У Києві попрощалися з Володимиром Примаченком

Прощання з Володимиром. Фото: Олексій Самсонов
Прощання з Володимиром. Фото: Олексій Самсонов

Життя чоловіка обірвалося на 58-ому році.

Сьогодні, 14 червня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі в останній земний шлях провели Володимира Примаченка. Останні роки він очолював київський відділ Міністерства у справах ветеранів України.

З початком російсько-української війни, Володимир не вагаючись пішов у захисники, боронив Донеччину. Втім, 5 червня йому не вдалося врятуватися від ворожих куль — Володимир загинув під містом Бахмут…

Одне з останніх фото Володимира на війні

Десятки людей зі сльозами стояли біля закритої труни. Серед них родина Володимира — дружина Олена і двоє синів Андрій, Ярослав, а також працівники Київського центру АТО, з якими тісно дружив загиблий.

«Востаннє ми бачилися на прощанні з Русланом Боровиком. Тоді Володимир казав, що завжди можемо покладатися на нього», — говорить знайома Героя — Світлана Бойко.

Згадав передостанню зустріч із загиблим й Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності.

«Рік тому я разом із Володимиром вшановував Героїв Небесної Сотні на Великдень. Як тепер він приєднався до лав Небесного Воїнства України… Він був великим другом нашого Музею. Ми назавжди його запамʼятали відважним, принциповим, інтелігентним і мудрим…», — коментує Ігор Пошивайло.

Володимир Примаченко родом з Кривого Рогу. Втім, багато років жив у Херсоні. Згодом у чоловіка зʼявиться позивний з назвою цього міста.

Це не перша війна, в якій бере участь Герой. Раніше він брав участь у війні в Афганістані. А після Революції Гідності визволяв Луганщину від рашистів.

Підтримати родину Героя можна на карту сина Андрія: 5375 4141 2301 9555

На жаль, Володимир Примаченко не єдиний з ким прощається Київ. У Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі відспівували й воєнкора Олександра Махова, кіборга Руслана Боровика. А на Майдані Незалежності прощалися із загиблим воїном Володимиром Карасем.

Даша ГРИШИНА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»