Шедеври ювелірного мистецтва Дому «Лобортас» демонструють у столиці

У Національному музеї «Київська картинна галерея» триває проєкт «Ігор Лобортас. 33 роки ювелірного мистецтва» — найбільша за всю історію існування експозиція Класичного ювелірного Дому «Лобортас».

Ігор Лобортас у 1990-х роках організував ювелірне виробництво у Києві, поставивши собі за мету відкрити світові українське ювелірне мистецтво. Він зареєстрував Класичний ювелірний Дом «Лобортас» та ініціював проведення першої національної виставки сучасного ювелірного мистецтва України. У 2004 році Дом «Лобортас» започатковував власну премію «Зоряна мить» (діамантова зірка трьох ступенів), якою нагороджувалися митці за найвищі досягнення.

Відвідувачів знайомлять з колекцією прикрас різних епох роботи майстрів Дому, що є поєднанням новітніх інноваційних розробок і винаходів творчої лабораторії «Лобортас» із класичними ювелірними техніками світового декоративно-прикладного та ювелірного мистецтва.

«Рік тому не стало Ігоря Юрійовича. Ми вирішили зробити великий культурний проєкт, щоб згадати його як митця, креативного директора і людину, яка насправді вміла мріяти та втілювати мрії, — розповіла «Вечірньому Києву» генеральна директорка Класичного ювелірного Дому Анастасія Лобортас, племінниця Ігоря Лобортаса. — Ми прагнули показати різні напрямки наших робіт, оскільки Дім вже давно не займається виключно прикрасами. В експозиції — предмети різних епох, скульптури з приватних колекцій, ювелірні прикраси ще з 1990-х років. Крім того, демонструємо меморіальні артоб’єкти, зокрема й ті, які Ігор Юрійович не встиг зробити. Зокрема, проєкт «Фонтан Сковороди», який готували та хотіли відкрити в Сковородинівці, де на початку війни знищили музей Сковороди. Одна зі знакових робіт — Петро Сагайдачний на уламках ворожої техніки. Цей проєкт починав і вів як креативний директор Ігор Лобортас. Ще один важливий витвір — «Всесвіт», з неймовірними гравіюваннями.

Продовжуємо працювати, зокрема й у благодійному напрямку, бо наше мистецво є гарним інструментом для допомоги Україні. З нами активно співпрацює Європа і Канада. Готуємо нові роботи у спортивній колекції, приурочені до Олімпійських ігор».

Експозиція відкрилася у «Київській картинній галереї» невипадково, адже Ігор Лобортас був членом Піклувальної ради музею.

«Ми обидва — кавалери Ордену Фаберже, постійно були спільно на творчому шляху. Для нас це дійсно велика справа, але завдяки виставці він знову з нами», — зауважив гендиректор музею «Київська картинна галерея» Юрій Вакуленко.

На виставку, що вшановує пам’ять Ігоря Лобортаса, завітав і мер Києва Віталій Кличко.

«Ми були не лише добрими знайомими, а й працювали разом. Ігорю не було байдуже місто, в якому він жив. Після себе залишив багато вічного, як символ Києва, Архистратиг Михаїл на Володимирській гірці. Майстерність його творів досі вражає», — поділився Віталій Кличко.

У вітринах можна побачити різноманітні скульптурні композиції, основні тематики — тварини, спорт, біблійні образи та герої української історії. А також витончені прикраси та макети проєктів у публічних просторах України, як реалізовані, так і не втілені.

Є кілька копій тих об’єктів, які кияни мають змогу побачити у місті. У серпні 2022 року на фасаді корпусу № 7 заводу «Арсенал» встановили пам’ятний меморіартоб’єкт, присвячений фотоапаратам «Київ». Проєкт нагадує, що у 20 столітті в Києві існувало виробництво якісних фотоапаратів. А у вересні 2020 року на Володимирській гірці відкрили новий фонтан зі скульптурою Архистратига Михаїла, який вважається покровителем Києва.

«Ігор Лобортас. 33 роки ювелірного мистецтва»

Коли: до 9 червня, графік роботи з 11:00 до 18:00
Де: Національний музей «Київська картинна галерея», вул. Терещенківська, 9
Вартість вхідного квитка: 200 грн, для пільгових категорій 100 грн.

Читайте також:

• Частинка Японії у центрі столиці: у музеї знайомлять з традиційним живописом та сучасним життям Кіото. Вперше за багато років киянам демонструють колекцію традиційної японської графіки школи Нанга, що була подарована столиці України містом-побратимом Кіото в 1978 році.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»