Нові адреси Києва: на Відрадному з’явився провулок на честь полеглого під Іловайськом героя

Впродовж останніх півтора року Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації був перейменований і провулок Олександра Радищева у Солом’янському районі Києва.

Він виник у першій чверті XX століття під назвою Чехівський провулок, на честь російського драматурга і прозаїка Антона Чехова.

З 1955 року він мав назву на честь російського письменника-просвітителя Олександра Радищева.

З метою деколонізації київської топоніміки, 8 вересня 2022 року депутати Київради підтримали пропозицію, щодо зміни назви цього провулку на честь полеглого під Іловайськом захисника Юрія Матущака з позивним «Вітер».

Ініціаторами ідеї стали друзі Юрія — переселенців із Донецька, які зараз мешкають в Києві та в інших містах України.

Юрій Матущак народився 15 лютого 1987 року у Донецьку.

З дитинства хлопець захопився українською історією та культурою. За спогадами близьких, Юрко зростав справжнім патріотом своєї держави, що не підтримувалося більшістю його друзів та знайомих.

У 2004 році Юрій Матущак вступає на історичний факультет Донецького національного університету. У роки навчання. він виділявся серед однолітків своєю активністю та ентузіазмом. Друзі згадають, що Юрко був добрим товаришем, чудовим організатором та завжди вмів надихати людей.

«Юра був гідним громадянином України. У 2006 році в Донецьку, він заснував та очолив молодіжну організацію „Поштовх“, яка тримала виразний проукраїнський вектор» — згадував його друг, ветеран та громадський активіст Віталій Овчаренко.

За його словами, організація мала на меті сприяння українському національному відродженню на Донеччині. Члени «Поштовху» створювали гуртки з вивчення української мови, читали лекції, обговорюючи конфліктні та темні моменти історії України. Студенти видавали власну газету, брали участь в акції пам’яті загиблих при Голодоморі та політичних репресіях, проводили літературні та поетичні вечори.

Тогочасні проросійській владі, звісно, не подобалася така активна діяльність організації, зокрема її очільника — Юрія Матущака. Однак жодні інтриги чи інформаційні кампанії проти нього, не завадили йому стати членом Громадської ради при обласній державній адміністрації.

У 2011 — 2012 роках Юрій проходив стажування у польському місті Любліні, взявши участь у проєкті з відновлення пам’яті про трагедію на Волині 1943 року. Крім цього, активіст приєднався до Люблінського українського товариства.

За декілька місяців, Юрій Матущак повернувся до рідного Донецька, працюючи шкільним вчителем історії.

Коли у 2013 році розпочалася Революція Гідності, Юрій став одним з активних учасників та організаторів донецького Євромайдану. Він брав участь у створенні Самооборони Донецька для забезпечення безпеки учасників проукраїнських акцій.

У момент, коли протистояння досягло свого піка, Юрій звільнився з роботи, аби повністю присвятити себе боротьбі за український Донецьк. Старшокласники, які розділяли ідеї вчителя, прийшли до директора школи з проханням не «виганяти історика», рахуючи. що його переслідують за переконання.

Однак, невдовзі чоловік зрозумів, що період мирних дискусій та мітингів закінчився, і йому загрожує реальна небезпека. Тож, Юрій був змушений залишити рідний Донецьк, який був майже захоплений сепаратистами та проросійськими силами.

У червні 2014 року Юрій разом зі своєю дівчиною Франческою Леонарді, яка є громадянкою Італії були вимушені, для порятунку власного життя, покинути Донецьк та переїхати до міста Чернівців.

Але активіст не зміг стояти осторонь тих подій, які відбувалися на його рідній Донеччині, і згодом він відправився до Дніпропетровська (нині — Дніпро) та записався добровольцем до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області.

Під час служби в батальйоні «Дніпро-1» мав позивний «Вітер».

З літа 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України.

Життя «Вітру» трагічно обірвалося 29 серпня у «коридорі смерті» під час виходу українських військ з Іловайська. Всупереч домовленостям із російським Генштабом, обіцяний «зелений коридор» перетворилося для українських військових на дорогу смерті, на якій розстріляли понад 270 українських військових і добровольців.

На дорозі між селами Новокатеринівка та Горбатенком, Старобешівського району Донецької області, його колона потрапила під масований ворожий обстріл.

На момент загибелі Юрію було 27 років. Без сина лишилися мама та батько, художник Віталій Матущак.

На звістку про смерть воїна відреагували багато його знайомих та друзів.

«Це страшна новина. З Юрієм я зіткнувся у 2013 році у час презентації книги „Поєднання через важку пам’ять“ в Любліні. Він був одним з учасників проєкту і ми трішки поспілкувалися після дискусійної частини зустрічі. Мене захопила його ерудованість та вміння розглядати історію з різних точок зору. Я був під великим враженням і дуже тішився, що є людина, яка здійснює справжнє примирення між нашими народами й може бути в цьому питанні мостом між поляками та українцями. Без сумніву, Юрій був перлиною в українському поколінні Колумбів і це непоправна втрата. Слава Герою. Czesc Jego Pamieci!» — згадував Юрія його знайомий з Польщі Jacek Szafranski.

3 вересня 2014 року тіло полеглого героя, разом із тілами 96 інших загиблих в Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу.

Станом на початок осені 2014 року Юрій Матущак у списках безвісти зниклих.

16-го жовтня 2014 року тіло Юрія було тимчасово поховано на Краснопільському цвинтарі Дніпра як «Тимчасово невідомий захисник України». Вже набагато пізніше, його тіло змогли ідентифікувати за експертизою ДНК.

Панахида за загиблим «Вітром» відбулася через 9 місяців із моменту смерті військовослужбовця. Похований герой на Краснопільському кладовищі місті Дніпро.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року «За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

15 лютого 2016 року у Вінниці колектив Донецького національного університету вшанував Юрія Матущака Днем пам’яті.

Тоді ж відбулася благодійна виставка-продаж картин батька загиблого героя (зібрані кошти витратили на створення меморіальної дошки на честь Юрія) та товариський футбольний матч між командами ДонНУ та Вінницького національного технічного університету.

21 квітня 2016 року в місті Вінниця у фоє головного корпусу Донецького національного університету (вулиця 600-річчя, 21), де навчався Юрій Матущак, йому встановлено меморіальну дошку.

Нагадаємо історію воїна «Стодев’ятого» — Олександра Гошилика, який вийшов з Іловайська, але не вийшов з-під Бахмута.

***

Нагадаємо про повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: Генерал із серцем солдата: у Печерському районі з’явилася вулиця Сергія Кульчицького.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»