Храми Святого Миколая на Подолі: долі та легенди

Церква Миколи Притиска
Церква Миколи Притиска

19 грудня православна церква святкує День Святого Миколи Чудотворця. Цей святий ще з давніх-давен вважався одним із найбільш шанованих та значимих, його вважають небесним покровителем дітей та заступником бідних, а також захисником мандрівників.

Історики вважають, що його культ розповсюдився на території Київської Русі ще за часів Князя Володимира, який наказав збудувати у Десятинній церкві окремий приділ присвячений Святителю Миколаю Чудотворцю. В ньому, за легендою, знаходилася і чудотворна ікона Святого, привезена Князем із Візантії.

На честь Святого Миколая Чудотворця у Києві в різні часи було побудовано більше 30 храмів, починаючи від величних соборів та монастирів до невеличких капличок при учбових закладах та лікарнях. На жаль, не всі вони збереглися до нашого часу, але деякі з них продовжують відігравати надзвичайно важливу сакральну та духовну роль у християнському житті нашої столиці.

Чимало храмів, присвячених Святому Миколаю Чудотворцю у Києві знаходиться на Подолі. У далекі часи, на березі річки Дніпра, а також його протік Почайни та Глибочиці знаходилось безліч причалів, куди заходили судна, наповнені різноманітними товарами, якими успішно торгували на ринках та ярмарках, що знаходилися поруч. Тому, Поділ – це історичне місце, де з давніх-давен селилися торгівці, купці та мореплавці, які молилися їхньому заступнику - Святителю Миколаю Чудотворцю про успішну торгівлю або подорож.

На сьогоднішній на Подолі збереглися 3 церкви Святого Миколая: Миколи Набережного, Миколи Доброго, Миколи Притиска, а також Церква Миколи Чудотворця на воді, збудована у 2004 році.

Церква Миколи Чудотворця Набережного

Церква Миколи Чудотворця Набережного або Набережно-Микільська церква - це унікальна пам’ятка українського бароко, побудована видатним тогочасним зодчим Іваном Григоровичем-Барським у 1775 році на місці дерев’яної церкви 16 століття. Цей храм на відміну від багатьох Київських святинь чекала щаслива доля: він не лише дивом зберігся у 30-х роках, але і продовжував діяти до середини 60-х років. Тому у середині святині сьогодні можна побачити фреску Страшного суду XVIIІ століття, а також старовинні ікони в вівтарній частині храму. Також у середині святині зберігається відома ікона Святого Миколи Мокрого, з якою пов’язують дивовижне спасіння немовляти, яке впало у води Дніпра, але було дивом врятоване та знайдене через деякий час біля цієї ікони батьками дитини.

Церква Миколи Доброго

Чимало цікавих легенд пов’язані із іншим подільським храмом на честь Святого Миколи Чудотворця - Миколи Доброго (знаходиться на вулиці Покровській, 6). Вважається, що назва храму пов’язана з тим, що у святині, яка була побудована у ХVII столітті на кошти Гетьмана Самійла Величка, тривалий час діяла лікарня. Від добрих справ та чудесних зцілень від хвороб, храм в народі охрестили Добрим. Церква пов’язана з ім’я видатного письменника Михала Булгакова: у квітні 1913 року, у її стінах він вінчався зі своєю першою дружиною - Тетяною Лаппою, а у 1922 році в її стінах відбулося відспівування матері письменника - Варвари Михайлівни Булгакової. Про останню подію він писатиме у романі «Біла гвардія»…

Дзвінниця церкви Миколи Доброго

На жаль, у 1930-х роках храм розібрали, на її місці у 1935 році було збудоване приміщення школи (нині — це ліцей Поділ №100), а до наших часів дивом уціліла лише дзвіниця споруди, яка у радянські часи використовувалась як книгосховище. У середині 90-х у середині споруди відновилися служби Української греко-католицької церкви, а на цокольному поверсі діє видавництво «Свічадо».

Неподалік від церкви Миколи Доброго знаходиться ще одна історична церква Святого Миколая - Миколи Притиска. За однією з київських легенд, свою незвичну назву святиня одержала на честь історичної місцини, яка містилася у гирлі річки Почайна біля Притики, що існувала ще за княжих часів. За іншою ж версією, ікона Святого Миколая у стародавні часи зупинила злодія, яких хотів пограбувати святиню, притиснувши його до підлоги до приходу вірян.

Тривалий час святиня вважалася найбільш старовинною архітектурною пам’яткою Подолу, її будівництво датується 1631 роком. Храм неодноразово перебудовувався, найбільш відомі реставрації після пожеж датуються 1718-1730 та 1811 - 1820 роками, а у середині ХІХ століття до дзвіниці був добудований другий ярус дзвіниці. На початку ХХ століття, у храмі були виконані розписи які за стилем нагадували Володимирський Собор, під сильним впливом якого перебував на той момент церковний живопис в Україні. На жаль, за часів радянської влади та війни храм був сильно пошкоджений, багато ікон та фресок не дійшли до наших часів. Були знищені 4 кахляні печі, встановлені за проєктом відомого київського зодчого Володимира Ніколаєва. Останні реставраційні роботи були проведені у 80-х років ХХ століття, в ході яких обвалилася південно-західна частина стіни та бані храму.

Розписи Миколи Стороженка

 Після завершення робіт, храм передали церковній громаді, у 2007 році відомий художник - монументаліст Микола Стороженко створив на стінах святині розписи, які за своїм стилем є контрастними до фресок більш раннього періоду, що викликало тривалу полеміку у багатьох мистецтвознавців та релігійних діячів. Незважаючи на відсутність єдиного стилю в храмових розписах, можна сказати, що храм Миколи Притиска - це святиня зі складною долею, у якій поєдналися багато різних епох та стилів, і це робить її чудовою архітектурною домінантою історичної частини сучасного Подолу…

17 років тому, храмів присвячених Святому Миколі Чудотворцю на Подолі побільшало. У 2003 році в акваторії Дніпра була зведена каплиця на честь Святого Миколая на воді, яка, завдяки унікальному розташуванню та витонченим бароковим формам, одразу ж стала архітектурною пам’яткою нашого міста та улюбленим місцем киян. Храм і досі лишається єдиною культовою спорудою в Україні та в світі, яка побудована в акваторії річки.

Єдина в Україні церква на воді

Хоча ідея, побудувати храм в цьому місці не була новою. Ця місцина є знаковою для історії нашого міста, так як за часи Хрещення Русі тут прийняли християнство сотні киян. У 1900 роки, поблизу пристані була побудована дерев’яна капличка на честь Миколи Чудотворця, яка була зруйнована за радянських часів. В ній молилися за пам’ять загиблих під час повеней, від яких часто страждало населення Подолу, а також під час Водохреща здійснювалось освячення води. На жаль, відновити пам’ятку на тому ж місці було неможливо, тому архітектори вирішують побудувати унікальну капличку на воді, яка надзвичайно гармонійно поєдналася зі старовинною архітектурою та краєвидами сучасного Подолу.

Доля кожного з 4 храмів Подолу, присвячених Святому Миколаю Чудотворцю є неповторною та унікальною: в ній переплетені сторінки історії нашого міста в різні епохи, долі багатьох людей, які постають перед нами, коли ми заходимо до середини святині.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»