Людина з химерним ім’ям: вулиця у Києві отримала ім’я поета та прозаїка Майка Йогансена

Майк (Михайло) Йогансен — поет, прозаїк, філолог, лінгвіст, перекладач, засновник репортажного жанру в українській літературі, співавтор сценарію фільму Олександра Довженка «Звенигора», одна з ключових постатей доби «Розстріляного відродження».
Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.
Також у межах дерусифікації змінила свою назву і вулиця Олександра Блока у Святошинському районі Києва.

Вона виникла у 1950-х в колишньому селищі Жовтневе і спершу мала назву Шевченківська на честь Тараса Шевченка. З 1982 року вулицю перейменували на честь російського поета-класика Олександра Блока, який двічі відвідував Київ у 1907 та 1913 роках.
Однак вже у наші дні, чимало будинків зберегли таблички з попередньою назвою вулиці — Шевченківська.
12 грудня 2024 року рішенням Київради вулиця Блока отримала нову назву — на честь українського письменника Майка Йогансена.


Михайло Йогансен народився 16 (28) жовтня 1895 року в Харкові в родині вчителя німецької мови. Батько хлопчика походив з Латвії та мав шведське чи данське коріння. Мати майбутнього літератора, Ганна Крамаревська, походила з родини старобільських козаків.
Середню освіту Михайло здобув у Третій харківській чоловічій гімназії, де навчався разом із майбутніми російськими поетами-футуристами Григорієм Пєтніковим та Божидаром, а також українським географом Юрієм Платоновим.
Свій перший вірш Йогансен написав у 9 років, нашкрябавши текст на дверях льоху. Це була поезія про старість та смерть, створена німецькою мовою.
З часом він почав писати українською мовою, любов до якої перейняв від вчителів школи імені Грінченка в Харкові.

Після закінчення середньої освіти Майк вступив на історико-філологічний факультет Харківського Імператорського університету у 1917 році, де спеціалізувався на вивченні латини. Крім того, він вільно володів німецькою, французькою та давньогрецькою, а згодом самостійно опанував англійську та іспанську мови.
Майк Йогансен у різні часи перекладав твори класиків світової літератури, зокрема Вільяма Шекспіра, Фрідріха Шиллера, Едгара Аллана По, Редьярда Кіплінга, Герберта Веллса та інших авторів.
Свої юнацькі роки він описував коротко: «Навчаючись у гімназії, я не пив, не курив і не мав жінок». З 14 років підробляв репетиторством. Під час голодомору 1918–1922 років втратив брата, сестру і батька.
На початку 1920-х років молодий поет Йогансен зблизився з Василем Елланом-Блакитним, Миколою Хвильовим, Володимиром Сосюрою та іншими харківськими письменниками. Разом із ними став фундатором Спілки пролетарських письменників «Гарт» у 1923 році. За два роки він з групою колег вийшов із «Гарту» і заснував літературне об’єднання «Вільна академія пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ).

Того ж року вийшов пригодницький роман Майка Йогансена під псевдонімом Віллі Вецеліуса «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших», що здобув велику популярність. Кожен розділ роману виходив окремим випуском, і впродовж року загальний наклад книжок досяг ста тисяч примірників, що зробило його справжнім бестселером.
Про свою творчість письменник казав:
«І у віршах своїх, і в прозі, і в теоретичних статтях неуклінно старався підняти українське слово до європейського рівня. Не дбав за гроші й не дбав за славу, і не шукав дешевих ефектів».


У 1925 році літературний діяч почав співпрацювати з кінематографом: разом із Юрієм Тютюнником вони написали сценарій фільму «Звенигора». Режисером стрічки був Олександр Довженко, який несподівано вніс зміни до сценарію. Через це сценарист відмовився від авторства, що надалі призвело до охолодження їхньої дружби.

У січні 1928 року Йогансен ініціював створення «Техно-мистецької групи А» (1928—1931). Разом з учасниками цієї групи видавав «Універсальний журнал». За його ідеєю також народився позагруповий альманах «Літературний ярмарок» (1928—1930).
«Я дуже люблю слово і я думаю, воно відповідає мені любов’ю… Я люблю його за те, що воно грається зі мною, розважає мене, утішає й ніколи не забуває про мене», — писав Майк Йогансен у 1929 році.
Майк Йогансен є автором 8 збірок поезії та 14 прозових книг. Він почав писати вірші у 1918 році. З 1921 року публікувався в журналі «Шляхи мистецтва», а також у збірниках «Жовтень» і «На сполох» під псевдонімами В. Вецеліус і М. Крамар. Його перша збірка «Д’горі» вийшла у 1921 році. Відомими є його збірки «Кроковеє коло» (1923), «Революція» (1923), «Доробок» (1924), «Ясен» (1929), «Ясен: Поезій книга друга» (1930), «Збірка вибраних віршів» (1930) та «Поезії» (1933), написані в романтичному стилі.
У пізній період творчості Майк Йогансен зосередився на написанні прози (оповідань, балад, нарисів), поєднуючи її з поезією. Найвідомішими стали його оповідання «17 хвилин» (1925), «Майборода» (1925), «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію» (1930), «Оповідання» (1930), балада «Про війну і відбудову» (1933), нариси «Три подорожі» (1932), «Під парусом на дубі» (1933), «Кос-Чагил на Ембі» (1936), книги для дітей «Луб’яне решето» (1929) і «Собака, що лазив на дерево», а також підручник з теорії літератури «Як будується оповідання» (1928).
Після розгрому ВАПЛІТЕ письменник потрапив в опалу.


У травні 1933 року Майк Йогансен був одним із людей, запрошених в гості Миколою Хвильовим за пів години до його самогубства на знак протесту.
18 серпня 1937 року співробітники НКВС заарештували Михайла Йогансена у його харківській квартирі в будинку «Слово». На допитах він не приховував своїх політичних поглядів: «У бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня — ніякий не терорист. Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії та Радянської влади».
27 жовтня 1937 року Михайла Йогансена розстріляли в тюрмі НКВС у Києві. Йому тоді мало виповнитися лише 42 роки.
Символічна могила письменника знаходиться на Лук’янівському цвинтарі. Згідно з архівними документами, тіло таємно поховали у Биківнянському лісі.
Останніми словами Йогансена були: «У царстві тіней буду розмовляти українською».
Майка Йогансена реабілітували у 1958 році. Проте, його літературна спадщина поступово повертається до українських читачів лише у наш час.
***
Нагадаємо, що за останні роки Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.
Також наводимо повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Нові адреси Києва: провулок Михайла Ялового на Нивках.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»