У центрі Києва вперше показують врятовані картини Марії Примаченко
Коли в Іванківський історико-краєзнавчий музей потрапила ворожа ракета, всі 14 робіт мисткині вдалося витягнути з вогню.
25 лютого лютого Україну облетіла новина, що музей в Іванкові, де зберігалися роботи Марії Примаченко, охопила пожежа. Однак місцеві мешканці, побачивши це, винесли картини з музею.
А от частина предметів інтер’єру та виробів українських майстрів, зокрема, твори видатної ткалі, вишивальниці Ганни Верес, були знищені полум’ям, як і саме приміщення.
Як це було, пригадує місцевий мешканець Ігор Ніколаєнко:
«Якраз в цей час знімав на телефон рух російської техніки центром Іванкова. Потім зайшов в парк, де розташований музей. І побачив, що звідти йде дим, — каже він. Підбіг, ми з хлопцями, Анатолієм Харитоновим і Максимом Чередниченко, швидко зорієнтувалися. Зняли металеві грати з вікна, вибили його і залізли всередину. 20 хвилин виносили картини і різні експонати. Передавали людям надворі. На жаль, не встигли врятувати все. Спалахнув вогонь і стеля почала прогинатися. Мусили залишити приміщення».
До слова, музей у Іванкові якраз нещодавно реконструювали, зробили інтерактивним. Він був одним із найкращих на Київщині.
Сьогодні 14 врятованих робіт відомої на весь світ народної мисткині можна подивитися у просторі Українського дому.
«Ми переконані, культура — це ще один фронт у боротьбі за нашу ідентифікацію та незалежність. Постать Марії Примаченко — це доказ автентичності та унікальності нашої культури, — підкреслив на відкритті голова Київської обласної військової адміністрації Олексій Кулеба. — Окремо хочу відзначити мешканців Іванкова, які під обстрілами, ризикуючи власним життям, рятували картини із приміщення музею, що палало. Ці люди — справжні герої».
У роботах Марії Примаченко втілені яскраві образи — «Бугай», «Танцюристи”-птахи, «Українська спевака», «Коронований баран». Свої картини на звороті мисткиня підписувала. Й іноді це не просто назва, а й ціла історія — «Петрик пшеницю волочить до Бога просить: Подай Боже дощик на мою пшеницю. Прийде Галя пшеницю жати, буде моє серце розважати».
«Тут є „Вогнений дракон“. Витягнутий з полум’я, він набув ще одного сенсу, — звертає увагу праонучка художниці Анастасія Примаченко. — Цікаво, що ця картина на 80% створена сином Марії, Федором Примаченком. У нас мистецька династія. Мій дід, мій батько, мій дядько — всі вони художники. І коли вони сумнівалися у своїй творчості, Марія казала: намалюй, я підпишу. і побачимо реакцію людей. І часто картину, наприклад, дідуся, називали шедевром. А на ній були ініціали Марії Примаченко».
Серед представлених творів — картина до 400-річчя Іванкова, написана 1989 року. «Дару хліб і сіль Иванкову 400 рв. Нехай живе 1000 рокив і щоб було у цєлом люді 10 тисяч хороших мирних і робочих», — написала тоді свої побажання Марія Примаченко.
«Якраз у день відкриття виставки Іванкову виповнюється 433 роки, — каже голова селищної громади Тетяна Свириденко. — У нас в музеї, окрім творів Марії Примаченко були експозиції, присвячені Чорнобилю, Другій світовій, побуту, флорі і фауну Полісся. Місцеві мешканці вже принесли багато нових експонатів. Завдяки міжнародній та обласній підтримці, наше місто відновлюється. Сьогодні у нас встановлені модульні будинки від Швейцарії та Польщі. Мешканці 14 знищених будинків отримали приміщення, дві багатодітні родини — квартири в Борисполі і Броварах. У нас в громаді з 29,5 тисяч населення залишилося 95% мешканців. Це сільськогосподарський регіон».
Також у рамках виставки показують два важливих архітектурних проєкти: відновлення музею в Іванкові та створення мистецької резиденції в селі Болотня, де зберігся будинок Марії Примаченко.
«Місцева влада разом з Київською військовою ОДА подадуть нам документацію щодо відновлення музею, це дуже потрібно зробити напередодні зими. Ми передамо певні кошти від ЮНЕСКО для відновлення музею, — зазначив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. — Ми завжди під час спілкування з нашими зарубіжними колегами наводимо два приклади, коли росіяни цілили цілеспрямовано в об’єкти культури. Це музей в Іванкові та музей в Сковородинівці».
Про концепцію резиденції в Болотні, де народилася і мешкала Марія Примаченко розповіла авторка проєкту, власниця архітектурної студії Вікторія Якуша.
«Проєкт складається з кількох будівель, — зазначила вона. — Одну з них ми називаємо „Шлях Марії“. Це сам музей, що планується побудувати на довгій ділянці у 100 метрів. Він нагадує гриву чи гребінь, елемент, який ми часто бачимо на картинах Примаченко. І в кожному такому гребінці, за ідеєю, розташована певна картина. Проходячи цей шлях, можна буде подивитися роботи різних періодів художниці. Наприкінці ми пропонуємо зробити оранжерею, бо в роботах Марії багато рослин. Там можуть бути проєкції з її дивовижними звірями, що створить фантастичний світ Примаченко. Спорудт ми пропонуємо побудувати з екологічних матеріалів, зокрема з солом’яних панелей, очерету. Це лише перша стадія, ескіз, візуалізація проєкту».
Також на виставці можна побачити відзнаку «Національна легенда України», якою Марію Примаченко у серпні 2022 року нагородили посмертно.
Марія Примаченко (1908-1997) — українська народна художниця в жанрі «наївного мистецтва», лауреатка Національної премії України імені Шевченка. Народилася і похована у селі Болотня Вишгородського району Київської області.
«Марія Примаченко. Врятоване».
Коли: до 25 вересня, з 11:00 до 19:00.
Де: «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», вулиця Хрещатик, 2.
Вартість квитка: 50 грн.
Вхід вільний для пенсіонерів; дітей до 7 років; осіб з інвалідністю 1-2 групи; учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; учасників бойових дій; учасників АТО та членів їх родин; військовослужбовців строкової служби; працівників музеїв; членів Національної спілки художників України; власників членських карток CIMAM, ICOM (за наявності дійсних посвідчень).
У разі оголошення повітряної тривоги відвідувачі можуть скористатися укриттям, що знаходиться у підвальному приміщенні Українського Дому.
Cьогодні у столиці яскравим дійством відкриють проєкт «Київський розпис».
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»