Майстер українського бароко: будівлі Івана Григоровича-Барського у Києві

Народився Іван Григорович-Барський 1713 року в містечку Літковичі, що розташоване у теперішньому Броварському районі. Коли хлопчику було два роки, його сім’я переїхала до Києва і оселилася на Подолі. Саме тому ця місцевість стала для Івана рідною — майжі всі свої майбутні будівлі зодчий створив саме тут.

Все життя майстра проходило на Подолі: він був вихованецем Києво-Могилянської академії, його батько — старостою церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Вже у похилому віці Іван разом із своїми синами до останніх днів тримав на Подолі крамницю.

В архітектурному мистецтві Григорович-Барський спробував себе уже у зрілі роки — і зрештую став чи не найяскравішим представником стилю українського бароко. Ми й досі можемо милуватися творіннями славетного зодчого.

***

Фонтан на Контрактовій площі (1748—1749)

Одне з перших творінь Івана Григоровича-Барського — павільйон-фонтан на майдані перед будинком магістрату. Туди надходила вода з першого водопроводу в Києві: вона витікала з посудини, яку тримав янгол і над яким зодчий збудував вишуканий цегляний павільйон із статуєю апостола Андрія на даху. На початку XIX століття янгола замінили Самсоном, який роздирає пащу леву.

Свято-Дмитріївська каплиця (1748—1757)

Навколо збудованої раніше кам’яної церкви Святих Костянтина і Єлени Григорович-Барський збудував галерею і звів кам’яну дзвіницю. Більша частина храму була знищена в радянські часи. Від усього комплексу будівель церкви Святих Костянтина і Єлени залишилися тільки каплиця Святого Дмитрія, без куполу, яку й збудував Григорович-Барський.

Покровська церква (1766)

Цю церкву називають найкращим творінням Григоровича-Барського. Архітектор збудував її двоярусною — на місці старої дерев’яної церкви. Верхній ярус був головним, а нижній повинен був виконувати функції теплої церкви. За композицією церква належить до українських триверхих тризрубних храмів.

Церква Миколи Набережного (1772—1775)

Нова мурована церква замість старої дерев’яної була зведена за проєктом Григоровича-Барського на добровільні пожертвування. Вважається, що за зразок йому слугувала церква в селі Лемеші, біля Козельця, проєкт якої замовила у нього Наталя Розумовська — матір Олексія та Кирила Розумовських — щоб вшанувати пам’ять свого чоловіка.

Будинок Биковського (кінець XVII ст. — 1780-ті роки)

Найдавніший зі збережених житлових будинків Києва. Іван Григорович-Барський перебудував споруду на замовлення київського магістрату. Після цього з будівлі зробили «гамівний будинок» — місце ізоляції пияків та божевільних. Міська легенда пов’язує будівлю з іменем російського імператора Петра І, але відомості про його проживання тут не підтверджені.

Дзвіниця церкви Миколи Доброго (1781)

Побудована на місці дерев’яної в 1716 році, дзвіниця пережила дві великі пожежі та роки радянського вандалізму — сама ж Церква Миколи Доброго, яка стояла поруч, не вціліла. У 1781 році дзвіницю перебудовував Іван Григорович-Барський

***

Втрачені споруди Григоровича-Барського

Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря (1748-1760)

Втрачена православна церква-дзвіниця на території Кирилівського монастиря, яку спорудив Григорович-Барський. Розташовувалася південніше від Кирилівської церкви. Була зруйнована в 1937 році, тепер на її місці тепер споруджено пам’ятник академіку Івану Павлову.

Дзвіниця Петропавлівської церкви (1750-ті)

Церква святих Петра і Павла — колишній православний храм, який першочергово був збудований як костел святого Миколая при домініканському монастирі. Мурована дзвіниця церкви, яку спроєктував Григорович-Барський стояла на червоній лінії забудови Притисько-Микільської вулиці та відігравала роль надбрамної башти. У 1936 році Петропавлівську церкву та дзвіницю знесли, залишки дзвіниці залищалися до 1940-х років. Станом на зараз там, де стояла церква із дзвіницею, облаштований плац військової частини.

Церква Успіння Богородиці Пирогощої (1752 — 1770-ті)

Давня церква Борогодиці Пирогощої на Подолі була зруйнована ще у період татаро-монгольської навали і її кілька разів відбудовували. Григорович-Барський здійснив реставрацію храму і збудував дзвіницю в стилістиці українського бароко. Вважається, що сам зодчий був похований біля церкви, однак місце розташування могили залишається невідомим.

Радянська влада знищила святиню у травні 1935-му. В роки незалежності церкву відродили, але не за проєктом Григоровича-Барського, а на основі вигляду давньоруського храму.

Старий гостиний двір (1778)

Торгово-складський кам’яний комплекс будівель у вигляді каре з рядами крамниць та гостьовим будинком у стилі бароко. Відповідно до міщанського «складського права», приїжджі купці могли торгувати з киянами лише оптом і у стінах «двору». Був розміщений вздовж нинішнього провулку Хорива. У 1910—1912 роках на місці Старого гостиного двору звели будівлю поліцейської дільниці та пожежної частини.

Також Іван Григорович-Барський керував перебудовою Межигірського монастиря у Нових Петрівцях, зокрема корпусом братських келій, які до наших часів не збереглись.

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»