«На пам’ять залишились тільки криваві синці»: у Києві презентувала книгу звільнена з полону Валерія «Нава» Суботіна
Військовослужбовиця «Азову» була у неволі майже рік. Тепер вона звідусіль нагадує про своїх побратимів та посестер, які досі переживають жахи російського полону.
27 березня у Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого провели презентацію книги «Полон». Її авторка, Валерія Суботіна з позивним «Нава», була звільнена з російського полону десятого квітня 2023 року.
До цього часу жінка працювала у пресслужбі бригади «Азов», потім очолювала пресслужбу Донецького прикордонного загону, а від початку великої війни повернулась у рідний полк, разом з побратимами та посестрами тримала оборону Маріуполя. Вже під час запеклих боїв Валерія одружилась з коханим у підвалах «Азовсталі», обмінявшись обручками з фольги, але через три дні стала вдовою.
Зараз «Нава» бере активну участь у розголосі питань умов утримання військовополонених, ставлення до них та повернення додому.
Ще з коханим Валерія обговорювала написання книги: про що вона буде, як оформлена. Але після пережитого, твердо вирішила занотувати всі жахи російського полону.
«Коли ми обговорили ідею написання цієї книги з директором видавництва „Фоліо“ Олександром Красовицьким, мені здалося, що я дуже швидко напишу цю книгу. Але швидко вдалося написати декілька перших сторінок, далі ставало складніше, я переживала всі ці події наново», — розповіла Валерія Суботіна під час презентації.
У своїй книзі «Нава» описала різні етапи перебування у полоні: від самого виходу з комбінату «Азовсталь», знущань і принижень росіян, до повернення на рідну землю. Також у книзі присутні і спогади з нелегкого дитинства авторки на сході України.
«Ця книга — моя душа. Моя відвертість. Мій біль. Моє переродження. Вона про мій шлях — починаючи з дитинства. І про мою боротьбу — починаючи з дитинства. Всі ці спогади — найстрашніші, виринали в найстрашнішому місці для мене — Таганрозі. Я записала все, як відчувала. Допити. Самотність. Підтримка дівчат. Зневіра. Сподівання», — Валерія Суботіна про свою книгу «Полон».
Всі ці етапи описані не просто фактами, а ще й з роздумами самої героїні. «Нава» під час презентації наголосила, що книга може хоч на момент занурити читача у той стан, який переживають полонені і звільнені з полону. Адже сьогодні цивільному населенню слід розуміти, як краще спілкуватись та поводитись з військовослужбовцями.
«Ну а потім була камера і початок звикання до нового життя на новому місці. В камері спочатку нас було троє дівчат — я, Віта і Ксюша. Ми доволі швидко дізналися, що «подьём» відбувається о шостій ранку під гучне волання вертухаїв, «отбой» — так само під волання о 22 годині.
У нічний період заборонено вставати, бажано взагалі особливо не рухатись і не привертати до себе уваги, що ми робили із задоволенням, бо ніч була єдиною можливістю сховатися від цього їб*ного «русского міра» принаймні у свої сновидіння. Щоправда, як на зло, мені снилася здебільшого тюрма, полон, а кращими снами були сни про «Азовсталь».
Уривок, який Валерія зачитала під час презентації своєї книги.
Присутні мали змогу поставили питання авторці та модератору презентації, також звільненому з полону азовцю Дмитру «Дипломату» Андрющенку. Серед поширених питань були про те, як краще взаємодіяти зі звільненими військовополоненими, що не слід у них питати та чому не потрібно намагатись змінити людину після всього пережитого.
Також на презентації розіграли дві книги з підписами оборонців Маріуполя на потреби бригади «Азов».
Наприкінці заходу «Нава» разом з «Дипломатом» закликали долучатись акцій в підтримку військовополонених, які проходять щонеділі у різних локаціях столиці.
Детальніше про те, як проходять публічні акції у підтримку військовополонених читайте у матеріалі «Вечірнього Києва».
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»