Київ прощається з бійцем-журналістом Олександром Маховим

Сьогодні, 9 травня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі прощаються з військовим журналістом та Героєм російсько-української війни Олександром Маховим. Він загинув унаслідок обстрілів окупантів 4 травня під Ізюмом, обороняючи Харківщину. Йому було лише 36 років.

Провести Олександра в останній земний шлях прийшли сотні людей. Хтось знав Махова особисто, а хтось спостерігав за його репортажами з екранів.

Покладаючи на труну воїна живі квіти, люди підходили до згорьованої нареченої загиблого — Анастасії Блищик, аби підтримати тендітну дівчину, яка не знає, як жити далі. Як і не знає, як повірити в те, що серце її найбільшого кохання зупинилося назавжди.

Увесь час відспівування, дівчина на колінах сиділа біля закритої труни коханого. Без сліз не можливо дивитися на ці світлини…

Від 24 лютого, коли Олександр пішов на війну Анастасія, у прямому сенсі жила від дзвінка до дзвінка коханого. Бодай на 30 секунд, але вона мала почути від нього: «В мене все добре!».

Найближчим часом пара планувала одружитися та після Перемоги народити донечку Єву. Доля відвела їм бути разом несправедливо мало — лише два роки…

Махов багато років працював на каналах «Україна» і «Україна 24», де висвітлював події на передовій. А останніми роками журналіст працював на телеканалі «Дом». Після інформації про смерть Олександра, шеф-редактор телеканалу «Дом» Олексій Мацука розповів, що журналіст був «скелетом їх команди».

«Востаннє ми з ним виходили на зв’язок три дні тому. Наші журналісти, наші воєнкори на Донбасі тримали постійний зв’язок із Сашком, усі хотіли допомогти, хотіли зберегти той зв’язок, який виник між нами всіма під час роботи на державному ТБ. Для нас всіх ця робота давно стала більшою, ніж просто функції — тут утворилася спільнота однодумців. Махов — скелет цієї групи. Наші донбаські групи були з ним постійно в контакті. Війна все змінює. Війна змінила все», — сказав Мацука.

Зазначимо, що на війну Махов пішов вдруге: у 2015 воював добровольцем на Донбасі, а з 24 лютого 2022 року — обороняв територію всієї України у складі ЗСУ. Журналіст родом з Луганської області, тож він по-особливому відчував, що значить ця війна.

«Настав час визвольної війни. Буду битися і вбивати — скільки матиму сил. Служу українському народові!», — писав воєнкор 24 лютого.

У своїх постах в інстаграм Махов констатував, що війна — це суттєва кров та бруд. А ще війна — це коли людина зранку з тобою ділиться сигаретою, а ввечері ти на ношах вантажиш її тіло в автобус.

Олександр обіцяв помститися за кожного, кого вбили путінські виродки. Втім, тепер будуть мститися за нього і памʼятатимуть його як справжнього патріота та мужнього Героя!

Хоронитимуть Олександра Махова також сьогодні на Берковецькому кладовищі.

Редакція «Вечірнього Києва» висловлює щирі співчуття рідним Олександра. Розділяємо Вашу втрату і сумуємо разом з Вами.

Вічна пам’ять! Герої не вмирають…

Ми також розповідали історію кохання Олександра Махова та його нареченої Анастасії Блищик.

Даша ГРИШИНА, Борис КОРПУСЕНКО «Вечірній Київ»