«Щоб мати силу бути вільною людиною, треба бути сміливим»: Київ попрощався з Іриною «Чекою» Цибух. ФОТОРЕПОРТАЖ
Ірину Цибух столиця проводжала молитвами у Михайлівському Золотоверхому, де її відспівували та піснями й оплесками на Майдані Незалежності, куди прийшли військові, парамедики і всі, хто шанував сміливу українку.
Київ сьогодні прощався із загиблою на Харківщині парамедикинею Іриною «Чекою» Цибух.
Вона народилася у Львові, навчалася у Національному університеті «Львівська політехніка».
А 2017-го доєдналася до команди «Суспільного». Вона була менеджером: готувала ефіри між регіонами, знімала «документалку», була медіатренеркою.
Буквально перед початком широкомасштабного вторгнення Цибух поїхала на Донбас.
У Краматорську та Покровську готувала презентацію стрічки про брак інклюзії дітям у віддалених селах в цьому регіоні.
Показ планували 24 лютого в Северодонецьку, а 25 лютого у столиці. Та саме у ці дні життя мільйонів українців змінила путінська «сво».
Ірина знов стала «госпітальєркою», надавала медичну допомогу і була старшою екіпажу.
Їй вдавалось все, бо вона була сміливою і дуже талановитою, розповіла «Вечірньому Києву» Світлана Остапа голова Наглядової ради Суспільного.
«Вона була надзвичайно сміливою. Суспільне Іру підтримувало, у листопаді 2023-го Іра отримала відзнаку від президента України орден „За заслуги“ III ступеня. Ми їй вручали, вітали. І вона завжди визнавала, що Суспільне важливе для неї. Подивіться, яка навколо сильна і чудова наша молодь — Іра — одна з них».
У лютому 2022 року вона долучилася до добровольчого батальйону і зайняла позицію старшої екіпажу.
Майдан Незалежності сьогодні був заповнений вщент. Навколо стояли люди у формі «госпітальєрів», військові, чимало з них — на милицях і протезах. Але найбільше було тих, хто прислухався до прохання «Чеки», яке вона висловила у листі до брата. Щоб на її прощання люди прийшли у вишиванках.
«Госпітальєри» підняли прапори батальйону з написами «Заради кожного життя!». Вони майоріли на Майдані з синьо-жовтими знаменами.
Молодь, яка вже одинадцятий рік рятує життя і сама віддає життя — заповнила Майдан. Це найсильніша частина суспільства зараз, сказала «Вечірньому Києву» народна депутатка Іванна Климпуш-Цинцадзе:
«Я б хотіла вірити, що все, що відбувається — ця брутальна жорстока війна, вона всьому народу дає щеплення на волю, на завершення цієї боротьби. Щоб це не стало завданням лише частини пасіонарної активної розумної, світлої небайдужою України — але саме ця частина України гине сьогодні. Ми маємо перемогти!»
Так сталось, що у посмертному листі, який Ірина Цибух надіслала братові Юрію, був фактично сценарій прощання з нею.
Сама Ірина написала:
«Хочу, щоб усі співали на прощанні, навчились хоча б десятьом змістовним пісням і заспівали їх одноголосо, щоб погасити журбу рідним співом».
Тож сьогодні українська композиторка, співачка та бандуристка Марина Круть керувала тисячним хором на Майдані, який виконував улюблені пісні Ірини Цибух.
«Давайте співати у небо без зупину, як Іра рятувала поранених!», — закликала Круть.
Не всі знали повні тексти пісень, тож для них видрукувати QR-коди.
Почали з Маршу українських націоналістів:
«Зродились ми великої години
З пожеж війни, із полум’я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів».
Люди замовкали лише, коли плакали. Між піснями Круть час від часу вигукувала:
«Слава Україні!», «Україна понад усе!» й на увесь центр Києва лунало: «Героям Слава!»
«Ірині Цибух — Слава, Слава, Слава!»
Так прозвучали десять пісень, наприкінці проспівали «Зорепадом летять роки
У минуле, у віки» Тараса Петриненка.
Ірина «Чека» Цибух вчила особистим прикладом, способом життя — бути сміливими. Оксана «Ксена» Рубаняк, українська поетеса, письменниця, яка у час війни стала командиром взводу, поділилась з журналістами на Майдані особистим. Вона зізналась, що Ірина була щирою і доброю, з цінностями, з відчуттям правди, попри жорстокий світ війни, який був навколо.
«Нас познайомила війна і розлучила теж війна. Це — Герой України, який назавжди залишиться, однозначно, в моєму серці і в серцях багатьох людей, які її знали особисто або ж заочно», — розповіла Оксана «Ксена».
Саме слово «цінності» сьогодні під час прощання й спогадів про Ірину Цибух, вживали найчастіше. Її брат Юрій, розповів, що на 26-річчя родина відправила Ірі посилку: кульки, квіти та смаколики туди поклала мама. «Чека» планувала поїздку до Швеції, а потім відпустку з мамою.
Але мама сьогодні стояла на Майдані біля труни доньки, у вишиванці, як і більшість з тих, хто прийшов. Брат Юрій закликав всіх читати те, що писала Ірина, для того, аби зрозуміти, якою вона була. Він навів одну з цитат з її посмертного листа-заповіту:
«Щоб мати свободу, треба мати ще й інші цінності. Треба розуміти себе, добре знати, хто ти для себе є, що таке особисте щастя і як тобі до нього дійти. Маючи відповідь на ці запитання, найважливіше залишається йти».
Він нагадав, що Ірина вважала найвищою цінністю свободу, а за неї треба боротись.
«Вся ця потуга, що вона залишила по собі за своє коротке життя, має стати нашим джерелом сили, нашою мотивацією на рух далі», — сказав під час прощання на Майдані Юрій Цибух.
А подруга Ірини «Чеки», Юлія Кочетова нагадала:
«Вона писала, що єдине, що ми винні нашим військовим — це замінити їх на позиції. І тому я хочу, щоб всі, хто сьогодні проливав сльози, також були або в Силах оборони, або допомагали Силам оборони».
Під час прощання прозвучала й молитва українського націоналіста, яка починається зі слів: «Україно свята, мати героїв, зійди до серця мого».
У Молитві є і те, що стало сенсом життя для мільйонів українців сьогодні — звернення до України-матері:
«Нехай душа моя в тобі відродиться, славою твоєю опроміниться,
Бо ти, пресвята, все життя моє, бо ти все щастя моє».
До Львова кортеж з тілом Ірини Цибух вирушив з Майдану Незалежності під бурхливі оплески всіх, хто був у цій частині центру столиці.
«Вечірній Київ» писав про те, що бойова медикиня з батальйону «Госпітальєри» Ірина Цибух загинула під час ротації на Харківщині.
Ольга СКОТНІКОВА, Даша ГРИШИНА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»