Відомі та невідомі будівлі Владислава Городецького у Києві: фото

Лєшек Дезидерій Владислав Городецький народився 4 червня 1863 року на Поділлі. Після навчання у Петербурзі Городецький перебрався до Києва, де прожив майже 30 років і подарував місту справжні архітектурні «перлини».

Давайте насолодимося творіннями майстра, які навіть через сотню років після побудови захоплюють подих. І розпочнемо ми з найзнаковіших.

***

Будинок з химерами

(вул. Банкова, 10)

Ця будівля є, напевно, найвідомішим «дитям» Городецького. Прибутковий будинок автор побудував у 1903 році для своєї родини: на першому поверсі жили Городецькі, квартири на інших поверхах здавалися в оренду.

Особливість будинку — це скульптурний бестіарій. Він виготовлений із цементу — досить дорогого на той час матеріалу — постійним партнером Городецького, італійським скульптором Еліо Салем. Оскільки архітектор був пристрасним мисливцем, то всередині будинок прикрашений скульптурами-мисливськими трофеями — черепами, рогами, опудалами тварин і птахів.

Іронічно те, що на фасаді та всередині будинку немає жодної химери. Але для киян початку ХХ століття реальні африканські тварини були такими ж дивовижами, як і химери — відповідно й прозвали будинок Городецького.

У мирні часи споруда використовувалась для прийомів Президента України.

***

Караїмська кенаса

(вул. Ярославів Вал, 7)

У 1898 році Владислав Городецький, вже як дуже популярний архітектор, отримав пропозицію від «тютюнового короля» та очільника громади київських караїмів Соломона Когена спроєктувати караїмську кенасу.

Будівлю в мавританському стилі спорудили за 4 роки. Її особливістю став гофрований купол з ліпними прикрасами роботи майстерні Еліо Саля. Ефектна верхівка кенаси була покрита оцинкованим залізом і над нею височив шпиль. Але купол був втрачений у результаті реконструкції 1968-го року.

Під час Другої світової війни у кенасі правилася римо-католицька служба, потім діяв ляльковий театр та кінотеатр, а з 1981 року і дотепер тут розміщується Будинок актора. Час від часу виникає суспільна дискусія, щодо повернення кенаси вірянам, але на сьогодні за останнім переписом, київська громада караїмів налічує менше ніж 100 осіб. Втім, кенаса вже давно потребує реставрації — востаннє її планували провести протягом 2019-2020 років.

***

Костел святого Миколая

(вул. Велика Васильківська, 75)

Одна з двох римо-католицьких церков у Києві (друга — Олександрівський костел). Її історія почалася наприкінці XIX століття, коли група католиків звернулася до губернатора Києва за отриманням дозволу на будівництво костелу в пам’ять про перебування у столиці імператора Миколи ІІ.

Був оголошений конкурс на створення проєкту костелу. Переможцем став 24-річний студент, який не мав досвіду спорудження таких будівель, тому керувати проєктом доручили вже відомому на той час Владиславу Городецькому. Храм зводили 10 років виключно на пожертви приватних осіб. Роботи велися довго через поганий стан ґрунту, на який впливала річка Либідь. Зрештою храм відкрили і освятили у 1909 році.

Довгий час костел Святого Миколая ділили між собою католики та Національний будинок органної та камерної музики України. Але у вересні 2021 року будівля сильно постраждала від пожежі, а орган був повністю знищений. Перший етап протиаварійних робіт з ліквідації наслідків пожежі був завершений в січні 2022 року. Сам костел цьогоріч передали в користування парафії святого Миколая.

***

Національний художній музей України

(вул. Михайла Грушевського, 6)

Величну споруду в неокласичному стилі з самого початку будували як перший в Києві загальнодоступний музей.

У 1896 році в комісію надійшли 13 проєктів із варіантами майбутнього музею, кожен зі своїм девізом. Серед них виграв проєкт «К сроку» московського архітектора Петра Бойцова, але детальну розробку планів зведення музею робив саме Владислав Городецький. Він доопрацьовував проєкт та безпосередньо керував роботами.

Скульптурними оформленням головного фасаду знову займався давній знайомий Городецького Еліо Саля. Але з плином часу будівля почала критично потребувати оновлення — і зовні, і всередині. У Національному художньому музеї України вже декілька років триває реставрація будівлі. Минулого року, в межах програми «Велика реставрація», на відновлення історичної та культурної пам’ятки виділено кошти в обсязі 40 мільйонів гривень.

На час війни музей зачинений, а експонати спаковані та переміщені у безпечні місця.

***

Готель «Континенталь»

(вул. Городецкого, 3)

Чотириповерховий готель «Континенталь» Городецький cтворив разом із архітекторами Георгієм Шлейфером і Едуардом Брадтманом у 1887 році. Загальна його вартість у результаті становила майже мільйон рублів, а вартість доби проживання коштувала 15 рублів, тобто половину місячного заробітку простого робітника. Таким чином готель вважався найдорожчим у Києві — і не дарма!

Всередині будівлі було сто номерів, великий ресторанний зал, зимовий сад, розкішні кабінети, більярдні, два електричні ліфти — пасажирський і багажний, комори для зберігання багажу та дорогоцінних речей, ванні кімнати та літній сад із фонтаном, що світиться. У підвалі готелю збирався знаменитий клуб «ХЛАМ» (Художники, Літератори, Артисти, Музиканти), в якому можна було зустріти Осипа Мандельштама, Костянтина Паустовського та Михайла Булгакова.

Через велику пожежу на Хрещатику 1941 року від будівлі залишилися лише стіни. Тепер тут розташований будинок Консерваторії ім. П.І. Чайковського, а колишні номери готелю перетворилися на класи.

***

Прибутковий будинок Кімаєра

(вул. Городецкого, 13)

У 1895 році Владислав Владиславович спроєктував будівлю на замовлення австрійського підприємця Йосифа Кімаєра для торгового дому меблевої фірми. На фабриці виготовлялися крісла для київської опери та театру Соловцова (теперішня назва — театр імені Франка), гарнітури для готелю «Континенталь» та готелю Гладинюка (тепер — будівля інформагенства «Укрінформ»). Також меблі розвозили у найкращі оселі по всій Російській імперії.

Над фронтоном будівлі зберігся напис — «1884». Це не дата побудови будинку, а рік заснування меблевої фабрики. До слова, після меблевої тут розміщувалась взуттєва фабрика.

В 1941 році масштабна пожежа на Хрещатику сильно пошкодила фасад будинка Кімаєра і повністю знищила інтер’єри. Зараз він використовується як головна будівля Міністерства юстиції України. Також тут облаштований вхід до станції метро «Хрещатик».

***

Сільськогосподарський кооператив «Робітник»

(вул. Городецкого, 11А)

Впритул до будинка Кімаєра розташоване ще одне творіння Городецького. Він спорудив перші два з половиною поверхи у 1895-1897 роках для контори та складу сільськогосподарського кооперативу «Робітник». У 1911 році була проведена друга частина робіт, коли під керівництвом архітектора Едуарда Брадтмана будівля стала вищою на кілька поверхів.

Через деякий час після спорудження будинку, в ньому розмістився літературно-артистичний клуб, а пізніше — профспілка митців. Тут мешкав український актор Мар’ян Крушельницький, який грав на сцені розташованого неподалік театру імені Івана Франка. Зараз на першому поверсі будівлі працюють магазини та офісні приміщення.

***

Прибутковий будинок Бендерського

(вул. Велика Васильківська, 25)

У 1897 році Городецький створив проєкт грандіозного будинку для Лева Бендерського — купця першої гільдії, виноторговця і старости Купецької синагоги (розташовувалась на місці колишнього кінотеатру «Кінопанорама»). Протягом двох років було зведено п’ятиповерховий прибутковий будинок.

Cпоруда була пишно декорована у ренесансно-бароковому стилі. Приміщення тут орендувало, зокрема, Київське шахове товариство, а у 1919 році тут розташовувалась редакція журналу «Українська кооперація». На першому поверсі було чимало магазинів.

За радянських часів будинок став поступово руйнуватися. У 1930-ті тут зробили ремонт, під час якого прибрали всі декоративні елементи, також змінилося і внутрішнє планування. Найбільше будинок значно постраждав під час підриву середмістя радянськими диверсантами у 1941 році. 1948 року споруду відновили без первісного оздоблення.

Сьогодні, як і сто років тому, на першому поверсі знаходяться елітні магазини, а верхні поверхи займають офіси та житлові приміщення.

До речі, днями виповнилося 120 років з дня народження іншого видатного архітектора — Йосипа Каракіса (1902-1988), якого вважають останнім з велетів київської архітектури. Він є одним із найбільш плідних та яскравих українських архітекторів XX сторіччя, який відіграв важливу роль у розбудові Києва 30-70-х років, подарувавши нашому місту чимало цікавих споруд.

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»