Нові адреси Києва: у Шевченківському районі з’явилася вулиця Василя Данилевича

Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Також у межах дерусифікації змінила свою назву і вулиця радянського російського воєначальника Федора Толбухіна у Шевченківському районі столиці.

Вулиця виникла у середині XX століття в історичних місцевостях Дехтярі та Нивки. Спершу мала назву 868-ма Нова, а з 1953-2022 рік — Толбухіна.

У червні 2022 року у застосунку «Київ цифровий» кияни обрали нову назву цієї вулиці. За результатами рейтингового електронного голосування щодо перейменування вулиці Федора Толбухіна найбільшу кількість набрали пропозиції — полеглого військовослужбовця Віктора Бойка (4471 громадянин) та Василя Данилевича — 3 621.

Враховуючи те, що Віктор Бойко не мав безпосереднього стосунку до міста Києва, а також той факт, що є інші загиблі військовослужбовці ЗСУ, які є його повними тезками, робоча група рекомендувала для перейменування вулиці Толбухіна другу позицію за результатами рейтингового голосування — на честь українського історика, археолога, нумізмата та музеєзнавця Василя Юхимовича Данилевича (1872-1936).

Майбутній вчений народився 9 лютого 1872 року в Курську у дворянській родині. Згодом родина переїхала до Києва, де з 1884 Василь навчався у 4-й гімназії на вулиці Великій Васильківській.

За значні успіхи у навчанні хлопець був відзначений срібною медаллю.

У 1891 році юнак вступає на історичне відділення історично-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира, де ще у студентські роки, під керівництвом професора Володимира Антоновича займався археологією і нумізматикою, увійшовши згодом до кола вчених його «історичної школи».

У цей час молодий вчений бере активну участь у науково-дослідній роботі університетських музеїв, зокрема Музею старожитностей та нумізматичного кабінету. Відомо, що саме Василь Юхимович склав каталог монетних скарбів, що надійшли до нумізматичного кабінету у 1860-1890-х роках.

Разом з іншим учнем Володимира Антоновича, Миколою Біляшівським — майбутнім директором Київського художньо-промислового музею — регулярно передавав предмети з власних розкопок до Музею старожитностей. Загалом до інвентарної книги музею були внесені 810 експонатів, що надійшли від Василя Данилевича.

Закінчивши університетську освіту у 1898 році, вчений викладав у Бакинському та Юріївському реальних училищах, а також у Ревельській гімназії. У 1901 році Василь Данилевич був запрошений на посаду приват-доцента у Харківський університет.

З 1903-1907 роки викладач поєднував цю посаду з роботою зберігача колекції Етнографічного музею Харківського Історико-філологічного товариства. Засновником і директором цього закладу був відомий український історик та етнограф Микола Сумцов. Він зумів зібрати найчисленнішу колекцію, присвячену життю і побуту українського народу. У закладі був також і кримський відділ, пам’ятки якого були зібрані саме Василем Данилевичем.

Також у харківський період вчений брав активну участь у розвитку Музею витончених мистецтв і старожитностей, а також відділу первісних
старожитностей, де науковець займався неолітичними, кіммерійськими та слов’янськими артефактами, а також систематизацією та упорядкуванням нумізматичного кабінету.

У 1906 році вчений передав до цього Музею колекцію портретів, малюнків та інших друкованих творів, пов’язаний з постаттю видатного письменника Івана Котляревського.

За рік Василя Юхимовича запрошують до Університету Святого Володимира на посаду приват-доцента. З того часу життя історика нерозривно пов’язане саме з Києвом, де він активно долучається до роботи Київського художньо-промислового та наукового музею, Музею старожитностей Київського університету, а також ініціює заснування Археологічного музею Вищих жіночих курсів у Києві.

У 1912 — 1913 роках вчений очолював комісію з облаштування у музеї відділу «Старий Київ» та брав безпосередню участь у розробці його плану та збиранні експонатів.

За спогадами сучасників, Василь Юхимович був людиною стриманою, яка повністю віддавалася своїй професійній справі.

Його учень Борис Крупницький згадував про вченого наступне:

«Завжди дуже пристойно вбраний, навіть з солідною елеганцією, хоч і не вишукано, Данилевич, своїм безкровним, пожовклим, немов з пергаменту, обличчям, здійснював на мене враження якоїсь постаті, вихопленої з візантійської ікони. У його понурім, здерев’янілім обличчі, в його поважних повільних рухах і одноманітнім, протяжнім голосі було щось з атавістичного, і ніяк не можна було уявити собі його молодим, людиною, яка могла б щиро засміятися, бути веселою й жартівливою…”.

Проте учень був переконаний, що завдяки ґрунтовності, критичності, акуратності та точності у науковій роботі, Василь Данилевич зробив неабиякий внесок у розвиток музейної справи та науки на початку XX століття.

Також впродовж багатьох років вчений активно займався археологічною і громадською діяльністю, залучаючи до роботи й своїх учнів. Історик проводив археологічні розкопки на Київщині, Харківщині, Чернігівщині та в інших місцях України. Залишив після себе понад 100 наукових праць з історії та археології України, історії Білорусі, генеалогії козацької старшини, історіографії.

У жовтні 1921 року Василь Данилевич взяв участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, що підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви.

Останні роки свого життя вчений продовжував активно викладати, а у 1935 році навіть отримав Грамоту за багаторічну сумлінну працю зі студентами.

Василь Данилевич пішов з життя 10 листопада 1936 року у Києві, про що свідчать некрологи у тогочасній пресі. Похований на Лук’янівському цвинтарі. На надгробному пам’ятнику вказана інші дата його смерті -15. 11.1936 року.

***

Нагадаємо, що за останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.

Також наводимо повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: у Дніпровському районі з’явилася вулиця історика Дмитра Багалія.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»