Мешканці усвідомили, що разом можуть вирішити питання будинку та благоустрою, — керівниця ОСН «Авангард» на Печерську

Будинок по вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 19. Фото: Лариса Мироненко
Будинок по вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 19. Фото: Лариса Мироненко

За понад п’ять років існування будинкового комітету «Авангард» вдалося полагодити дах, захистити двір від чужих машин та відстояти сквер, а в найскладніші для Києва дні 2022 року — спільно допомагати жителям.

Будинок по вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 19 розташований на Печерську, неподалік площі Слави. Як і сусідні житлові будинки, споруджений у 1970-х. У дев’ятиповерхівці — 110 квартир. Тривалий час мешканці терпіли у себе під вікнами хаотичну автостоянку, а дах будинку періодично «літав».

Ці питання допоміг вирішити будинковий комітет «Авангард», який очолює Лариса Миколаївна Мироненко. Вона розповіла «Вечірньому Києву» про дієвість та ефективність такого інструменту як ОСН (орган самоорганізації населення — Ред.), а також як за його допомоги вдалося покращити життя мешканців будинку.

— Розкажіть, скільки років існує ОСН «Авангард» і як довго ви його очолюєте?

— Будинковий комітет зареєстрований в листопаді 2018 року. У жовтні 2018 року згідно з законом України про органи самоорганізації населення ми провели конференцію мешканців. Тоді ж мене обрали керівником. Далі надіслали необхідні документи до Київської міської ради, отримали дозвіл, зареєстрували статус юридичної особи. Працювати почала фактично з 1 січня 2019 року. Восени 2023 року ми знову провели конференцію і подовжили наші повноваження на наступні 5 років.

— У будинкового комітету дуже цікава назва «Авангард», що вона означає?

— Якраз на місці сучасної споруди кінотеатру «Зоряний» була розташована дореволюційна будівля, в якій працював кінотеатр «Авангард». Ми з сусідами там часто бачилися. І пам’ять про кінотеатр вирішили зберегти у своїй назві. Сьогодні вже дуже мало киян знають про «Авангард».

Водночас це гарне слово. Його легко запам’ятати та вимовити, ніж інколи назву вулиці та номер будинку. А ще й символічно, бо авангард — це йти вперед, щось робити серед перших.

Крім того, у зв’язку з процесом декомунізації часто змінюються назви вулиці. Відповідно деякі ОСНи, які прив’язані до назви вулиці, у такому випадку теж вимушені змінювати свої назви.

Лариса Мироненко. Фото надане Ларисою Мироненко

— Підкажіть, а чим ви займалися раніше? І чому вирішили очолити будинковий комітет?

— Працювала дипломатом. Була спеціалістом багатосторонньої дипломатії: в постійному представництві України при Раді Європи, заступником Постійного представника України при ЮНЕСКО в Парижі 5 років. Була керівником консульства України в бразильському місті Куритиба. Наразі викладаю французьку мову в оптико-механічному фаховому коледжі на Печерську.

Залишила дипломатичну службу якраз у 2015 році. Зацікавилася ОСН як інструментом для покращення якості життя.

— Чи вважаєте ви ОСН дієвим інструментом локальної демократії?

— Так. Насамперед це захист прав людини, але також інструмент для усвідомлення мешканцям, що вони мають права та інтереси, зокрема спільні інтереси будинку.
Після того як я прожила 10 років у Франції та повернулася в Київ, була неприємно здивована станом будинку та прибудинкової території. І ці питання не розв’язувалися. Щоб виправити ситуацію, вирішили створити ОСН. Якщо один мешканець порушує питання, до нього можуть не прислухатися. Але ОСН — це сила, дійсно дієвий інструмент, який впливає. Зокрема, і завдяки статусу юридичної особи.

Були скептики, але те, що ми створили ОСН було нашою першою перемогою. Завжди є люди, які підтримують ідеї. Коли мешканці побачили, що є результати, зрозуміли, що треба об’єднувати зусилля. ОСН дав усвідомлення, що є права та інтереси, які треба захищати, що є механізм, як це робити. Часто, якщо виникла проблема, достатньо один раз звернутися, і на неї реагують.

— Поговоримо конкретніше про діяльність ОСН. Які успішні приклади та досягнення вам вдалося зробити за цей час?

— Найголовніше те, що мешканці усвідомили: вони можуть вирішити питання згуртувавшись. Таким чином ми змогли полагодити дах, який у нас «літав». Встановити шлагбаум, бо поруч розташований бізнес-центр і наш двір перетворився на безкоштовну автостоянку.

Раніше нам потрібно було по кілька разів звертатися до різних інстанцій. Ми знаємо, хто відповідає за утримання будинку, території, налагодили партнерство. Тож часто достатньо подзвонити в службу, окреслити проблему та домовитися про її вирішення.

Крім того, ми почали діяти через такий механізм як громадські слухання. Якщо маємо проблему, організовуємо їх серед мешканців. Запрошуємо представників місцевої влади, депутатів, тих, кого стосується обговорення. Люди аргументовано виступають, ми готуємо протокол громадських слухань, який підписують учасники, і далі направляємо у відповідні органи. Наприклад, ми проводили такі слухання стосовно скверу перед нашим будинком. Частково територія належить будинку, частково — Печерській РДА. Спочатку на ній бізнес-центр хотів влаштувати автостоянку, потім РДА — вирубати дерева та зробити китайський сквер. Але ж дерева захищають наш будинок та двір від шуму, пилу, від вихлопних газів автівок, це все-таки кисень. Тоді ми провели громадські слухання і таким чином врятували сквер. Але він не має офіційного статусу, тому хочемо звернутися через наших депутатів, щоб надати цій ділянці статус скверу.

Будинок по вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 19. Фото: Лариса Мироненко

— Які були найбільші складнощі в роботі ОСН, починаючи з повномасштабного вторгнення і, можливо, навіть якісь були зміни в діяльності?

— Наші збори та засідання ми завжди проводили в приміщенні Печерської районної адміністрації, що поруч з будинком. Нам дозволяли, адже адміністрація має сприяти ОСН. Але з початком повномасштабного вторгнення не маємо змоги проводити збори в будівлі РДА, яка охороняється. І тепер у нас немає приміщення, що ускладнює роботу. Влітку ще можна збиратися на вулиці, в альтанці, а в холодну пору року цей варіант неприйнятний.

— Багато ОСНів на початку повномасштабного вторгнення займалися волонтерською діяльністю, організовували гуманітарну допомогу. Як було у вас?

— Ми сконцентрувалися на допомозі нашим мешканцям. У нас проживає багато вразливих верств населення — люди похилого віку, лежачі. Саме на Печерську в перші дні вторгнення була дуже важка ситуація. Район перекрили. У нас були зачинені всі магазини, всі аптеки. Я особисто ходила два рази в день на площу Слави, де в підземному переході є Новус. Якщо купила два батони, це було за щастя. Тож головним завданням було забезпечення мешканців необхідними продуктами харчування. Також було дуже важко з ліками, і ми знайшли волонтерів, які передавали нам препарати. Потім запрацювала соціальна служба Печерського району, де теж видавали продукти.

Через наявність кількох блокпостів в район навіть не їздили «швидкі допомоги». Ми переговорили з нашими мешканцями-лікарями, які за потреби надавали сусідам медичну допомогу. Особливо вночі, в комендантську годину. Крім того, ми допомогли організувати евакуацію родинам з маленькими дітками, у яких не було власної машини.

— Що, на вашу думку, заважає повноцінній роботі ОСН, як осередків локальної демократії?

— Насамперед немає належної поінформованості про ОСНи в суспільстві. І навіть серед суб’єктів, які приймають якісь рішення і щось повинні робити. Тобто немає належної інституалізації органів самоорганізації населення. Можливо, це потрібно робити на рівні Мін’юсту.

Наприклад, я прийшла в банк з метою відкрити офіційний рахунок нашого ОСН. Працівник банку не розумів, про який тип організації йшлося, і в банківській анкеті написав «державний орган влади України». Прийшлося знайомити банківського службовця із Законом України «Про органи самоорганізації населення», тому що це важливий момент, пов’язаний з фіскальною службою. Потрібно, щоб про ОСНи знали — особливо на місцевому рівні, в ЦНАПах і в РДА. Щоб посадовці та служби, які відповідають за роботу з ОСН, прагнули познайомитися, дізнатися, що людей турбує, чим ми можемо допомогти один одному. Щоб повноваження, які нам делегують, мали гарантії забезпечення їх реалізації. І не лише на папері.

Будинок по вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 19. Фото: Лариса Мироненко

— Чи потрібно розширювати повноваження ОСН? Якщо так, в якій сфері варто це робити?

— Їх можна розширювати, але поступово. Починаючи з тих сфер, де ОСН вже показав, що може дійсно виконувати ці повноваження самостійно.

До прикладу, в сфері благоустрою. Щоб при порушенні правил біля будинку нам не потрібно було звертатися до благоустрою, а вирішувати це самостійно. Так, мене турбує засилля куріння, особливо коли курять при вході в магазин чи аптеку. Бо тоді всі, хто проходить повз, вимушені дихати димом. Наш комітет домігся, що люди тепер не палять перед входом в бізнес-центр, який поруч з нашим будинком. Ми страждали від задимленості. Після наших звернень керівництво бізнес-центру облаштувало для курців спеціальне місце.

— Що ще в планах вашого прибудинкового комітету?

— У нас є два сквери, а в будинку працює магазин з алкогольними напоями. На жаль, влітку наші зелені зони перетворюються на генделик просто неба. Ми прагнемо, щоб ці території були вільні від паління та вживання алкогольних напоїв. Дійсно стали комфортними зеленими зонами. І хочемо надати одній з ділянок статус скверу та назвати його на честь автора гімну Києву Дмитра Луценка, який жив поруч, у будинку за номером 19А.

Весь цей благоустрій насправді потрібен для вищої якості життя. Часто люди хочуть просто поліпшити стіни в під’їзді або ліфт, а треба добиватися високої якості життя і на прибудинковій території й далі. Щоб усюди було чисто та комфортно.

Зараз ми створюємо ОСББ. Комітет провів велику роз’яснювальну роботу, оскільки ставлення людей до ОСББ різниться. Вже плануємо установчі збори.

«Вечірній Київ» вже писав про діяльність ОСНів різних районів. Читайте за темою:

  • Укриття, благоустрій, допомога людям: про що говорять в ОСН на Куренівці. ОСН «Комітет мікрорайону „Куренівка“» працює з 2003 року. Наразі на заміну старшому поколінню його керівників прийшло молоде зі своїм баченням комунікації між владою та громадою.
  • За допомогою ОСН можна локально покращувати життя киян. У цьому впевнена керівниця органу самоорганізації населення (ОСН) у Дарницькому районі на Привокзальній, 10 та директорка Благодійного фонду Наталія Носова.
  • Повноваження ОСН у столиці треба розширити: що розповіли у вуличному комітеті «Озерний». Дві з половиною тисячі учасників спільноти, попри війну, продовжують діяти та здобувати досвід самоуправління.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»