Матеріали Наталії Плохотнюк

Президент України привітав дітей з особливими потребам

Анастасія ШАПОРЕНКО

Секрети "дідморозівського" довголіття

У Київському Палаці дітей та юнацтва 35 років поспіль грає Діда Мороза заслужений артист України, Юрій Борисьонок, найстаріший Дідусь Мороз столиці з "Дідморозівським" стажем роботи в 55 років.

Чарівники теж ідуть у вічність

Пішов із життя народний артист України, найстаріший столичний Дід Мороз Юрій Борисьонок.

Їхні долі звела війна: історія кохання "тимчасових" киян

Олег і Настя стали «тимчасовими» киянами, бо їм обом ще доведеться довго лікуватися, проходити реабілітацію в Київському військовому шпиталі.

Молитва біля абортарію

Розвіяти чари циганської ночі

Середина літнього дня… Поблизу станції метро «Шулявська» зграйка жінок у квітчастих спідницях оточила юнака. Щось гелгочуть, розмахують руками… Літній чоловік, який шкутильгав поперед мене, вигукує: «Треба рятувати дурника!» й прискорює ходу. За кілька хвилин він уже намагається відтиснути хлопця від циганок. Та вони не збираються випускати здобич із рук! Голоси ромських ворожбиток лящать на високих  нотах, дідуся починають шарпати й штовхати… Агей! Час і мені втрутитися!  З криком п’яного прапорщика: «Всім стояти!» вриваюся у натовп. Німа сцена, як у фіналі гоголівського «Ревізора»… Використовуючи нецензурну лексику, виштовхую розгубленого юнака з кола, вихоплюю з рук оторопілої циганки портмоне й кілька дрібних купюр…

Материнська молитва зупинить війну

Майя Петрівна Родіна не афішує свій вік (хоча й так зрозуміло, що їй уже давно за…). Це допомагає їй триматися в бойовій формі, активно працювати волонтером при Київському військовому шпиталі. Разом зі своїми колегами вона допомагає забезпечувати одягом і предметами першої необхідності поранених бійців, які лікуються в шпиталі й бійців на передовій.

У Києві відкрився новий театральний майданчик "PostPlayTeaтp"

"PostPlayTeaтp" – нове слово у театральному просторі столиці. Він готовий об'єднати навколо себе молодых театральних діячів, які працюють з гострими темами і сучасними театральними формами. Тут будуть ставити п'єси нової драми, а також актуалізуватимуть класичні твори.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Зміна" прийняв юних киян

Новорічне свято в зимовому лісі поблизу селища Клавдієве Бородянського району зустрінуть близько семидесяти юних мешканців столиці. Це – талановиті діти й  діти з кризових родин, переможці Всеукраїнськитх конкурсів і фестивалів, діти-переселенці зі сходу країни. Кошти на їхній відпочинок виділено з міського бюджету. 

Генетична пам'ять дає силу натхненню

Я пам'ятаю, як мама й покійна бабуся часто розповідали мені, маленькій, про перши день страшної, війни, котру згодом назвуть Великою Вітчизняною, про те, як ішли вони з сотнями таких само бідолах, під градом німецьких куль, подалі від Києва, від рідного села... Йшли, ведучи на налигачі єдину корову Красуню, штовхаючи маленького возика з нехитрим селянським скарбом. А мама, якій тоді було всього чотири рочки, несла на руках перелякану в смерть кішку Доньку й тряпчану ляльку. А за руку вона тримала сусідського хлопчика Володьку. Раптом снаряд влучив прямо в них. І на тому місці, де стояв хлопчик, залишилася лише яма, а в моєї мами, глибокий шрам не лише на нозі, а й у серці. Розповідали мої рідні, як пекла бабуся разом з іншими жінками хліб, а мама моя з іншими дітлахами, ніби граючись, носили його до лісу партизанам (вся велика родина моєї бабуні партизанила в бородянських лісах). Згадували вони й про голод 47-го року, про коржі з лободи та березової кори... Скільки я пам'ятаю свою маленьку худеньку бабуню,  в біленькій хустинці, вона завжди щось робила. Вся квартира була в плодах її рук: вишивки на стінах (на величезних картинах - квіти, природа, сюжети з літературних творів... Особливо мені подобався вишитий Тарас Шевченко й книга „Кобзар"), вишиті подушки, простирадла, скатертини, серветки... Сьогодні я навіть уявити собі не можу: звідки вона брала сили й час для всього цього. Адже треба було й всіх нас нагодувати, прибрати, заплести мені мої довгі коси (та ще й неабияк, а щораз по-інакшому), виправити на роботу, в школу... А ще мама, батько й бабуня дуже гарно співали. Щовечора, коли вже вся хатня робота перероблена, вони посідають рядком і тихенько виводять. Зараз я вже й не чую таких пісень.