Нові адреси Києва: провулок Михайла Ялового на Нивках
Творчий доробок відомого представника «Розстріляного відродження» — Михайла Ялового включає поезію, прозу та драматургію, де він втілив складні соціальні й політичні процеси, що відбувалися в Україні на початку XX століття.
Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.
Також у межах дерусифікації змінив свою назву і провулок радянського російського воєначальника Федора Толбухіна у Шевченківському районі столиці.
Він виник у середині XX століття в історичній місцевості Нивки та пролягає від вулиці Магістральної до вулиці Василя Данилевича.
З 1955 року провулок мав назву на честь радянського Маршала Федора Толбухіна. За свідченням його біографів, у роки II світової він командував військами Південного, 3-го і 4-го Українських фронтів. Також цей діяч відомий придушенням антибільшовицьких повстань 1918-1921 років, допомагаючи встановлювати радянську владу.
У 1944-1947 роках був керівником союзної контрольної комісії в Болгарії, де також активно запроваджував комуністичний режим.
Відповідно до Закону України про «Засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» постать цього діяча підпадає під декомунізацію.
Тож у грудні 2022 року рішенням Київради провулок Толбухіна у Шевченківському районі Києва змінив назву на честь українського письменника, прозаїка і драматурга Михайла Ялового. Він був близьким другом і соратником Миколи Хвильового, з яким разом творили літературний рух ВАПЛІТЕ.
Майбутній літератор народився 5 червня 1895 року в селі Дар-Надежда на Полтавщині (нині — Харківщина) в родині волосного писаря Омеляна Ялового. Окрім Михайла, його батьки мали двох синів: Костянтина та Григорія.
Початкову освіту хлопець здобув в гімназії Миргорода, а у 1916 році юнак вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира. Ставши студентом, він одразу поринув у революційні події, приєднавшись до партії соціалістів-революціонерів, що захищала інтереси селян. Після розколу партії в 1918 році Яловий перейшов до лівого крила «боротьбистів», які виступали за світову революцію та створення всесвітньої федерації республік зі збереженням української державності.
Також у цей час Михайло розпочинає свою літературну діяльність. У 1920 році в газеті «Селянська біднота» була надрукована його казка для дорослих «Треба розжувати». Згодом у співпраці з футуристами він випустив збірку поезій «Верхи» (1923), яка отримала неоднозначні оцінки критики.
Період 1920-1929 років вважається найбільш плідним для Ялового. Він стає одним із засновників літературного об’єднання «Гарт», яке об’єднувало письменників з революційним духом.
У цей час Михайло Омелянович присвячує себе публіцистиці, пишучи статті про відомих українських діячів та літературні дискусії. У 1925 році його оповідання «Три зради» було надруковане в журналі Всесвіт, а в 1929 році вийшов його найвідоміший твір — роман «Золоті лисенята». Останній він створив під псевдонімом Юліана Шпола.
Михайло Яловий також займався перекладами творів західноєвропейських авторів, сприяючи розвитку української перекладної літератури.
Сидять, зліва направо: Павло Тичина, Микола Хвильовий, Микола Куліш (розстріляний 9 жовтня 1937, Сандармох), Олекса Слісаренко (розстріляний 3 листопада 1937, Сандармох), Майк Йогансен (розстріляний 27 жовтня 1937, Київ), Гордій Коцюба (розстріляний 17 грудня 1938, Харків), Петро Панч, Аркадій Любченко.
Стоять, зліва направо: Михайло Майський, Григорій Епік (розстріляний 3 листопада 1937, Сандармох), Олександр Копиленко, Іван Сенченко, Павло Іванов, Юрій Смолич, Олесь Досвітній (розстріляний 3 березня 1934, Харків), Іван Дніпровський. Фото: Вікіпедія
Також у 1926 році він долучається до товариства ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури). Організація прагнула створити нову українську літературу, засвоюючи найкращі здобутки західноєвропейської культури.
На думку літературознавців, ВАПЛІТЕ приймала офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики вона займала незалежну позицію. ВАПЛІТЕ стояла на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, які прагнули вдосконалення та переймали найкращі досягнення західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий, який проголосив гасло «Геть від Москви!». Президентом був Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), а секретарем — Аркадій Любченко.
За спогадами сучасників, Михайло Яловий був невисокого зросту, кремезної статури, з поголеною головою та чорними, надзвичайно розумними очима. Він був довголітнім і вірним другом Миколи Хвильового, Олеся Досвітнього, Остапа Вишні та Миколи Куліша.
У 1929 році Ялового заарештували за звинуваченням у належності до контрреволюційної організації. Після тривалих допитів і катувань, його визнали винним у змові проти радянської влади без наявності доказів. Йому присудили 10-річний термін заслання у Соловецький табір особливого призначення.
Попри ув’язнення, письменник продовжував писати та підтримував зв’язок з іншими репресованими літераторами.
3 листопада 1937 року, під час сталінських «чисток», Михайла Ялового разом із сотнями інших українських інтелігентів розстріляли в урочищі Сандармох.
Михайло Яловий залишив значний слід в українській літературі, його життя і творчість стали символом боротьби за свободу і культурне відродження України.
***
Нагадаємо, що за останні роки Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.
Також наводимо повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: у Шевченківському районі з’явилася вулиця Василя Данилевича
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»