Шеф-бармен популярного закладу на Київщині щодня готував по 1500 обідів для ЗСУ

Загін небайдужих людей проєкту «Смачна варта» з 25 лютого щодня годують столицю й область. Це — понад 200 героїв і героїнь. Кожен і кожна своїми руками й теплим серцем творять добро.

Сьогодні наша розповідь про Дмитра Салюка. Йому 33 роки. У Києві проживає чотири роки, родом з Вінницької області.

До масштабного вторгнення росії в Україну, працював шеф-барменом заміського комплексу Selfich Club. На четвертий день війни став шеф-кухарем волонтерської кухні, яка готувала безкоштовні обіди для мешканців столиці та області, переселенців, бійців тероборони, захисників і захисниць.

Як доводилося працювати Дмитро розповів в інтерв`ю «Вечірньому Києву».

ПОЇЗДКА ПІД ВИБУХАМИ ТА ПОСТРІЛАМИ

— Дмитре, як стали волонтером?

— Коли розпочалася війна, першою думкою було записатися до тероборони. Адже знав, що «списаний» за станом здоров’я ще з 17 років і мене воювати не візьмуть. А просто сидіти чи десь ховатись не міг собі дозволити.

Тому на другий день російського нападу я відправився до Печерського військкомату. Простояв у черзі цілий день, адже таких як я було близько 600 осіб, але так і не потрапив зайти.

Коли наступного дня прийшов знову, то сказали, що у першу чергу беруть військовозобов`язаних та людей з досвідом бойових дій.

Тоді ми з дружиною, яка також працювала у сфері ресторанного бізнесу, щоб бути чимось корисними, вирішили відвести продукти до військового госпіталю у Пущу--Водицю. Там було багато поранених військових, які потребували допомоги. А в неї на роботі в ресторані залишилося досить багато продуктів.

— Як вдалося виїхати на околиці Києва, адже там вже стояв ворог?

— Завантажили машину продуктами й почали виїжджати. Це був третій день війни. Всю дорогу, доки їхали, гриміли вибухи та постріли, ТРО копали окопи, у лісі вже чули постріли.

У нас тоді ще не було ні спеціальних табличок на машині, ні документів, що ми — волонтери.

На одному з блокпостів нас пропустили, на іншому зупинили наші бійці. Доки розповідали — хто такі та куди їдемо, з іншого боку дороги почали стріляти. Наші військові звеліли — сідайте у машину і тікайте!

До шпиталю доїхали дуже швидко й одразу назад. Тільки дома зрозуміли: якщо ми не довезли б продукти, то лікарі й поранені ще не скоро б їх отримали.

Зрозуміли з дружиною й те, де можемо бути корисними, тому вирішили зайнятися волонтерством.

Вона розпочала з того, що вийшла на засновників Української ресторанної асоціації Сергія Трахачова та Софії Коломийцевої, котрі заснували волонтерський рух «Смачна варта». Нам запропонували організувати волонтерську кухню.

КУХАРЯМИ СТАЛИ ЛЮДИ РІЗНИХ ПРОФЕСІЙ

- З чого розпочинали?

— Нам вказали адресу приміщення на вулиці Богдана Хмельницького, де була простора кімната з кухонним обладнанням. А от працівників там не було.

Ми дали оголошення у соціальних мережах, запросили знайомих, хтось прийшов просто з вулиці. Першого дня до нас приєднались близько десяти людей, але раніше на професійній кухні вони не працювали. Мені довелося їх очолити й стати шеф-кухарем, хоча за професією я — шеф-бармен.

Дружина взяла на себе оперативну роботу у месенджерах — опрацьовувала замовлення та пакування їжі.

Першого дня приготували 800 порцій. Спочатку було важко: незнайома кухня, працівники не були професійними кухарями…

— Хто у вас працював на кухні?

— Люди різних професій, які виявили бажання допомогти. Працювала і нотаріус, і керуюча філією Макдональсу (вона, до речі, привезла всю продукцію, яка на початок війни знаходилася у холодильниках їхніх закладів). Загалом зібралися близько 30 людей. Я дуже їм вдячний.

У перші тижні війни наша команда жила на роботі. Транспорт не ходив, додому добиратися було нічим. Увечері готували страви, а з 7 ранку все це упаковували та передавали для відправлення.

МЕШКАНЦІ ПРИВОЗИЛИ КОНСЕРВАЦІЮ

— Де брали продукти?

— Продукти шукали через волонтерів. Також зверталися до колишніх постачальників з проханням допомогти й ті не відмовляли.

З перших днів допомагав і ринок «Столичний» — доставляли овочі, м’ясо, крупи. Мешканці сіл через волонтерів передавали банки з консервацією. Привозили й ковбасні вироби — сардельки, сосиски.

— Які страви готували?

— Щодня готували перші страви (супи, бульйони, борщ), другі — гарнір. Переважно пшоняна, кукурудзяна каші, рис, горох, а от гречка була дефіцитом. До гарніру обов`язково м`ясні страви — спершу це була курятина, а через місяць з`явилася і свинина.

- Скільки порцій готували щодня і куди їх відправляли?

— Готували для наших Збройних Сил, хлопців з тероборони, пацієнтів київських лікарень. В середньому — 1500 порцій щодня.

Часто з другом відвозили військовим їжу самі — у Макарів, Ірпінь. А також доставляли туди одяг, бронежилети, які закупляли на зібрані кошти.

Їздили за продуктами та розвозили страви навіть уночі, оскільки у товариша був спеціальний дозвіл на це від столичної влади.

ПРО МОТИВАЦІЮ

— Що було для вас мотивацією, коли вирішили стати волонтером?

— Війна змінила моє життя. Я зрозумів, що хочу бути там, де моя допомога і присутність дійсно потрібні.

Пам`ятаю, одними з перших із товаришем приїхали в Ірпінь та Бучу, коли їх звільнили. Привезли 800 порцій їжі. Там побачили людей, які навіть житла вже не мали. Вони були нам дуже раді та дякували за те, що не побоялися їхати туди, де небезпечно.

Дійсно, був випадок, коли їхали «бусиком» на Київщині й нас обстріляли так, що у машині повилітали вікна. Але відчуття, що ти потрібний, що тебе чекають, дуже мотивує і надихає.

А ще під час війни я зустрів багато щирих і надійних друзів. Справжніх чоловіків.

P.S. Команда Української ресторанної асоціації усвідомила свою важливу місію ще у перший день повномасштабного вторгнення. А вже на другий день вони створили «Смачну варту». Це — 21 волонтерська кухня, яка почала надавати гаряче харчування мешканцям столиці та області, переселенцям, бійцям тероборони, захисникам і захисницям.

Загалом, за три місяці війни кількість благодійних порцій від «Смачної варти» сягнула більше мільйона. Після цього таку статистику вже перестали вести, але, попри те, що у столиці та області зараз стало відносно безпечно і не ведеться бойових дій, цей волонтерський рух працюватиме до перемоги.

Раніше журналісти «Вечірнього Києва» розповідали про інших учасників «Смачної Варти». Серед них: відомий український ресторатор Максим Храмов, тендітна шеф-кухарка популярного ресторану Києва — Катерина Ткачук,столичний шеф-кухар Олександр Ковриженко.

Інна БІРЮКОВА, «Вечірній Київ»