Запустив виробництво галетного печива для воїнів: історія київського волонтера

Спочатку Костянтин Овчаренко допомагав облаштувати польову кухню на лівому березі Києва. А потім взявся за приготування печива та сухпайків для українських воїнів.

З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

У мирному житті 42-річний Костянтин Овчаренко — спеціаліст по навчанню персоналу в провідній компанії мінеральної води «Моршинська». У воєнний — завзятий волонтер.

У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік допомагав будувати намети на польовій кухні неподалік від станції метро «Чернігівська». Зараз майданчик більше нагадує невеличке містечко, яке поглинає сіро-білий дим багаття.

Після того, як кожен міліметр кухні просто неба облаштували, а роботу на ній — запустили, пан Костянтин став думати, чим ще він може бути корисним на цій безжальній війні. Втім, довго розмірковувати не довелося.

Побратим по польовій кухні та працівник видавництва «Дивослово» в довійськовий час Сергій запропонував волонтеру ідею виробляти галетне печиво.

«Це універсальний продукт, яким можна як перекусити, намазавши зверху чимось, або навіть повноцінно пообідати», — пояснює журналістці «Вечірнього Києва» Костянтин Овчаренко.

Й так потрохи друзі-волонтери почали експериментувати. За рецептом звернулися до професійних технологів. З кожною спробою у них виходило все краще й краще.

Першу партію простої випічки чоловіки відправили бійцям з розвідки. Після того, як військовим засмакувало, кияни вирішили запустити ціле виробництво галетного печива.

ПРИГОТУВАННЯ СМАКОЛИКІВ У ДИТСАДКУ ТА ТЕНДІТНІ ПОМІЧНИЦІ

Спочатку для випікання чоловікам запропонували приміщення їдальні у дитячому садочку. Там, у маленькій, проте добре інвентаризованій кімнатці, колектив виховного закладу зголосився допомогти у приготуванні.

Тендітними руками зі свіжим манікюром, вони замішували тісто, розкочували та нарізали його на ідеально рівні прямокутники, а потім ювелірно проколювали кожен шматок, аби при випіканні печиво не розбухало.

За день ґаздиням вдається приготувати до 30 кг випічки.

Свіже, охайно запаковане печиво коробкою за коробкою спустошувалося на блокпостах воїнів.

СУШЕНИЙ БОРЩ ТА СИТНА КАША З СОЧЕВИЦЕЮ

А згодом дружина Костянтина — Оксана підкинула чоловіку нову ідею для зручної їжі захисникам на передову — сушене мʼясо та сухпайки.

«Моя дружина займається сушеною продукцією восьмий рік. Знає все: як зі свіжих великих овочів зробити сушені маленькі кубики, як правильно зберігати страву та, врешті, як це робити просто у себе вдома», — розповідає Костянтин.

Але через брак фінансування, запустити виробництво сухпайків поки неможливо.

«Сьогодні всі кошти зосереджені на виробництво галетного печива. Як тільки фінансування збільшиться — перейдемо до інших сухих категорій», — пояснює волонтер.

Поки Костянтин показує, як виглядає сушений борщ та каша з сочевицею, м’ясом та овочами. У прозорих пакетиках — ця їжа схожа на чай. Втім, коли заллєш окропом — не відрізниш від щойно приготовленої.

А от з сушеним мʼясом, пакетики якого розходяться на «ура», було складніше.

В умовах війни знайти щільний та високої якості шматок курятини, індички чи яловичини — виявилось ще тим випробуванням. Волонтер каже: потрібної якості мʼясо в дефіциті, але якщо і є, то захмарної ціни. Тому ситуація із м’ясними перекусами — ідентична сухпайкам: немає додаткових коштів для сировини та професійного інвентарю.

ДОПОМОГА ВОЛОНТЕРАМ ТА ПОДАЛЬША ДОЛЯ ВИРОБНИЦТВА

Аби Костянтин та Сергій мали змогу продовжити важливу справу, чоловікам потрібна допомога. І в першу чергу, від підприємців та підприємств, які б могли підтримати разовим внеском або стати благодійним партнером на певний час.

«Нині ми шукаємо тісторозкатку, готування з якою допоможе нашому маленькому виробництву вийти на інший рівень та пришвидшить роботу в рази», — ділиться Костянтин.

Також волонтерам потрібна фінансова підтримка. «Ми будемо дуже вдячні кожному, хто посприяє розвитку нашого маленького виробництва! Для прикладу, 50 гривень — це вже 2 кілограми борошна», — каже чоловік.

Після війни Костянтин Овчаренко планує повернутися на роботу та до звичного, без сирен, життя. Втім, запевняє: обовʼязково знаходитиме час для продовження волонтерської діяльності, яка, ймовірно, після Перемоги, стане бізнесом.

Реквізити, щоб фінансово підтримати волонтерів з «Польової кухні Б50»:
4441 1144 4560 2095, на ім’я Констянтин Овчаренко.

Раніше журналісти «Вечірнього Києва» розповідали про київську чемпіонку з фехтування, яка просто неба годує українських воїнів. Про одинадцятикласницю з Києва, яка також куховарить на польовій кухні. А також про 9-річного шефа Володю.

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»