Втрачені святині: Спасо-Преображенський монастир у Межигір’ї

Сакральна пам’ятка на листівці початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел
Сакральна пам’ятка на листівці початку ХХ століття. Фото з відкритих джерел

«З цим безглуздям потрібно негайно покінчити. Київ повинен стати пролетарським містом з індустріальними краєвидами»

Сьогодні, 19 серпня, православні та греко-католики відзначають одне з 12 головних релігійних свят — Преображення Господнє.

У народі це свято ще називають «Яблучним Спасом», бо у цей день традиційно освячують перші плоди, серед яких — яблука, груші, мед. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити перші дари природи до Господнього Храму.

Спасо-Преображенський монастир тісно пов’язаний з сторією казацтва. Фото: Вікіпедія

З нагоди свята «Вечірній Київ» продовжує розповідати про визначні київські святині, втрачені у різний час. Нині пропонуємо згадати про Межигірський Спасо-Преображенський монастир.

1. Місцевість Межигір’я відома ще за часів трипільської культури. На сьогодні деякі дослідники стверджують, що колись це місце вважалося одне з головних українських місць сили, від прадавніх часів до поширення християнства.

Старовинні листівки з Межигір’я. Фото з відкритих джерел
Наприкінці ХІХ століття до Межигір’я можна було дістатися пароплавом з Києва. Фото з відкритих джерел

2. Перший Спасо-Преображенський монастир у Межигір’ї був заснований ще у 1161 році. За іншою версією, монастир могли заснувати грецькі ченці близько 988 року, коли приїхали до Києва з Візантії разом з Митрополитом Київський Святим Михайлом.

Вважається, що цей визначний релігійний діяч відіграв значну роль у прийнятті стародавніми киянами християнства.

Монастир став жертвою навали татарського хана Менґлі Гірея у 1482 році, але вже у 1520, за участі литовських та польських королів, був відновлений.

Мальовничі краєвиди Межигір’я надихали на творчість багатьох митців. Фото з відкритих джерел

3. Впродовж багатьох століть монастир вважався релігійним, культурним та політичним центром, пов’язаним з українським козацтвом.

У середині XVII століття монастир слугує шпиталем для старих запорожців. На їхнє утримання Запорізька Січ передала у власність монастиреві земельні володіння та щорічно виплачувала значні грошові кошти.

В монастирі часто козаки на старості постригалися в ченці та закінчували тут своє життя.

За поминальними книгами Межигірського монастиря, там поховано більше ніж 1500 козаків. На території святині спочили Семен Палій, Самійло Самусь, Євстафій Гоголь (прадід Миколи Гоголя).

Межигірський монастир на малюнку мандрівника Абрагама ван Вестерфельда у 1650 році. Фото: Вікіпедія

4. Поблизу монастиря розташована знаменита «Виноградна гора», де свого часу Гетьман Петро Сагайдачний побудував та утримував своїм коштом фортецю, яка охороняла підходи до Межигірського монастиря.

5. Головним храмом та окрасою монастиря був Спасо-Преображенський собор — визначна пам’ятка українського бароко. Його будівництво завершено близько 1690-го року.

Після ліквідації Запорозької Січі, у 1786 Катерина II закрила монастир, величезні монастирські багатства були конфісковані Російською імперією.

У приміщеннях монастиря було зведено фаянсову фабрику, яка славилася своїм чайним та столовим посудом, а також виготовляла різноманітні декоративні писанки, вази, тарілки та скульптури.

Тарас Шевченко зобразив святиню у 1843 році. Фото: Вікіпедія

6. Межигір’я декілька разів відвідував Тарас Шевченко. Перше візит відбувся у 1843 році разом із Пантелеймоном Кулішем та Михайлом Максимовичем.

У 1844-ому він писав до Якова Кухаренка: «Був я уторік на Україні — був у Межигірського Спаса, і на Хортиці, і скрізь був, і все плакав; сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися».

В той час Шевченко зробив кілька малюнків, зокрема, «Межигірський монастир», «Вишгород».

Зроблені у Межигір’ї малюнки згодом були використані в гравюрах «Судна рада», «Старости» з серії офортів «Мальовнича Україна».

Таким бачив краєвиди Межигір’я Тарас Шевченко. Фото: Вікіпедія

Влітку 1846-го Шевченко знову побував у Межигір’ї, а також у Вишгороді. За переказом, він піднявся на Ольжину гору та ознайомився з городищем. А ще замалював місцеву дерев’яну церкву, яка пізніше згоріла.

Відвідування колишньої святині знайшло яскраве відображення у творчості видатного Кобзаря. У поемі «Невольник», Тарас Шевченко пише про пожежу в Межигірському монастирі напередодні приїзду Катерини II:

«Як цариця по Києву з Нечосом ходила,

І Межигірського Спаса вночі запалила,

І по Дніпру у золотій галері гуляла,

На пожар той поглядала, нишком усміхалась».

Вже після смерті Кобзаря, Межигірська фаянсова фабрика виготовила сувенірну тарілку із зображенням Шевченка за його фотографією 1859 року.

Преображенська церква монастиря в акварелі Федора Солнцева 1843 рік. Фото з книги «Межигір’я — український Єрусалим»

7. Наступний період відродження монастиря припаде на кінець ХІХ століття. У 1886 році споруди монастиря відновлять та перетворять на жіночий монастир. Межигір’я стає популярним місцем для відпочинку киян, що діставалися на пароплавах та човнах.

Унікальні пейзажі Межигір’я зробили влітку 1916 року особистим фотографом Імператриці Марії Федорівни, зроблені під час її подорожі Дніпром. Завдяки їм можна уявити як виглядала ця мальовнича місцевість трохи більше, як століття тому.

Дзвіниця та Храм Преображення на світлині початку ХХ століття. Фото: Геннадій Межигірський
Світлина втраченого іконостасу головного храму. Фото: Геннадій Межигірський

8. Після встановлення радянської влади, доля монастиря, як і багатьох інших київських святинь, виявилася сумною. З 1920 року монастир закрили…

У 1931 році у страсну п’ятницю, студентський партосередок та очільник Керамічного технікуму в цілях антирелігійної пропаганди вчинили гучний погром у Спасо-Преображенському храмі: пошкодили фрески, зламали унікальний бароковий іконостас та спалили ікони та хрести.

Долю монастиря остаточно вирішив Перший секретар Київського обкому партії Павло Постишев, оглянувши Київ і Межигір’я, прорік: «З цим безглуздям потрібно негайно покінчити. Київ повинен стати пролетарським містом з індустріальними краєвидами».

Тож, у 1935 році комуністи заклали вибухівку та знищили усі споруди колишнього козацького монастиря.

Макет монастиря з музею у Нових Петрівцях. Фото: Вікіпедія

9. У період руйнації святині, відомий архітектор Микола Дамиловський, оглядаючи фундаменти та уцілілі споруди, де планували зводити будинок для Постишева, виявив схованку зі стародавніми книгами.

За спогадами дружини зодчого, Дамиловський як професійний знавець мистецтва та старовини, зрозумів, що ці книги — рукописні фоліанти часів Київської Русі. Та на його вигук: «Це неймовірно! Рукопис Київської Русі! Треба негайно повідомити в Академію наук!», «виконроб» із військовою виправкою НКВСника холодно і чітко відповів: «Книги покласти на місце. Отвір замурувати!».

Про ці обставини стало відомо вже значно пізніше, бо дружина вченого зберігала цю таємницю під страхом смерті все своє життя.

Зараз деякі вчені припускають, що книги, сховані у монастирі могли належати до легендарної Бібліотеки Ярослава Мудрого.

Остання світлина монастиря, зроблена у 1935 році незадовго до знесення. Фото: Вікіпедія

10. Після руйнування монастиря, територію Межигір’я передали під державні дачі партійної номенклатури.

З цього часу Межигір’я набуло статусу «території з обмеженим доступом». З 2002-2014 року тут збудував свою легендарну дачу колишній президент-утікач Віктор Янукович, привласнивши собі значну частину заповідних територій…

У наші дні старовинний монастир активно відроджується. Напередодні Преображення Господнього 2015-го монахи Видубицького монастиря освятили капличку, що збудувала громада «Межигір’я».

5 грудня 2019 року на прохання Блаженнішого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України, було зареєстровано статут відновленого Межигірського Спасо-Преображенського монастиря.

Від того часу і донині тут проводяться богослужіння та лунають молитви на відновлення цієї древньої святині.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»