«Я — голос військовополонених»: у Києві пройшла акція за звільнення з полону «азовців». ФОТОРЕПОРТАЖ
«Третя зима у російському полоні» — в столиці біля червоного корпусу КНУ імені Тараса Шевченка та біля людного парку пройшла акція небайдужих з вимогою про звільнення захисників Маріуполя.
«Говори за них уже сьогодні, щоб у них було завтра!» — з таким гаслом на саморобному плакаті біля перехрестя Володимирської та бульвару Шевченка стояла одна з учасниць акції.
Її заклик — звернення до всіх українців та українок, які живуть на ВОЛІ. Так, під обстрілами, так, по кілька годин без світла, так, з постійним ризиком, бо в країні війна і ворог — безжальний. Але — це звернення до людей, що є вільними, щоб вони не забували і діяли за тих, хто у полоні.
«Будь тим тилом, на який вони заслуговують!» — звертаються до кожного, хто в тилу, на акціях.
У полоні залишаються бійці, які були основою «Азову» і за ким «полювали» росіяни й застосували жорсткі тортури. У російському полоні вони провели вже понад два роки.
Під час останнього, 58 обміну, з 95 полонених, були і 34 «азовці». Про це командир бригади «Азов» у складі Національної Гвардії України Денис Прокопенко розповів на своїй сторінці у фейсбук.
«У російських тюрмах залишаються близько 900 бійців „Азову“. Наше спільне завдання — повернути кожного», — заявив він.
Ці воїни 86 днів обороняли Маріуполь, за наказом вийшли з території «Азовсталі» та провели у російському полоні два з половиною роки. Завдяки бійцям Маріупольського гарнізону, Україна витримала перший удар навесні 2022 року.
За час від 24 лютого 2022 року Україна уже вдалося повернути з Росії 3 тисячі 935 наших людей: 3 тисячі 767 воїнів та 168 цивільних.
З червня цьогоріч під час обмінів почали повертати й перших «азовців».
«Ми повинні повернути всіх, і це ще значна робота. І ми повинні встановити правду про всіх безвісти зниклих наших людей», — заявив президент Володимир Зеленський.
Військовополонені, які вже повернулись в Україну, розповідають, що вони зв’язуються з рідними тих, з ким були в ув’язненні, щоб розповісти, що ті, про кого матері, батьки та дружини часто нічого не знають — живі. І за них треба боротись.
Саме тому заклики, написані на клаптях картону, які тримають в руках на акціях «Free Azov!» — це теж форма боротьби.
До частини з військовополонених доходять звістки з батьківщини. І їм дуже важливо, щоб за них боролись.
Один з перших, звільнених під час 54 обміну нацгвардійців з Маріуполя, розповів «Вечірньому Києву»:
«Найголовніше було в цій історії — тримати дух. Ми були сильні духом, з розумінням, що за нас бореться наша родина, побратими та країна».
Учасники акції тримали у руках емблеми й прапори військових бригад, фото своїх рідних і плакати з написами: «В полоні — не означає — забуті!», «Волю AZOV!» та «Приходь на акції, не мовчи!»
Цієї неділі вони стояли біля корпусів КНУ у центрі міста. До слова, серед студентів та випускників КНУ теж є оборонці Маріуполя.
Читайте також:
«„Волю сталевим!»: на Майдані відбулась акція за звільнення військовополонених-азовців. ФОТОРЕПОРТАЖ».
Ольга СКОТНІКОВА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»