Нові адреси Києва: на Харківському масиві з’явилася вулиця Братства Тарасівців

За останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами. Також в межах дерусифікації була перейменована вулиця Декабристів у Дарницькому районі столиці.

Вулиця виникла у 1982 під час забудови Харківського масиву та мала назву Роздільна, а за два роки була перейменована на честь дворян-революціонерів російської імперії.

Перейменування вулиця Декабристів підтримали кияни у застосунку «Київ цифровий». Серед варіантів щодо перейменування найбільшу кількість, а саме 10 772 голоси, набрала пропозиція — вулиця Братства тарасівців — таємної політичної організації, що проводила активну просвітницьку діяльність, сприяла поширенню української мови, культивуючи ідеї Тараса Шевченка, а також проголошувала ідею визволення нашої нації з-під імперського ярма.

8 вересня 2022 року рішення про перейменування було затверджене на пленарному засіданні Київради.

Братство тарасівців було засноване групою українських студентів влітку 1891 року в місті Каневі на могилі Тараса Шевченка. Її учасники дали присягу на могилі Кобзаря, де присягалися всім способами поширювати серед українців його основні ідеї.

Серед активних діячів братства були відомі письменники, громадські діячі та науковці: Валеріан Боржковський, Микола Вороний, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Мусій Кононенко, Володимир Самійленко, Микола Міхновський, Володимир Шемет та інші.

Гаслом організації стала фраза: «Де ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!».

Таємна організація розбивалася на «п’ятірки», яка на середину 90-х років XIX століття діяли в Харкові, Одесі, Катеринославі (Дніпрі), Полтаві, Чернігові та деяких інших містах. Основним центром організації вважалося саме місто Харків.

За оцінками деяких дослідників, братство налічувало близько 100 учасників.

Члени братства проводили в основному організаційно-виховну роботу, спрямовану на формування національної самосвідомості. Свої ідеї вони поширювали серед різних прошарків населення: студентства, учнівської молоді, інтелігенції, селянства та робітників.

Одним із джерел фінансування діяльності Братства були таємні пожертви благодійників, зокрема цукрозаводчика Василя Симиренка.

У 1893 році учасники таємного Братства публікують свій Статут. У ньому йдеться про необхідність знищення національної дискримінації, відродження української нації та висловлюється ідея соборності, єдності українців.

Також основні ідейні засади організації були викладені у «Декларації віри молодих українців» і опубліковані у квітні 1893 у львівській газеті «Правда».

Документ задекларував наступні принципи:

— Українці є окрема нація;

— Як і кожна нація, українці потребують національної волі для праці й поступу;

— Повна автономія України (на той час на це гасло не наважувався ніхто);

— Єдність українського народу (це гасло стало зародком майбутньої концепції соборності Української держави);

 — Негативне ставлення до українофільства (культурництва), але при цьому визнання його користі для національного руху;

— Радикалізм і екстремізм щодо відступників; ·

— Необхідність українських шкіл;

— Вживання української мови тощо.

Попри те, що ідеї «Братства» мали своїх прихильників, але значного розповсюдження не набули, тож вже наприкінці ХІХ сторіччя діяльність таємної організації поступово зводиться нанівець. На думку істориків, головними причинами розпаду стали переслідування поліцією її учасників та негативне ставлення «братчиків» до інших течій українського руху та особисті якості лідера «Тарасівців» Миколи Міхновського.

Однак, чітко окреслені Братством Тарасівці політичні вимоги невдовзі знаходять своє виразне відображення в програмах низки українських партій.

Так, програмною політичною декларацією Революційної української партії стає брошура «Самостійна Україна» (1900) Миколи Міхновського — одного з очільників товариства. Провідним гаслом, яке оформив спершу у промовах, а потім — у брошурі, стає ідея тарасівців: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ».

Влітку в застосунку «Київ Цифровий» завершили електронне голосування щодо перейменувань київських топонімів. Перелік самих об’єктів, запропонованих до перейменування, визначила експертна комісія фахівців Українського інституту національної пам’яті, Інституту історії України та інших установ. У списку 296 найменувань. Усі пропозиції передали на розгляд експертної комісії.

25 серпня Київрада підтримала перейменування майже 100 вулиць, 8 вересня проголосували за дерусифікацію ще 40 об’єктів.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

Нагадаємо, повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

До теми: бульвар на Печерську одержав ім’я Миколи Міхновського

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»