У Шевченківському районі з’явилася вулиця на честь співзасновника держави Ізраїль

Володимир Жаботинський та його вулиця на Нивках. Колаж: Наталія Слінкіна
Володимир Жаботинський та його вулиця на Нивках. Колаж: Наталія Слінкіна

Тривалий час одесит Володимир Жаботинський був успішним кореспондентом різноманітних видань закордоном, згодом увійшов у світову історію, як один з творців сучасної держави Ізраїль та її Збройних сил.

Впродовж останнього часу Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, зокрема вулицю Муромську у Шевченківському районі Кива.

Вона виникла у середині ХХ століття, а з 1955 року отримала назву на честь російського міста Мурома. З метою деколонізації та дерусифікації столичної топоніміки, у жовтні 2022 році Київська міська перейменувала її на честь одного з лідерів сіоністського руху, співзасновника держави Ізраїль Володимира Жаботинського.

Володимир Жаботинський. Фото: Одеський літературний музей

Варто згадати, що ще у 2017 році на сайті Київської міської ради з’явилася петиція №6337 про присвоєння одній з вулиць Києва імені цього видатного діяча, проте вона не набрала необхідної кількості голосів.

Володимир (Зеєв-Вольф) Жаботинський народився в Одесі 6 (18) жовтня 1880 року в асимільованій єврейській родині. Батько хлопчика — Євген Григорович був скупником зерна, працював у Товаристві пароплавства і торгівлі. Він пішов з життя, коли синові було лише 6 років.

Мати, Єва (Хава) Марківна Зак була наймолодшою з 12 дітей купця з Бердичева. Впродовж двох років жінка боролася за життя свого чоловіка, який мав онкологічне захворювання. Їй довелося закласти та продати все майно, щоб лікувати чоловіка у провідних клініках Німеччини.

Після смерті чоловіка, Єва Марківна відкрила крамничку письмового приладдя, і на доходи від неї виростила дітей.

Володимир Жаботинський у молоді роки.Фото: Одеський літературний музей
Літературний діяч у 1903 році. Фото з відкритих джерел

Освіта Володимира Жаботинського розпочалася з дитячого садка в Берліні, де його першою вчителькою була старша сестра Тереза. З семирічного віку хлопчик відвідував «приватну школу для дітей обох статей», яка була недалеко від дому, початкову освіту здобув у Другій одеській чоловічій прогімназії, далі була Рішельєвська гімназія.

За спогадами близьких, попри чудові здібності та феноменальну пам’ять, юнак мав волелюбний та незалежний темперамент, що спричиняло конфлікти з вчителями.

У вільний час він багато читав, зокрема пригодницькі романи Майн Ріда і Вальтера Скотта, якими захоплювалися всі однолітки-гімназисти; потім, як написав він в автобіографії, в хід пішла «серйозна» література: Чарльз Дікенс, Еміль Золя, Джордж Еліот.

За спогадами Володимира Жаботинського, зразки кращої світової літератури сприяли формуванню його світогляду та розвитку багатогранного таланту молодого літератора.

У роки навчання він видавав рукописну газету «Шмаровоз», потім у Рішельєвській гімназії — журнал «Правда». Він писав багато власних творів, пробуючи свої сили в різних жанрах, однак рукописи, які він надсилав до редакцій багатьох газет і журналів, поверталися назад.

Видання «Одеські новини», де публікував свої твори Володимир Жаботинський. Фото з відкритих джерел

Одного разу фортуна посміхнулася юнакові, коли він представив редакції однієї з місцевих газет свій переклад поеми Едгара Аллана По «Ворон». Тож, вже за деякий час він вирушає до Берна, що стати іноземним кореспондентом.

Також у цей час він вступає на юридичний факультет Бернського університету, де вчиться впродовж двох років.

Восени 1898 року Володимир переїхав до Риму для продовження освіти, проживши там три роки. Вважається, що саме в Італії він сформувався, як особистість. Його вчителями в університеті були Антоніо Лабріола та Енріке Пері. Вони викладали філософію, історію, кримінальне право, та прищепили йому любов до людини, віру в доброту людства.

З Рима він регулярно присилав свої фейлетони та нотатки в редакцію «Одеських новин» під псевдонімом «Альталена» (гойдалки — італ.), незабаром його нотатки стали популярними. Написані легко, повні дотепних і яскравих афоризмів, вони свідчили про неабиякі здібності автора. Теми їх були різноманітні, стосувалися в основному питань літератури та мистецтва, іноді політики.

Вулиця Дерибасівська в Одесі на листівці початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел

У 1901 році Володимир Жаботинський повернувся до рідної Одеси, однак вже за деякий час його заарештовують на 2 місяці за «поширення небезпечних ідей».

Вражений антиєврейським погромом в Кишиневі 1903 році, Володимир Жаботинський став ініціатором створення загонів єврейської самооборони. Також він стає делегатом Шостого сіоністського конгресу.

У цей час літератор активно вивчає іврит, і навіть бере собі ім’я «Зеєв», яке у перекладі з івриту означає «вовк».

27 жовтня 1907 року літературний діяч одружився з Ганною Гальперіною, яку він знав ще юнацьких років. Дружина була надійною супутницею в його ризикованих мандрівках. Володимир Жаботинський присвятив їй свій найкращий вірш «Мадригал».

Володимир Жаботинський з дружиною Ганною та маленьким сином. Фото: Одеський літературний музей

З початком Першої світової війни, у серпні 1914 року він стає кореспондентом газети «Російські відомості» на Західному фронті. У цей час Володимир Жаботинський разом із відомим єврейським діячем Йосифом Трумпельдором створили «Єврейський Легіон» — єврейські бойові частини у складі британської армії.

Після Першої світової Жаботинський оселився в Палестині, створив у Єрусалимі єврейську самооборону. Пізніше ці загони стали зародком ізраїльських збройних сил. За деякий час він переїхав до Сполучених Штатів Америки.

Володимир Жаботинській у військовій формі. Фото: Одеський літературний музей
Володимир Жаботинський в зрілі роки. Фото: Одеський літературний музей

Також Володимир продовжував займатися перекладацькою діяльністю. Його рідні та друзі відмічали його феноменальні здібності до вивчення мов.

Літературний діяч досконально володів 10 мовами, ще 20 знав гірше, але це підкріплювалося глибоким знанням світової літератури як давньої, так і новітньої.

Мурал в Одесі, присвячений Володимиру Жаботинському. Фото: Культурометр

Його переклади відомих творів, зокрема: «Ворон» Едгара Аллана По, «Пекло» Данте Аліг’єрі, уривки з «Фауста» Йогана Вольфганга Гете, вірші Омара Хаяма та інші стали класикою літератури івритом. Вважається, що він особливо тонко відчував авторський текст.

Власна літературна спадщина Жаботинського нараховує величезну кількість оповідань, наукових праць, філософських творів, політичних трактатів. Його найвизначнішим літературним твором вважається автобіографічний роман «П’ятеро», який зображує трагічну долю асимільованої єврейської родини в Одесі початку XX століття.

Володимир Жаботинський у проєкті Юрія Журавля «Знай наших». Фото з відкритих джерел

Під час відвідування у Нью-Йорку літнього табору молодіжної ревізіоністської організації «Бейтар», 4 серпня 1940 року Володимир Жаботинський раптово пішов з життя через серцевий напад.

Через 24 роки, на виконання волі померлого, тіло письменника та перекладача було передано до Держави Ізраїль та поховане на горі Герцля.

Володимир Жаботинський увійшов в історію, як видатний лідер сіоністського руху і талановитий літератор, який залишив після себе велику літературну та філософську спадщину. Але, мабуть, найважливішим досягненням, якого він прагнув все своє життя стала поява незалежної єврейської держави.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

Нові адреси Києва: на Нивках з’явилася вулиця на честь українського військового і громадського діяча Всеволода Петріва — військового міністра та генерал-хорунжого Армії УНР, учасника оборони Києва від більшовицьких формувань Муравйова, автора праць з військової історії.

На думку істориків, постать цього видатного військового діяча вважають однією з ключових постатей в історії боротьби за українську державність на початку XX століття.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»