. Мешканці Оболоні вже оцінили зручність нової транспортної артерії, яка полегшує доступ до річки та парків, а також сприяє розвитку велоінфраструктури та активного відпочинку.

ДЕРУСИФІКАЦІЯ СТАНЦІЇ МЕТРО «ЗВІРИНЕЦЬКА»

У ніч з 1 на 2 травня на нещодавно перейменованій станції київського метрополітену «Звіринецька» були встановлені нові літери. Це завершення процесу дерусифікації станції, яка раніше носила назву «Дружби народів».

Команда метрополітенівців працювала доволі швидко. Один з них — Андрій Віслобоков — журналістам прокоментував, що йому приємно бути долученим до такої історичної події.

«Я думаю, що киянам кінцевий результат має сподобатись!» — стисло під час робіт сказав чоловік.

Теперішня назва, що відображає місцевість, де розташована станція, символізує відмову від радянської спадщини та імперських наративів, пов’язаних з колишньою назвою. Цей крок важливий для збереження національної ідентичності та є частиною ширшої тенденції змінювати публічні простори відповідно до нових українських реалій.

Шрифт для нової назви станції київського метрополітену «Звіринецька» обрали з урахуванням естетичних і практичних вимог. Для створення літер використали сучасний, чіткий та легко читабельний шрифт, що відповідає стандартам метрополітену і забезпечує високу видимість навіть за поганих умов освітлення.

Літери для нової назви станції виготовили за спеціальним замовленням і встановили вночі. Для їх виготовлення використали матеріали, які забезпечують довговічність.

Заміна старих літер і втсановлення нових стала важливим етапом у процесі дерусифікації київського метрополітену. Це ще один крок у зміні публічних просторів столиці на користь української ідентичності.

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»