Найвідоміші святі місця столиці, що пов’язані з Покровою

Покровська церква на Подолі. Колаж: Даша Гришина
Покровська церква на Подолі. Колаж: Даша Гришина

14 жовтня в Україні відзначається Свято Покрови Пресвятої Богородиці.

Це велике релігійне свято з давніх-давен відігравало одну з ключових ролей у житті та традиціях багатьох поколінь українців.

Особливий культ Богородиці-Покрови, як заступниці та захисниці від ворогів набув свого розповсюдження за часів козацької держави. Її ікона була в кожному козацькому курені. Зображували її й на хоругвах, під якими козаки виступали в походи. А головна січова церква завжди була на честь Покрови.

Образ Покрови має надзвичайне значення для багатьох киян, тож з нагоди свята «Вечірній Київ» згадує визначні історичні місця та сакральні пам’ятки нашого міста, пов’язані з цим святом.

***

ВУЛИЦЯ ПОКРОВСЬКА

Вулиця Покровська та Дзвіниця Миколи Доброго. Фото: Борис Корпусенко

Одна з найдавніших вулиць нашого міста, що знаходить у самісінькому серці Подолу. У літописах вона згадується ще з середини XV століття під назвою Гнила. За міською легендою, цією немилозвучною назвою вона зобов’язана численним струмкам, що стікали додолу з гори, утворюючи величезні калюжі.

У XVI–XVII століттях тут розташовувалася вірменська парафія з церквою Різдва Богородиці, знищена пожежею у 1651 році.

Під сучасною назвою вулиця відома з XVIII століття, названа на честь збудованої на ній Покровської церкви (1685 рік).

До великої пожежі на Подолі у липні 1811 року, Покровська вулиця вважалася головною вулицею району.

Назва вулиці походить від однойменної Покровської церкви. Фото: Борис Корпусенко

На початок ХІХ століття вона була забудована переважно мурованими спорудами, що врятувало її від руйнівної пожежі. Це одна з небагатьох вулиць Подолу, які зберегли свою прадавню, дугоподібну конфігурацію, даючи уявлення про загальний вигляд вулиць Подолу до перепланування на прямі «лінійні «вулиці.

Серед знакових історичних пам’яток цієї вулиці є Дзвіниця церкви Миколи Доброго (головний храм зруйнований у 1935 році) та старий Контрактовий дім, де з 1871 року розмістилася Подільська жіноча гімназія.

ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА НА ПОДОЛІ (1766)

Покровська церква на Подолі — перлина бароко. Фото: Тетяна Асадчева

Однією з головних архітектурних перлин Покровської вулиці є однойменна церква, збудована у 1766-1772 роках видатним архітектором Іваном Григоровичем-Барським. На той час зодчий був головним архітектором київського магістрату, тож його будівлі формували обличчя тогочасного Подолу.

Покровська церква є не лише одним із найкращих творінь зодчого у Києві, але й належить до найвишуканіших зразків українського бароко. Спершу святиня була двоярусною, де верхній ярус вважався головним, а нижній повинен був виконувати функції теплої церкви. Але після пожежі 1811 року внутрішні перекриття храму впали, і його відновили вже одноярусним.

Також, святиня славиться своєю унікальною акустикою.

Покровська церква далеко не перший храм, збудований на цьому місці у Києві. Вважається, що перший храм на цьому місці збудували вірмени у XIV столітті. Згодом храм занепав і на його місці, на кошти грецького купця Гарнавіота, у 1685 році звели дерев’яну Покровську церкву, яка проіснувала до 1760-х років.

СВЯТО-ПОКРОВСЬКИЙ МОНАСТИР (1889)

Покровський храм — найстрарший з двох святинь монастиря. Фото з сайту парафії

Задовго до появи монастиря, про це місце преподобний Феофіл Київський, відомий своїм даром передбачення, сказав, що «тут царствена жінка поставить дівочу обитель».

У 1889 році будівництво монастиря на Кудрявці розпочалося за ініціативи княгині Олександри Петрівни, яка прагнула поєднати монастир з лікувальними установами для малозабезпечених людей. Тут вона провела останні роки свого життя, прийнявши постриг під ім’ям черниці Анастасії.

Першою на території монастиря побудували Покровську церкву, яку зводив видатний київський архітектор Володимир Ніколаєв. Туди перенесли часточки мощей з Києво-Печерської лаври. А також розмістили там ікону Почаївської Божої матері, яка належала самій княгині.

При монастирі створили готель та нічний притулок. Поряд були двокласна безоплатна школа для дівчаток, майстерня рукоділля, аптека, платні квартири для вдів та дівиць, які хотіли стати монашками, пекарня, кухня, пральня, оранжерея, притулок для сліпих.

Миколаївський собор монастиря -найбільший храм столиці. Фото: Вікіпедія

Протягом 25 років на території монастиря звели близько 30 будівель: церкви, господарські корпуси, благодійну лікарню, амбулаторію, аптеку, притулки та багато іншого. При лікарні діяла лабораторія, оснащена найновішими на той час апаратами іноземного виробництва. Саме там в 1896 році запрацював перший в Києві рентгенівський апарат.

Головна святиня Монастиря-Свято Миколаївський собор є найбільшою храмовою спорудою у Києві.

ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА НА СОЛОМ’ЯНЦІ (1895)

Покровський храм на Солом’янці, де служив Митрополит Василь Липківський. Фото з відкритих джерел

Ця невелика, але свого роду унікальна споруда відіграла надзвичайно важливу роль у становленні помісної церкви в Україні.

Збудована на замовлення громади у 1895-1897 році в пам’ять про Митрополита Київського Платона (Городецького), тому відома також під назвою Платонівська. Архітектором споруди став молодий талановитий зодчий, старший син Володимира Ніколаєва — Іполит.

Цікавою особливістю цього храму є те, що ця культова споруда, на відміну від більшості київських храмів, не була цілком знищена за радянських часів. Покровська церква не лише продовжувала діяти як храм, але і могла стати Кафедральним собором Києва після закриття Володимирського Собору, яке планувалося радянською владою у 1960-х роках.

За часів Незалежності Покровський собор на Солом’янці набув первісного вигляду, а його бані та хрести, які були знесені більшовиками, були успішно відбудовані. Сьогодні Покровський Собор на Солом’янці є окрасою району та популярним місцем для багатьох українських вірян.

ХРАМ ПОКРОВА БОГОРОДИЦІ НА ПРІОРЦІ (1902)

Храм на Пріорці зберігся до нашого часу. Фото: Дива країни

У XVIII столітті Пріорка була лише приміською слободою Києва. На той час тут існувала дерев’яна Дмитрівська церква.

Нинішній мурований храм розпочали будувати восени 1902 року. Автором проєкту став київський єпархіальний архітектор Євген Єрмаков, подальшим будівництвом церкви керував інший відомий зодчий — Микола Казанський. ЇЇ освячення відбулося у вересні 1906 року.

Загальна сума витрат на будівництво церкви склала 57 тисяч карбованців сріблом, більшу частину з яких становлять пожертвування духовних осіб, київських купців та місцевих парафіян.

На відміну від більшості київських святинь, будівля церкви збереглась практично без перебудов та перероблень, жодного разу не була зруйнована. У радянський час її використовували як овочеву базу, але у вересні 1941 церква знову відкрилася, відтоді богослужіння тут не припинялися.

Храмові розписи у час війни створював видатний український художник Іван Їжакевич, який мешкав неподалік.

ЦЕРКВА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ПИРОГОВІ (1792)

Покровська церква УГКЦ у Пирогові. Фото з сайту музею.

Унікальна пам’ятка закарпатської дерев’яної архітектури, збудована ще у 1792 у селі Плоске Свалявського району. Церква збудована у лемківському стилі з бароковим впливом, який проявляється в бані вежі.

Взимку 1926-1927 храм перевезли до села Канора Воловецького району. За переказами місцевих жителів, церкву збирали місцеві майстри з села Рекіти. У 1976 році святиня переїхала до Національного музею архітектури та побуту у Пирогові.

З первинного оздоблення у храмі збереглися фрагменти оригінального іконостаса та деякі ікони.

Церкву знову освятили та відкрили для вірян 14 жовтня 1999 року. Нині тут проводяться богослужіння УГКЦ щонеділі та на свята.

У 2015 році представники закарпатської громади Києва встановили поблизу храму пам’ятний хрест, присвячений героям Небесної сотні, воїнам АТО та усім, хто віддав своє життя за незалежну Україну.

До теми: храми Святого Миколая на Подолі.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»