Схожий на Маріїнський палац: історія маєтку Полякова на Липках
Липки — відома історична місцевість аристократів у Києві, які збудували свої вишукані маєтки неподалік від Маріїнського палацу.
Одним із найбільш відомих резиденцій київської знаті кінця ХІХ — початку XX сторіччя є розкішний особняк Якова Полякова, який за спільні кольори фасаду та пишний бароковий декор часто називають «Малим Маріїнським палацом».
Але, це не більше, як красива міська легенда, бо попри певну схожість в архітектурних рисах та нинішньому кольорі фасаду, обидві споруди майже не пов’язані між собою та навіть були збудовані у різні епохи.
Тож ким був власник маєтку, який замовив собі маєток, схожий на царський палац? І які знакові для нашого міста події, пов’язані з ним?
«Вечірній Київ» спробував розгадати таємниці вікової кам’яниці у серці столиці.
ПЕРШІ ВЛАСНИКИ САДИБИ
Історія забудови цієї ділянки відома з середини XVIII століття. Вважається, що одним з перших власників був дворянин Дем’ян Оболонський — син генерального судді та бунчужного війська Запорізького. Він користувався значною прихильністю імператриці Єлизавети, та у 1740-х роках отримує від неї декілька маєтків у сіл.
Вже у 1799 році його син Дем’ян-молодший будує на Липках свій розкішний маєток.
За легендою, в ньому гостило чимало високоповажних аристократів, правителів та почесних гостей.
За свідченнями істориків, маєток Оболонських був типовою кам’яницею у 9 кімнат, де проживала родина господарів, а також чималий персонал слуг та кріпаків, а також актори й музиканти. Стіни та стеля кам’яниці прикрашалися живописом.
Вважається, що попри значні статки, представники цієї родини були схильні до марнотратства: замовляли одяг у Парижі, мали власний оркестр, влаштовували численні бенкети й зрештою збанкрутіли. Тож після смерті Дем’яна Оболонського у 1833 році, його вдова продала маєток генерал-лейтенанту Григорію Григоровичу Білоградському, згодом після його смерті садиба декілька разів змінювала своїх власників і навіть призначення. Наприклад, у 1852-1855 роках в її стінах діяв домашній театр, де виступала трупа Федецького.
Нова сторінка історії садиби розпочалася у 1891 році, коли ділянку та садибу придбав поручник у відставці Володимир Миклашевський. Вважається, що він походив зі старовинного шляхетського роду, володів землею у Житомирському та Катеринославському повітах (нині — Дніпропетровщина).
Заклавши свою нерухомість, він оформив кредит у Земельному банку та перебудував маєток.
За описом в листопаді 1891 року, маєток складався з 21 кімнати, двох кухонь та трьох прохідних кімнат. Інтер’єр вражав своєю розкішшю: кімнати були оздоблені ліпниною, стіни прикрашали дорогі шпалери. Усі кімнати опалювалися 12 кахляними голландськими грубами.
На подвір’ї маєтку була покладена бруківка, встановлені нові металеві ворота на кам’яних стовпах. З боку вулиці будівля мала балкон, а зі сторони двору — засклену галерею та ще один балкон.
Відомі києвознавці Дмитро Малаков та Ольга Друг у своїй книзі «Особняки Києва» розповідають, що на цьому перебудова маєтку не скінчилася, і вже у 1893 році Миклашевський оформлює ще одну позику на 15 000 рублів. За ці кошти він обкладає будівлю цеглою, споруджує кам’яну прибудову, а на чоловому фасаді з’являється картуш з ініціалами власника «ВМ».
За три роки Володимир Миклашевський повернув кредит, сплативши у 1896 році Земельному банку останню суму боргового зобов’язання.
Однак розкішний палац не довго радував свого господаря, оскільки наприкінці 1900-х років ділянка переходить у власність лікаря Якова Полякова, який вирішує докорінно змінити зовнішній вигляд садиби.
ЯКІВ ПОЛЯКОВ — ВІДОМИЙ ЛІКАР ТА РОДИЧ БРОДСЬКИХ
Про нового власника відомо, що він народився у 1876 році та походив з дворянської родини. Закінчив медичний факультет московського університету та згодом отримав лікарську практику в Києві.
Згодом він вдало одружується з Кларою Бродською, донькою відомого підприємця та цукрового магната Льва Бродського та його дружини Флори.
Спочатку молодята мешкали у батьківському маєтку на вулиці Липській (тоді — Катерининській), 9.
«Лікар брав активну участь у родинному бізнесі родини Бродських, входивши до складу директорів товариства млина „Лазар Бродський“. У 1897 році Якова Полякова обирають опікуном київської єврейської лікарні. Його дружина Клара, також активно працювала на ниві благодійництва», — розповідає у своїй книзі Дмитро Малаков.
У 1910 році на замовлення лікаря, відомий одеський архітектор Федір Троуп’янський зводить вишуканий півтораповерховий будинок на Липках поблизу Маріїнського палацу. Будівля є однією з найяскравіших пам’яток у стилі модернізованого бароко у Києві.
Головний, пишно оздоблений фасад оформлений тривіконним виступом (ризалітом) на центральній вісі, карниз (сандрик) прикрашений ліпним картушем з чоловічим маскароном.
У декоративному оздобленні фасаду використаний притаманний рококо стилізований рельєфний орнамент у вигляді завитків, гірлянд та рокайлю (декоративний елемент, подібний до мушлі). Вхід до маєтку завершується аттиком з декоративним вигнутим наметом з грушеподібною маківкою та кованим шпилем.
У 1916 році Яків та Клара Полякови продають свій маєток та емігрують до Парижу.
Подальша доля цієї родини фактично невідома, хоча в деяких джерелах згадується, що Клара Полякова та її три доньки: Лілі, Гелен та Ольга стали жертвами Голокосту у 1941 році.
Тим часом останнім господарем їхньої садиби на Липках стає відомий домовласник Микола Попов та його дружина Ганна, одна після приходу до влади більшовиків будівлю націоналізували.
ВІД МАЄТКУ АРИСТОКРАТІВ ДО МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ
У роки національно-визвольних змагань 1917-1921 років, цій будівлі судилося стати однією з найважливіших урядових будівель в УНР.
Після переїзду з готелю «Савой» на Хрещатику, впродовж 1917-1919 років у ній розмістилося Генеральне секретарство (міністерство) фінансів УНР та Української держави. У будівлі розміщувалася резиденція тогочасного міністра фінансів Антона Ржепецького.
Тож, вважається, що саме цим стінам, ми зобов’язані появі першим українським грошам.
Сумною сторінкою в історії маєтку став перший прихід до влади більшовиків, у 1918 році, коли наше місто захопила армія Михайла Муравйова, маєток Якова Полякова перетворився на справжню катівню, де відбувалися тортури та розстріли.
Після націоналізації у 1919 році, в маєтку ненадовго розмістився Центральний комітет Комуністичної партії України. А у 1920-х приміщення передали Київській окружній дитячій станції ОХМАТДИТУ.
ДОЛЯ МАЄТКУ В РАДЯНСЬКИЙ ЧАС
Після повернення столиці до Києва у 1934 році, вишуканий маєток уподобав для себе сумнозвісний радянський партійний діяч Павло Постишев, якого вважають одним з найголовніших організаторів Голодомору 1932-1933 років в Україні.
Окрім знищення мільйонів українців, Павло Постишев також відомий, як ініціатор знесення багатьох столичних сакральних пам’яток.
«Треба раз і назавжди знести з лиця землі увесь цей «історичний мотлох, який своїм існуванням живить коріння українського буржуазного націоналізму», — зауважив діяч, віддавши злочинний наказ про знищення Михайлівського Золотоверхого собору та сотень інших унікальних храмів та церков.
Парадоксальним є факт, що активно виступаючи за перетворення Києва на соціалістичне місто, це діяч зовсім не соромився користуватися пишними інтер’єрами розкішного маєтку, занурившись в атмосферу «буржуазного затишку».
Можливо саме це надихнуло Постишева на урочисте святкування Нового року замість Різдва та впровадження «новорічної ялинки», як головної святкової атрибуції.
Фінал кривавого діяча виявився досить логічним: у 1938 році Павла Постишева розстрілюють за наказом Йосипа Сталіна.
За деякий час у маєтку, де він жив розміщується Торгова палата, а вже наприкінці XX століття його пристосували для урочистих урядових заходів.
БУДИНОК ЯКОВА ПОЛЯКОВА У НАШІ ДНІ
За часів Незалежності, колишній маєток Полякова є адміністративною будівлею, де проводяться різноманітні урочисті урядові заходи та святкування. Переважна більшість з них є закритою, тому потрапити всередину маєтку, щоб помилуватися вишуканими інтер’єрами досить складно.
Також цікавим фактом з історії цього маєтку є те, що у 2017-2019 роках в ньому відбувався знімальний процес багатосерійної костюмованої драми «Кріпосна».
За сюжетом серіалу маєток належав київській дворянці Рогнеді Безус та її чоловікові Євгену Безусу.
На думку продюсерів кінострічки, маєток став однією з найкращих локацій, що чудово що відтворювала побут аристократів минулих часів.
До теми: таємниці та легенди Шоколадного будинку у Києві.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»