Втрачені пам’ятки міста: будівля Міської Думи — перлина Хрещатика

«Вечірній Київ» згадує визначну пам’ятку архітектури Києва, яка впродовж 70 років відігравала надзвичайно важливу роль у політичній, соціальній та культурній сфері нашого міста.

Будівля Міської Думи була зведена у 1874-1876 роках на Хрещатицькій площі за проєктом київського архітектора німецького походження Олександра-Петра-Адріана Шілє (1830-1897), який обіймав посаду Міського архітектора. Серед найбільш відомих творінь цього зодчого є знамениті Фонтани Термена, які вже понад 120 років прикрашають парки та сквери у центрі столиці.

Будівля мала форму підкови, у якій могли зашифровуватися ініціали архітектора, але на кадрах з аеровідеофіксації часів Другої Світової війни добре видно, що будівля скоріше нагадує тризуб.

Цегляна С-подібна споруда розташовувалася головним фасадом з відступом у 10 метрів від червоної лінії Хрещатика. Центральна частина будівлі була виділена у триповерховий об’єм з двома еркерами, що завершувався годинниковою квадратною вежею та увінчано гострим шпилем. На кінці шпиля постав позолочений образ покровителя Києва — Архістратига Михаїла, представлений у динамічній позі з піднятим мечем (скульпторка Єва Куликовська). З 1878 року годинник на вежі підсвічувався у темну пору добу.

Ініціатором будівництва був Київський міський голова, почесний громадянин Києва, дійсний статський радник Павло Демидов — Князь Сан-Донато (1839-1885). Бюджет будівництва складав 180 тисяч карбованців.

Спорудження мало надзвичайне історичне значення: вперше з 1490-х років адміністративний центр міста був перенесений з Подолу на Хрещатик, де і розміщується по сьогоднішній день.

Перші вибори до Міської Думи відбулися ще у 1871 році, тоді обрали 72 гласних: 27 представників від галузі промисловості та торгівлі, 22 землевласники, 15 професорів університету, 4 професори Духової Академії, 3 чиновники відомства народної освіти і один учитель гімназії.

У 1876-1880 роках у приміщенні Думи діяла малювальна школа Миколи Мурашка, яку понад чверть століття фінансував Іван Терещенко. За цей час на утримання закладу відомий меценат витратив майже 150 тисяч карбованців. Зі стін закладу вийшло чимало талановитих митців, серед яких і автор знаменитого «Чорного квадрату» Казимир Малевич (1879-1935). Заклад діяв до 1901 року.

З 1881 у будівлі Думи почав діяти перший у Європі пункт нічних чергувань лікарів — прообраз служби швидкої допомоги. Його організувала група київських лікарів на чолі з професором Юлієм Мацоном. Пункт працював з 21:00 до 7:00. Послуги були платними.

У 1901 році добудували третій поверх за проєктом Олександра Кривошеєва. Вже за радянських часів розроблялися варіанти щодо надбудови споруди до 4 поверхів, проте вони не були реалізовані…

У 1891-1911 роках у Думі розміщувалася Перша міська публічна Бібліотека — нині Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого. Згодом вона переїхала у нове приміщення на сучасну вулицю Грушевського (Олександрівську).

На першому поверсі розташовувалися найкращі київські крамниці. Серед найбільш відомих був легендарний магазин сухого варення (цукатів) Балабух. Міні — скульптуру з проєкту «Шукай», присвячену історії старовинного київського делікатесу можна знайти на Андріївському Узвозі 2-д.

З вересня 1913 — до березня 1917 року біля Думи стояв пам’ятник Прем’єр-Міністру Російської Імперії Петрові Столипіну, життя якого обірвалося після замаху в Оперному Театрі Києва у вересні 1911 року.

Після демонтажу, учасники революції влаштували монументу шибеницю та згодом переплавили на заводі «Арсенал». У 1920-х на замість нього встановили потворний гіпсовий бюст Карлу Марксу. Про сумнівну мистецьку цінність цього об’єкту писав видатний киянин та письменник Михайло Булгаков у своїй книзі «Киев-город».

У радянські часи Архангела Михаїла змінила червона зірка, а фасад будівлі прикрашали портрети радянських вождів. Там розташовувалися Міськом та Обком Комуністичної партії.

Міська Дума залишилася неушкодженою під час жахливих вибухів та пожеж у вересні 1941 року, однак за кілька місяців її підпалили радянські підпільники. Внаслідок пожежі був істотно пошкоджений останній поверх, але за свідченнями істориків та краєзнавців споруду можна було б відбудувати.

Після завершення війни обгорілу будівлю Міської Думи розібрали для створення нового радянського «обличчя» вулиці. Красою цієї величної споруди сучасні кияни можуть помилуватися лише на фотографіях.

Нагадаємо, що у Музеї історії Києва проходить виставковий проєкт «Хрещатик» 1913 року, де можна здійснити віруальну мандрівку у минуле.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»