Генерал із серцем солдата: у Печерському районі з’явилася вулиця Сергія Кульчицького
Військовий діяч став одним з основоположників добровольчого руху в Нацгвардії України, а також, мав авторитет справжнього бойового генерала, від самого початку війни на сході, завжди йшов попереду разом зі своїми хлопцями.
За останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також нову назву одержала вулиця Олександра Матросова, відомого героя радянської пропаганди часів Другої Світової війни, яку вона мала ще з 1953 року.
Вулиця знаходиться у Печерському районі у місцевості Чорна гора. Назва дана місцевими жителями (від чорноземного ґрунту цієї місцевості).
27 жовтня минулого року вулицю Олександра Матросова перейменували на вулицю генерала Сергія Кульчицького — українського офіцера, який загинув у 2014 році поблизу Слов’янська.
Влітку минулого року таке рішення підтримали кияни у застосунку «Київ цифровий».
Народився 17 грудня 1963 року в німецькому місті Веймар в родині офіцера, вихідця з села Чорнокінці Чортківського району на Тернопільщині.
Його батько Петро Кульчицький служив у радянських військах, що базувалися на території Східної Німеччині. Коли синові виповнилося 4 роки, батька перевели служити на Далекий схід.
Закінчив Уссурійське суворовське, потім — Далекосхідне загальновійськове училище.
У 1985 році Сергій розпочав службу командиром десантно-штурмового взводу 876-го окремого десантно-штурмового батальйону 61-ї окремої бригади морської піхоти Північного флоту ВМФ СРСР. З 1989 по 1991 обіймав посаду заступника командира з тилу — начальника тилу, з 1991 по 1992 — начальника штабу — заступника командира 876-го ОДШБ 61-ї бригади морської піхоти.
Після здобуття Україною Незалежності, військовий повернувся до Тернополя — на землю своїх батьків, де розпочав службу в лавах Національної гвардії України, а з січня 2000 року — у Внутрішніх військах МВС України.
За спогадами знайомих та колег, він був терплячим, чуйним, вмів знаходити спільну мову з будь-якою людиною:
«Йому не потрібно було підвищувати голос. Йому достатньо було просто подивитись на людину, і одразу все вставало на свої місця. Це велика людина. Він був таким терплячим. Він особисто з кожним займався на стрільбищі. Якщо хтось не розумів — міг дві години пояснювати та по кілька разів відповідати на одне й те саме питання. Він міг бачити в людях те, що не бачили інші», — діляться своїми спогадами про генерала військові.
В одному зі своїх інтерв’ю, дружина загиблого генерала Надія згадувала, що Сергій Петрович понад усе любив Україну.
«В АТО його називали генералом із серцем солдата. Адже він був зі своїми підопічними постійно. Розумів: усі мають бути однією командою. Навіть були випадки, коли солдати йшли за Сергієм рядочком, як за батьком. Бо він вірою і правдою служив Україні. Робив усе заради неї, перебуваючи на своїй посаді й був прикладом».
Сергія Кульчицького вважають хрещеним батьком першого добровольчого підрозділу сформованого з активістів Самооборони Євромайдану — 1-го резервного батальйону Національної гвардії, з якого почалося формування усіх добровольчих гвардійських підрозділів.
Важливо, що у цей нелегкий час офіцеру вдалося об’єднати довкола себе здавалося непримиренних людей: добровольців з Майдану та правоохоронців з МВС.
Разом з підготовленими ним резервістами вирушив в зону проведення АТО на Сході України.
Від першого ж дня, Генерал воював на передовій разом зі своїми бійцями: жив у наметі, їв солдатську їжу, бувало, сам і готував. Він до останнього залишався зі своїми хлопцями.
«Мені не потрібен ваш героїзм, якщо ви будете мертвими. Моє завдання — підготувати вас так, щоб якомога більше з вас залишилося живими», — говорив своїм підлеглим Сергій Петрович.
Бійці вірили в нього і знали: допоки на передовій Кульчицький, їхніми життями ніхто не буде легковажити:
«Він був справжнім солдатом. А ще він був нашою надією. Ми вірили: доки в командуванні АТО є Кульчицький, нас не кинуть на вірну смерть, не забудуть», — згадували командира військові.
29 травня 2014 року генерал разом з побратимами вивантажив воду для наших військових. Після проведення ротації особового складу, повертаючись з району гори Карачун, його гвинтокрил був обстріляний з лісосмуги та підбитий проросійськими терористами з ПЗРК. Разом з ним загинуло ще 11 осіб — військовослужбовці НГУ та бійці спецпідрозділу МВС України.
За декілька днів, ворожу ДРГ, що збила гвинтокрил з генералом було знищено його Першим батальйоном Нацгвардії.
Коли військові почули звістку про загибель Кульчицького, то плакали усі. Так, ніби вони втратили важливу частину себе.
Сергій Кульчицький був кавалером двох орденів: «За мужність» III ступеня та ордену Богдана Хмельницького III ступеня, а також нагороджений званням Героя України (посмертно).
Похований 31 травня 2014 року на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря у Львові.
Сергій Кульчицький — Генерал-майор, начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України став першим українським генералом, загиблим під час війни на Донбасі. Його ім’ям названі також вулиці в Дніпрі, Кропивницькому, Вишгороді, Коростені, Мукачеві та Кременчуці.
Першому батальйону Нацгвардії України, який особисто навчав та створював Сергій Кульчицький, було присвоєно його ім’я.
Довідка: Влітку в застосунку «Київ Цифровий» завершили електронне голосування щодо перейменувань київських топонімів. Перелік самих об’єктів, запропонованих до перейменування, визначила експертна комісія фахівців Українського інституту національної пам’яті, Інституту історії України та інших установ. У списку 296 найменувань. Усі пропозиції передали на розгляд експертної комісії.
Загалом у столиці вже перейменували 268 міських об’єктів. Також 9 лютого історичні назви повернули 31 міському топоніму.
Нагадаємо про повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: У Києві з’явилася вулиця Отамана Зеленого, який скасував возз’єднання з Московією
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»