У Києві вирішують, як виглядатимуть пам’ятники Героям на новому військовому кладовищі
Думка фахівців поділилась. Одні за те, щоби памʼятники були з пісковику, інші — зі світлого граніту. Однак остаточно зупинитись на одному виді каменю зможуть після фінального зразка, на якому буде і напис, і фото.
Цього тижня в Києві обговорили вигляд надмогильних споруд на майбутньому Національному військовому меморіальному кладовищі (надалі — НВМК), що облаштують на Київщині. Перші поховання відбудуться вже цієї осені, відтак рішення щодо вигляду памʼятників нашим Героям треба приймати вже.
І якщо з типами надгробних памʼятників питання вирішили — їх буде два: плита та Козацький хрест, то з каменем ще не визначилися.
Працівники НВМК презентували кілька повноформатних зразків намогильних споруд:
- плита з пісковика з Ямпільського району Вінницької області (пісковик — це осадова гірська порода, що складається з зерен піску, зцементованого глинистим, кременистим та іншим матеріалом);
- хрест і плита з граніту Покостівського кар’єру Житомирської області;
- хрест і плита зі Старобабанського кар’єру Черкаської області.
Також показали кілька менших зразків граніту з Новоселівського кар’єру в Миколаївській області.
Обговорити властивості матеріалів, витривалість, естетику та особливості кожного каменю запросили архітекторів, істориків, родин Героїв та представників Міністерства у справах ветеранів.
БАЧЕННЯ ПОСАДОВЦІВ
На початку заходу заступник міністра у справах ветеранів Фархад Фархадов наголосив, що матеріал на могильну споруду має бути вітчизняний, довговічний та з перспективою видобування каменю на роки вперед. Своєю чергою заступник директора НВМК Ярослав Старущенко пояснив, що світлого каменю природного походження в Україні не так вже і багато.
«Ми досліджували різні зразки. Зʼясовували, як добувати камінь, скільки це коштуватиме, які запаси є тощо. Відтак прийшли до цих видів каменю, які ви бачите перед собою», — додав він.
На думку головного архітектора проєкту Сергія Дербіна, пам’ятники мають бути уніфікованими, стриманими та аж ніяк не кольоровими.
«Має бути цілісність архітектурного ансамблю. Я б радив зупинитись на граніті, адже це про довговічність. А ще він додає певної урочистості та строгості», — висловився він.
БАЧЕННЯ АРХІТЕКТОРІВ ТА СКУЛЬПТОРІВ
Скульптор Василь Корчовий виступив проти того, аби саме з пісковика зробити памʼятні плити Героям. Свою думку він аргументував тим, що цей камінь крихкий та на ньому забагато вкраплень, які псують естетичний вид меморіалу. А от у граніту, за його словами, переваг більше.
Натомість очільник громадської організації «Україна інкогніто» Роман Малинков навпаки виступив за пісковик.
«Якщо ми кажемо про тяглість і про традиціоналізм, то це — пісковик. В Україні ніколи нічого не робили з гранітом. У нас десятки тисяч історичних надгробків і скульптур, виготовлених із цього матеріалу. Їх ми бачимо, до прикладу, в Києво-Печерській Лаврі та в багатьох монастирях.
Суперечки між пісковиком та гранітом тут тільки на рівні естетики — комусь подобається, а комусь ні», — сказав Малинков.
Професор Житомирської політехніки Валентин Коробійчук зауважив, що міцність пісковику менше, ніж граніту. До того ж пісковик може вбирати в себе різні гідрофобні матеріали (речовини, які не розчиняють у воді) і через це втрачати колір.
«Маємо зауважити, що меморіальний комплекс знаходитиметься посеред соснового лісу. Відповідно, на памʼятник потраплятиме смола. У такому випадку ми можемо захистити його хімічними реагентами. Але вони працюватимуть до десяти років, потім потрібно буде реставрувати.
З технічного погляду пісковик реставрувати буде важче, адже він надщерблюватиметься, руйнуватиметься. Відтак, на мою думку, з погляду практичності й довговічності, краще обрати граніт», — зазначив Валентин Коробійчук.
Богдан Гдаль, дизайнер, який зараз розробляє шрифти для меморіалу, також висловився. З погляду тяглості, він віддає перевагу пісковику. Однак з погляду експлуатації — «виграє» Старобабанський граніт.
«Щоби напис був читабельним, важливо обирати саме світлий граніт. Старобабанський серед всіх варіантів підходить найбільше», — сказав Гдаль.
ДУМКА РОДИН ПОЛЕГЛИХ ГЕРОЇВ
Наприкінці заходу мати загиблого 27-річного воїна Владислава Литвиненко та засновниця громадської організації «Серце назовні» — Віра Литвиненко висловилась від себе та від сімей Героїв. Напередодні вони мали можливість розглянути варіанти надмогильних памʼятників. Пані Віра сказала, що жоден з представлених каменів не передає величі.
«Скажу відверто, мені сумно. Я не фахівець в жодній сфері: не скульптор, не митець, не каменяр, Але дуже шкода, що приходиться обирати між поганим і ще гіршим. Як на мене, жоден з каменів не викликає величі», — сказала вона.
Жінка уточнила, що хотіла б бачити надмогильні споруди білого кольору, а не «кольору асфальту».
«Але знову ж таки, якщо обирати між тим, що тут представлено, то це або пісковик, або світлий Старобабанській граніт», — сказала мати загиблого воїна.
Щодо питання про білий колір меморіалів головний архітектор НВМК Сергій Дербін відповів, що у візуалізаціях військового кладовища вони також віддавали перевагу каменю по типу білого мармуру. Однак пізніше виявилось, що це занадто дорого для цього проєкту.
«Ми думали навіть, як варіант, вигадати якусь формулу, щоби нам Європейський Союз або Сполучені Штати в якості гуманітарної допомоги подарували трохи білого мармуру для військового цвинтаря.
Це в принципі красива концепція, але вона просто нереальна. Тому ми прийшли до висновку, що треба працювати з нашим українським каменем.
На жаль, у нас у всіх травмований смак через телебачення та фільмів, в яких показують найфотогенічніші споруди з білого мармура. Але ж, щоби за ним доглядати, треба вкладати багато грошей. Якби нам показували кіно про сірих гранітів, я думаю, ми б теж трішки по-іншому до нього ставились», — відповів Дербін.
Головний архітектор попросив родин Героїв не бути такими категоричними та дочекатись фінального результату, коли буде і напис, і фото, і символіка.
«Я дозволю собі сказати, що вам сподобається», — завершив він.
Через те, що при проєктуванні НВМК фахівці враховували закордонний досвід, зокрема, створення Арлінгтонського національного цвинтаря у США, родини полеглих воїнів попросили команду НВМК врахувати українську ідентичності у створенні меморіалу.
«Ми хочемо створити своє. Додайте елементи нашої культури, незалежне, козацьке», — сказала мати загиблого розвідника Євгена Харченка — Наталія.
Представники Мінвету та НВМК наголосили, що перед тим, як приймати остаточне рішення, люди зможуть побачити фінальний зразок із вже затвердженими шрифтами та фотографією.
***
У 2022-ому прем’єр-міністр Денис Шмигаль дав доручення Департаменту містобудування та архітектури КМДА розробити детальний план території для розташування Національного військового меморіального кладовища в урочищі «Лиса Гора». Однак активісти та екологи виступили проти цього місця, і центральна влада доручила знайти нове місце під комплекс.
Згодом була пропозиція створити військовий цвинтар у Биківні. Родини Героїв ідею підтримали й вже очікували на початок будівництва. Проте у заповіднику «Биківнянські могили» заявили, що меморіальне місце неможливо збудувати в Биківнянському лісі у стислі терміни, адже там ще можуть бути старі поховання.
Однак раптово, у серпні 2023 року Кабмін змінив місце будівництва. До середини 2025-го цвинтар мають побудувати у селищі Гатне Фастівського району Київської області.
Рідні Героїв проти цвинтаря в області. Вони хочуть з почестями хоронити загиблих у столиці, а не «біля Одеської траси». За локацію у межах Києві виступали і депутати Київради. Однак за словами очільника міста Віталія Кличка, питання залишалось невирішеним.
Рідні загиблих щиро не розуміють, чому процес затягують, а Мінветеранів, яке займається питанням, не чує позиції роди загиблих. Про це нашому виданню розповідала матір полеглого 29-річного воїна Ігоря Шастуна — Неля Шастун.
Однак представники Національного військового меморіального кладовища запевняють будівництво комплексу розпочнеться вже цьогоріч. Працівники розробили ескізний проєкт, який пройшов державну експертизу та стане основою подальших робіт.
Журналістка «Вечірнього Києва» також запиталась у мешканців Гатненської територіальної громади про те, чи погоджуються вони із рішенням уряду облаштувати в межах громади велике військове кладовище. Більшість — проти того, аби комплекс пам’яті будували у межах Смарагдової мережі.
Усі фото в тексті — авторки
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»