Яким міг бути Хрещатик: нереалізовані проєкти з 80-х

Один з нереалізованих проєктів перебудови Хрещатика. Фото: Тетяна Асадчева
Один з нереалізованих проєктів перебудови Хрещатика. Фото: Тетяна Асадчева

Днями у Національному художньому музеї України, в межах проєкту «Після соціалістичного модернізму», відбулася громадська дискусія, присвячена постмодернізму в архітектурі радянського часу та старому кварталу Хрещатику.

Учасниками заходу стали архітектори: Дмитро Антонюк, Володимир Залуцький та Володимир Шевченко — співавтори нереалізованих конкурсних проєктів, а також, дослідники історії міста, громадські активісти та кияни.

Модераторами дискусії виступили громадські активісти Олександр Анісімов та Борис Медвєдєв.

Громадська дискусія у Художньому Музеї відбулася за участі авторів проєкту та представників громадськості. Фото: Тетяна Асадчева

Було представлено нереалізовані конкурсні проєкти 1980-х років реконструкції кварталу Хрещатика між вулицями Богдана Хмельницького та бульваром Шевченка. Також учасники обговорили архітектурні ідеї минулих років, їх актуальність та зв’язок із сучасними містобудівними процесами.

Архітектори під час зустрічі розповідають про власні проєкти Хрещатика, які не були реалізовані. Фото: Тетяна Асадчева

У межах заходу, ініціатори громадської дискусії представили 3-D модель одного із проєктних рішень перебудови кварталу середини 1980-х років.

Питання щодо модернізації старого кварталу, який вцілів після війни, почали розглядати на початку 1980-х, коли у зв’язку з підготовкою до урочистого святкування 1500 літнього ювілею нашого міста, з’явилася грандіозна ідея створити на центральній вулиці громадський простір для містян.

Останній квартал на Хрещатику, який дивом вцілів після війни. Фото з відкритих джерел.

За словами архітекторів, перед якими поставало важливе завдання щодо пошуку рішень, які узгоджували інтереси нового будівництва та збереження наявного образу автентичного кварталу.

Серед обраних у першому турі проєктів були детально досліджені наступні 5:

«ЗАНАДТО РАДЯНСЬКИЙ ПРОЄКТ»

Проєкт Наталі Чмутіної та Володимира Шевченка «Після соціалістичного модернізму»

Проєкт представив колектив архітекторів: Наталія Чмутіна, Ігор Шпара, Володимир Шевченко, Дмитро Антонюк, Віктор Розенберг. Проєкт здобув високі оцінки конкурсної комісії, зайняв друге місце та був відзначений спеціальною премією.

Він передбачав збереження фасадів основних будинків вулиці Хрещатик, для деяких з надбудовою. Окремі будинки «виймалися», замість них вставлялися нові об’єкти.

«На мою думку, нові об’єкти були занадто радянські, в них не було нічого для пішоходів, лише у двориках передбачалося створення нового простору і функцій. Цікавим на думку автора стало вирішення нового об’єму, що мав підтримувати кут кварталу, хоча певної функції для міста це не мало», — зазначив архітектор-співавтор Володимир Шевченко.

СКЛЯНА ГАЛЕРЕЯ НАД СТАРИМИ БУДІВЛЯМИ

Проєкт Володимира Залуцького та Юрія Бородкіна. Фото: «Після соціалістичного модернізму»

Колективний проєкт команди архітекторів Володимира Залуцького, Юрія Бородкіна та Сергія Нєвіна, які запропонували єдиний об’єднавчий метод — створення нової структури зі скла та бетону поза і над історичними фасадами.

Автори мали намір створити контраст поміж фактурою еклектики старої забудови та гладкої поверхні, суцільно засклених будівель. Забудову у середині кварталу пропонували змінити на міський сад.

РАДИКАЛЬНА «ПЕРЕСТРОЙКА»

Проєкт Яноша Віга передбачав радикальну перебудову кварталу. Фото: «Після соціалістичного модернізму»

Радикальний варіант від тогочасних молодих архітекторів Яноша Віга та Миколи Левандовського, який передбачав повне знесення всієї старої забудови від Театру російської драми імені Лесі Українки до бульвару Тараса Шевченка.

Я мав впевненість та послідовну ідею, що Хрещатик має бути завершений в тій архітектурі, в якій він був розпочатий в 1950-ті роки, за проєктами Власова, Добровольського, Приймака, Малиновського». Тоді вулиця, як завершений ансамбль могла бути візитівкою столиці, — зазначив у своєму коментарі архітектор Янош Віг.

ПАСАЖ НА РАДЯНСЬКИЙ ЛАД

Авторами іншої концепції виступили архітектори Єва Астолош, Валентин Єжов, Юрій Паскевич. Одержали другу премію.

Журі конкурсу надзвичайно високо оцінили уважну й досить творчу роботу з історичною спадщиною — збереження, перебудова і надбудова різних об’єктів була обґрунтована різною архітектурною вагомістю, фізичною збереженістю, а також потребою у нових візуальних орієнтирах.

Автори проєкту пропонували розмістити всередині виставкові зали, кафе, готель, театр, оглядовий майданчик на Хрещатик та молодіжний центр. Один із головних мінусів — щільна забудова, де майже не лишалося місця для громадського простору.

АКЦЕНТ НА ТЕРАСУВАННЯ

Радикальний проєкт Віктора Кудіна. Фото: Тетяна Асадчева

Схожа за концепцією повного оновлення кварталу з проєктом Яноша Віга, але пропозиція архітектора Віктора Кудіна передбачала абсолютно інше співвідношення масштабів будівель до простору кварталу, значно більш масштабні форми колон і окремих поверхів.

За словами дослідників цього варіанту, фасади нових будівель були радикально модерністськими, без реферування пропорцій та матеріалів фасадів сусідніх будівель. Кожен поверх зчитувався внаслідок «зворотного терасування», найбільш відомим прикладом якого у світі є Бостонська ратуша.

Учасники конкурсу 1982-84 року. Фото: «Після соціалістичного модернізму»

Після завершення першого туру, переможців не визначили. За словами Олександра Анісімова, надалі відбувся ще один конкурс, після завершення якого журі запропонувало об’єднати досить різні ідеї й подальше доопрацювання доручили колективу Київпроєкту: Яношу Вігу, Валентину Єжову (головний архітектор міста на той час) та Юрію Паскевичу.

За словами архітекторів, розвиток проєкту передбачав пошук заходів зі збереження та реновації будівель: були збережені будинки 42,44,50,52, замість будівлі Центрального гастроному та 2 невеличких будинків у середині кварталу передбачалося спорудження нових будівель, куди мали переїхати установи зі старого кварталу Хрещатика. Цей процес керувала Рада Міністрів УРСР.

Компромісний проєкт 2 туру, затверджений до реалізації. Фото: Тетяна Асадчева

Не зважаючи на ухвалення рішення про реконструкцію за проєктом — процес так і не почався. У 1987 році відбулася зміна керівництва архітектурного управління, а сам процес реконструкції вирішили відкласти на декілька років…

Новий конкурс вже відбувся за часів Незалежності у 1996 році. Цього разу проєкт мав бути фінансований інвестиційною компанією з Британії й передбачав створення паралельно Хрещатику багатофункціонального громадського простору з комерційними й офісними об’єктами, що зв’язував станцію метро «Театральна» з Бессарабським кварталом. Але економічна криза 1998 року знову залишила незавершеним це питання.

Проєктна пропозиція Володимира Шевченка. 1996 рік. Фото: «Після соціалістичного модернізму»

«На сьогодні зовнішній вигляд кварталу та його майбутнє залишається під питанням. Стан деяких будівель, зокрема Центрального гастроному, потребує негайної реконструкції. Квартал є частково занедбаним, частково комерціалізованим та перебудованим та не має важливого суспільного значення для міста», — зазначають представники проєкту «Після соціалістичного модернізму».

Наприкінці зустрічі усі учасники висловили сподівання, що подібні заходи сприятимуть приверненню уваги громадськості щодо необхідності переосмислення значення історичної спадщини нашого міста.

Нагадаємо, що у Музеї історії Києва можна побачити Хрещатик 1913 року.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»