Історичні будівлі Києва: чим унікальний авангардний «Будинок юристів» на Кудрявці

Щороку 8 жовтня в Україні відзначають День юриста. З нагоди свята у Департаменті охорони культурної спадщини КМДА розповіли про особливу київську споруду на вулиці Січових Стрільців, 48, яка має статус пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення.

За свідченням краєзнавців, історія цієї ділянки сягає ще кінця XVIII століття, коли на тодішній околиці Кудрявця виділили землю під міський цвинтар для мешканців Верхнього міста. Попри його офіційне закриття 1832 року та будівництво поруч Вознесенської церкви, поховання тут тривали аж до 1920-х років. У першій половині 1930-х храм зруйнували, частину могил родичі перенесли на Лук’янівський цвинтар, а розчищену територію віддали під нове будівництво.

Ділянку під № 48 виділили спеціально для робітників Народного комісаріату юстиції УСРР та прокуратури. Проєкт споруди у 1930–1932 роках розробив архітектор С. Царьов, а згодом фасад будинку дещо переробили. Саме через це відомче призначення будівля й отримала в народі лаконічну назву «Будинок юристів».

Варто зазначити, що у 1920–1930-х роках у Києві набуло популярності зведення відомчого та кооперативного житла для представників певних професій. Яскравими прикладами такої авангардної забудови стали кооператив «Радянський лікар» на Великій Житомирській або будинок спеціалістів заводу «Більшовик» на Берестейському проспекті. Більшість із них зводилися саме в стилі конструктивізму, який пропонував нові функціональні рішення для міського побуту.

У Києві й досі функціонують й інші яскраві пам’ятки цієї доби — наприклад, кінотеатр «Жовтень», колишній клуб «Харчовик» (нині Київська опера на Подолі), будинок ТЮГу на Липках чи Центральний залізничний вокзал, який поєднав авангард з елементами українського бароко. Втім, розквіт напряму виявився коротким: на початку 1930-х років радянська влада піддала конструктивізм нищівній критиці за нібито «буржуазний формалізм», хоча його характерні риси — зокрема заокруглені форми фасадів — були відображенням тогочасних європейських архітектурних тенденцій.

Проєктуючи житло для юристів, архітектори особливу увагу приділяли інсоляції — природному освітленню квартир сонцем. Для цього її розвернули під кутом до червоної лінії вулиці: вважається, що кут відхилення будинку від рядової забудови — чи не найбільший у Києві.

П’ятиповерхова цегляна будівля має ступінчасто-подібну форму, витягнута глибше у подвір’я та вміщує дво-, три- й чотирикімнатні квартири. Вузький асиметричний фасад виходить на вулицю Січових Стрільців: праворуч його акцентує засклена вертикаль сходової клітки, а ліворуч розташована арка внутрішньоквартального проїзду, тоді як міжвіконні площини стін отримали ефектну обробку бетонною крихтою.

Окрім архітектурної цінності, «Будинок юристів» відомий і своїми видатними мешканцями. У 1970-х роках у двокімнатній квартирі № 3 проживав знаменитий український співак (бас), народний артист УРСР Андрій Кікоть (1929–1975). Соліст Київського театру опери та балету ім. Т. Шевченка увійшов в історію української культури завдяки яскравому виконанню провідних партій, зокрема Тараса в опері «Тарас Бульба» Миколи Лисенка та Карася у «Запорожці за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського.

Сьогодні «Будинок юристів» залишається важливою частиною архітектурного обличчя історичної місцевості на Кудрявці. Збереження таких споруд допомагає не лише переосмислити складний авангардний спадок столиці, а й нагадує про тяглість міської історії, де в кожному фасаді переплетені долі відомих киян та віхи розвитку нашого міста.

До теми: перлина київської сецесії: таємниці будинку купця Кеніна на вулиці Саксаганського.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»