До 160-річчя Владислава Городецького: найцікавіші факти про будинок з химерами

4 червня 1863 року у селі Шолудьки на Вінниччині народився Лєшек Дезидерій Владислав Городецький. У 1885 році він закінчив реальне училище при євангелічній лютеранській церкві святого Павла в Одесі. Вже там було відзначено його успіхи в малюванні.

У 1885-1890 роках молодий зодчий навчався в Імператорській академії мистецтв у Петербурзі, яку закінчив зі званням класного художника III ступеня і правом на чин чотирнадцятого класу та з наданням права споруджувати будівлі.

Ще навчаючись в академії, Городецький спорудив двоповерховий будинок навчального закладу в Умані (1889-1890).

Впродовж наступних 30 років (з 1891 — до 1920) життєвий і творчий шлях Владислава Городецького тісно пов’язаний з нашим містом, де він залишив киянам у спадок свої найкращі архітектурні твори, що вважаються візитівками столиці.

З нагоди 160 річниці від дня народження видатного зодчого, «Вечірній Київ» згадує цікаві факти про один з найвідоміших та найзагадковіших з його проєктів — власний будинок на вулиці Банковій, 10. Ця будівля, відома також за поетичною назвою «Будинок з химерами» є, напевно, найвідомішим творінням легендарного зодчого.

Вважається, що в ньому автор втілив відгомін своїх палких мисливських захоплень, плід власної творчої фантазії, яка бунтувала проти установлених традицій і форм.

1. Будинок Городецького був збудований, як прибутковий у 1903 році до 40-річчя архітектора.

На початку XX століття ділянку землі на кручі, яка височіла над театром Соловцова (нинішній театр Івана Франка), продавалась на міському аукціоні за дуже низькою ціною, бо була зовсім непридатною для будівництва. Тому рішення архітектора Владислава Городецького будувати там будинок для своєї родини викликало загальний подив.

2. За міською легендою, незвична споруда з’явилася у результаті парі між Владиславом Городецьким та його колегою архітектором Олександром Кобєлєвим, який вважав справжнім божевіллям будівництво на ділянці з надзвичайно складним рельєфом. Коли за два роки, у зазначений умовами парі день, Владислав Городецький захопливо показував здивований колегам свій будинок, промовивши наступні слова: «Будинок, може і дивакуватий, але не знайдеться у Києві людини, яка б минула його, не зупинившись поглядом».

3. Унікальній будівлі надає яскравий скульптурний бестіарій. Він виготовлений із цементу — досить дорогого на той час матеріалу — постійним партнером Городецького, міланським скульптором Еліа Сала, який також оформлював скульптурне оздоблення Художнього музею та Миколаївського костелу. Над скульптурною битвою орла і левиці можна побачити автограф майстра: «E. Sala. 1902».

У стіну будівлі вмуровані бетонні голови: слонів, носорогів, антилоп та крокодила. На колонах причаїлися ящірки. За водостоки правлять голови слонів. На даху гігантські жаби, морські чудовиська та нереїди. Замість волосся на голові вони несуть ланцюги, фантастичне листя та квіти. На розі будівлі розташований велетенський пітон. Іронічно, але попри свою назву на фасаді та всередині «Будинку з химерами» немає жодної химери. Вважається, що назва могла виникнути у зв’язку з тим, що для киян початку XX століття реальні африканські тварини були такими ж дивовижними, як і химери — що дало назву будинку Городецького.

4. Ззовні, на будівлі зображені лише живі тварини, а всередині — у вигляді мисливської здобичі. Оскільки архітектор мав пристрасть до полювання, то всередині будинок прикрашений скульптурами — мисливськими трофеями — черепами, рогами, опудалами тварин і птахів.

Інтер’єри Будинку з химерами не поступалися зовнішньому оздобленню: тут можна побачити каміни від відомої німецької фірми Мейсона, і фігури путті з луками та стрілами, і фризи з пташиними лапами, екзотичними рослинами, фруктами, черепами оленя, лося, гігантським молюском-спрутом.

Родзинкою інтер’єру вважається світильник-торшер у центрі холу, виготовлений у вигляді двох сповитих водоростями та квітками лотоса величезних риб, а на плафонах — гірлянди з фруктів і галузок винограду, ананаси, квітки соняшника.

5. З вулиці Банкової будинок має 3 поверхи, а з протилежної сторони — 6, завдяки перепаду висот. Також будівля має незвичну форму куба, а завдяки високому парапету з чудернацькими створіннями, здається, що будівля не має даху.

6. Владислав Городецький мешкав у квартирі № 3, площею 380 квадратних метрів, що в першому рівні виходила на вулицю Банкову. Інші шість квартир він здавав в оренду мешканцям, що оселилися тут з 1904 року. Кожній родині надавали персональний винний льох, склад для дров, стайню, сарай для екіпажу, кімнатку для кучера й навіть корівник (а корів у Києві тоді багато хто ще тримав).

Вартість оренди сягала 3500 карбованців на рік.

7. Багато дослідників вважають, що скульптури тварин із бетону — реклама нового матеріалу, а не творчий задум. Таким чином видатний зодчий прагнув показати унікальні якості матеріалу: надзвичайну міць та пластичність.

Хай там що, але після появи незвичної будівлі, у цементного заводу Фор кількість замовлень надзвичайно зросла.

8. Владислав Городецький прожив у своєму будинку недовго. Відомо, що після сафарі в Кенії, яке коштувало чимало, архітектор 1912 року був змушений закласти будівлю Київському товариству взаємних кредитів і повернути її вже не зміг.

До революції будинок змінив кількох власників, потім його націоналізували та поділили на комунальні помешкання, де жили науковці, актори театру, митці. Після Другої світової тут була лікарня ЦК КПУ.

9. У радянський час незвична архітектура будівлі викликала далеко неоднозначні, часто негативні враження. У 1930 році Федір Ернст зазначив, що «Весь будинок яскравий приклад претензійного декадансу та занепаду буржуазних смаків кінця ХІХ — початку XX століття».

А от Максим Рильський творінню Городецького навіть присвятив вірш, назвавши його «будинком-дивоглядом»: «Поруч з пазурями й іклами рухливих птиць недвижний ряд, де павіани між газелями, між ібісів — гіпопотам».

Детальний опис оригінальної споруди лишив також український історик та мистецтвознавець Сергій Гіляров:

«З кутків даху спускають свої вуса-щупальця потворні дельфіни, їхні хвости, переплітаючись, чітко профілюють на тлі неба. На спинах дельфінів сидять оголені жіночі фігури з тризубами в руках; уздовж карнизів розмістилися величезні жаби; стовбурами колон, обабіч парадного входу, вилазять бадьорі ящірки; в орнамент капітелей уплетені морди носорогів, а лиштви вікон зображають слонячі голови».

10. Про незвичний будинок і його екстравагантного творця завжди ходили різні легенди. Одна з них стверджує, що так звані химери на будинку — це своєрідна пам’ять про потонулу через нещасливе кохання єдину дочку архітектора. Хоча насправді це вигадка, бо донька Городецького Олена прожила досить довге життя.

Ще одна легенда розповідає, що перед тим, як покинути свій маєток, архітектор наклав на нього прокляття. Нібито всі мешканці особняка будуть нещасливі, і лише нащадки Городецького зможуть безперешкодно уживатися з химерами.

Прихильники цієї версії розповідають про те, що контори, які володіли тут приміщеннями або орендували їх, банкрутували — їхні фонди таємничо зникали, організації розформовувалися.

11. Остання реконструкція будівлі відбулася у 2003-2004 роках. За оцінками фахівців, обійшлася в межах 30-40 мільйонів гривень. За кресленнями та фотографіями, що збереглися, вдалося відновити інтер’єр, розписи на стінах, паркетні підлоги, реанімували альпійську гірку, фонтани, штучне озеро.

Після реконструкції у будівлі розміщуються кабінети працівників державного протоколу та церемоніалу президентського секретаріату.

12. До початку війни у будівлі проводилися екскурсії, де кияни могли дізнатися більше про життя видатного зодчого, послухати історію цієї загадкової будівлі та загадати бажання, що за легендою неодмінно має здійснитися.

До теми: відомі та невідомі будівлі Владислава Городецького у Києві: фото

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»