«НАВА» з Азовсталі: журналістка й військова Валерія Суботіна вперше після полону зустрілась з громадськістю

Фото закоханої пари з весільними обручками з фольги та розповіддю про щастя у підземеллях заводу «Азовсталь», а потім загибель нареченого-захисника, увійшло в історію.

Старший юрисконсульт групи правового забезпечення Донецького прикордонного загону, капітан Андрій Валерійович Суботін загинув 7 травня 2022 року.

Валерія Карпиленко, викладачка Маріупольського держуніверситету, яка отримала псевдо «НАВА» і була серед захисників «Азовсталі», тепер носить прізвище свого коханого — Суботіна. Але все частіше її називають іще одним іменем:"Сталева».

Бо після втрати чоловіка їй довелось пережити й 327 днів російського полону. Цьогоріч 10 квітня її, разом з оборонцями Маріуполя та «азовцями» Україна повернула за обміном.

А 13 травня вона з мамою Андрія стояла на сцені у Червоній залі Будинку кіно в Києві, де її вітала громадськість — знайомі й незнайомі люди, які співпереживали «Сталевій», які прийшли підтримати й почитати їй вірші.

Жінка зізналась, що була приголомшена, усвідомивши та відчувши, ЯК їх чекали з полону.

Тепер Валерія носить прізвище Суботіна, її прийняли, як доньку мама і батько Андрія. І вона має сім’ю.

«Коли вороги казали мені, що мене ніхто не чекає, я завжди знала — вони чекають», сказала Валерія про батьків Андрія — Людмилу та Валерія.

Крім того, що «Сталева» — журналістка, кандидат наук і капітан Нацгвардії України («Азов»), вона ще й поетеса, авторка збірки віршів «Квіти та зброя».

Цього вечора у залі було море квітів і українських прапорів, а зброєю була щирість і правда, які звучали зі сцени.

Український культурний діяч, кобзар, бандурист і лірник, очільник гурту «Хорея Козацька», Тарас Компаніченко зі сцени звернувся до Валерії й зізнався, що було б краще, якби вся її історія була цілісною з щасливим завершенням. Але сталось так, що війна обірвала її га половину.

Марічка Бурмака долучилась до створення кліпу на вірші Лесі Шиденко про вічне кохання на «Азовсталі».

«Це був важливий, щемливий і дуже, дуже потрібний вечір. Нава з нами!! Козацький Дмитро „Орест“, чиї фото з Азовсталі ми всі бачили. Батьки Андрія Суботіна, Людмила та Валерій. Пісня Кохання сталь. Всі люди. Щаслива бути разом з цими людьми. Творити й просто бути поряд», — написала після зустрічі у Будинку кіно Марічка.

Лері дарували квіти, вишиванку, навіть майже таку саму, як у її зруйнованій маріупольській квартирі друкарську машину — щоб писала поезію далі. Люди підіймали українські прапори та відчували спорідненість душ.

Прийшов на вечір і той, чиї фото показували світу не лише стійкість військових на Азовсталі, а і їх душу — легендарний фотокор «ОРЕСТ», Дмитро Козацький.

Художниця Беата Куркуль вийшла на сцену не з порожніми руками, а з подарунками: «Я дуже рада, що багато чого навчилася в тебе, коли ти була на Азовсталі. Що ти не тільки повернулася, а і їм не вдалося тебе зламати. Це дуже важливо. Кілька місяців тому Людмила звернулася до мене із проханням намалювати її дітей. Я переглянула багато ваших фото, відео. Якось образ картини з’явився сам. Я хочу, щоб це було натхненням для тебе, щоб це було тим, що допомагає рухатись далі, далі творити, надихатися».

У залі було й чимало маріупольців, вони говорили з Лєрою особливо. Вони називали адреси, які знали у місті, вони згадували імена спільних знайомих. Хтось вже загинув, а вулиці перетворились на купу уламків, металу, бетону… Але всі вони вірять, що у Маріуполь повернеться Україна й свобода, а значить і життя.

Читайте також: «Наречена, дружина, вдова, — історія кохання на «Азовсталі».
На «Азовсталі» захисниця Маріуполя поділилася трагічною історією кохання.

«Ти три дні був моїм законним чоловіком.
І цілу вічність ти — моє кохання».

Фото: Юрій Верес, фейсбук

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»