Кінотеатр «Жовтень» святкує 95 років: історія від пам’ятки конструктивізму до фестивалів світового кіно

29 січня 1931 року на Подолі відкрився кінотеатр «Жовтень» — перший у Києві радянський заклад, зведений для кінопоказів. Сучасний на той час багатозальний кінотеатр зі звуковим обладнанням на 680 місць став знаковою подією в культурному житті столиці. У день відкриття відбувся перший показ — прем’єрним фільмом став «Гегемон» Миколи Шпиківського, створений на Київській кінофабриці.

До 95 річниці легендарного кінотеатру на Подолі, «Вечірній Київ» згадує найцікавіші сторінки з його історії.

ЩО БУЛО НА ЦЬОМУ МІСЦІ ДО КІНОТЕАТРУ?

Ділянка, на якій згодом постала будівля кінотеатру «Жовтень», має особливу історію, що відображає розвиток Подолу як торгово-ремісничого та культурного осередку Києва. Ще до радянського будівництва вона належала відомому підприємцю Якову Каплеру.

Тут розташовувалася його садиба та кілька дерев’яних крамниць — типовий для Подолу початку ХХ століття міський пейзаж, де невеликі магазини обслуговували мешканців району й створювали атмосферу жвавого життя.

Яків Каплер був представником заможного київського підприємницького середовища, а його син Олексій згодом став знаним кінодраматургом, чиї стрічки часто демонструвалися саме у «Жовтні». Тож історія цієї ділянки виявилася напряму пов’язаною з кінематографом ще до появи самого кінотеатру.

ВІД САДИБИ ДО ПРОСТОРУ ДОЗВІЛЛЯ

У 1928 році, коли радянська влада вирішила звести на Подолі сучасний кінотеатр, садибу Каплера було знесено, а землю передано під нове будівництво. Це рішення символізувало зміну епохи: приватна власність підприємця поступилася місцем громадському культурному закладу, що мав стати «лабораторією пролетарської культури».

Саме на цій ділянці у 1929 році розпочалося будівництво, яке завершилося відкриттям кінотеатру у 1931 році під назвою «Дев’яте Держкіно».

Його будівля була зведена у стилі конструктивізму за проєктом ленінградського архітектора Ноя Троцького, адаптованого Валеріаном Риковим. Від самого початку «Жовтень» став не лише місцем кінопоказів, а й культурним центром району: тут діяли читальня, бібліотека, кімната для настільних ігор, а в підвалі облаштували тир.

Таким чином, поява цього простору стала точкою перетину двох епох: старого Києва з його садибами й крамницями та нової радянської доби, що прагнула створити заклади для масової культури та дозвілля.

ТЕХНІЧНЕ ОСНАЩЕННЯ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ 1930-х

Технологічна база кінотеатру постійно оновлювалася відповідно до розвитку кінематографічних технологій. Якщо першим фільмом у ньому було німе кіно, то вже незабаром «Дев’яте Держкіно» перейшло до показів звукових стрічок, пізніше ставши широкоекранним, а згодом і широкоформатним кінотеатром.

Саму будівлю кінотеатру також неодноразово реконструювали. Після переведення столиці з Харкова до Києва у 1934 році окремі конструктивістські споруди міста почали перебудовувати, і «Жовтень» став одним із показових прикладів цього процесу.

Головним об’єктом критики було те, що більш виразний фасад будівлі був звернений усередину кварталу, тоді як зовнішнє оформлення з боку вулиці Костянтинівської залишалося надто стриманим.

У результаті у 1934–1936 роках кінотеатр перебудували за проєктом архітектора Сергія Бабулевича, надавши йому нових рис, які відповідали вимогам часу. Таким чином, «Дев’яте Держкіно» поступово перетворювалося не лише на сучасний кінозал, а й на архітектурний символ доби, що віддзеркалював зміну стилів та ідеологічних орієнтирів у культурному житті столиці.

КІНОТЕАТР У II СВІТОВУ ВІЙНУ

У 1941–1943 роках, під час окупації Києва, кінотеатр продовжував працювати під назвою «Глорія» ставши одним з 13 подібних закладів, які функціонували в місті.

Після визволення міста він отримав свою нинішню назву — «Жовтень». Та війна залишила глибокий слід: від колишнього культурного осередку лишилися лише голі стіни, адже все обладнання й інтер’єр було втрачено. Цей період став одним із найтрагічніших у його історії, але водночас відкрив шлях до відродження й нового життя у післявоєнному Києві.

ЗМІНИ КІНОТЕАТРУ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX СТОЛІТТЯ

У 1950–1980-х роках кінотеатр «Жовтень» зазнав низки важливих оновлень та реконструкцій, що відображали розвиток кінематографічних технологій і архітектурних тенденцій.

Вперше у повоєнний час заклад капітально відремонтували у 1951 році: оновили меблі, переобладнали фоє, прикрасили приміщення ліпними карнизами та фризами, характерними для архітектури 1950-х років.

Зала вміщала 783 глядачі, а вже до 25-річчя кінотеатру у 1955 році її вперше в Україні обладнали для показу широкоекранних фільмів.

У 1960-му році «Жовтень» розширився — з’явилася додаткова кінозала на 300 місць, а у фоє встановили спеціальні кінопроєктори, які дозволяли демонструвати кіноролики та кіножурнали за будь-якого освітлення. Двозальний «Жовтень» став осередком культурного життя, де щотижня показували нові фільми й проводили події для громади.

У 1988 році проєктне бюро Міністерства культури розробило план реконструкції з відновленням первісних конструктивістських форм кінця 1920-х років (архітектор Е. Гончаренко). Наступного року фасади очистили від «класичного» декорування, проте не всі автентичні елементи вдалося повернути: зокрема, втрачено вертикальний ряд декоративних карнизиків-скоб на гострому куті наріжжя.

Таким чином, у 1950–1980-х роках «Жовтень» поєднав модернізацію технологій та пошук архітектурної автентики, залишаючись важливим культурним центром Подолу.

БУРЕМНІ 90-ті ТА ВІДРОДЖЕННЯ У НУЛЬОВИХ

У 1990 році кінотеатр «Жовтень» пройшов капітальний ремонт із заміною меблів та обладнання. Проте у 1990-ті роки кінопокази тут фактично припинилися: будівля використовувалася як нічний клуб «Аль Капоне», де свої легендарні джазові вечори проводив Олексій Коган.

Лише у 2000-му кіномани змогли повернутися до історичної будівлі й відновити традицію регулярних кінопоказів. «Жовтень» знову став простором зустрічей, де поєднувалися сучасні технології та культурна пам’ять, а його зали поступово перетворювалися на осередок київського кіножиття.

З 2007 року кінотеатр «Жовтень» є учасником програм Міжнародної мережі кінотеатрів «Європа Сінема», чим доводить відповідність рівня своїх послуг міжнародним стандартам.

Відродження кінотеатру стало символом повернення міста до власної культурної ідентичності після непростих 1990-х. Станом на середину осені 2014 року в «Жовтні» функціонувало шість кінозалів — «Гегемон» на 400 місць, «Кіноман» (175), «Аншлаг» (70), «Класік» (50), «Сеанс» (22), «Солодке життя» (20), а також конференц-зала.

ПОЖЕЖА 2014 РОКУ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ЗАКЛАДУ

29 жовтня 2014 року, о 21:25, під час показу фільму «Літні ночі» з програми «Сонячний зайчик» («Sunny Bunny»), міжнародного кінофестивалю «Молодість», невідомі особи кинули у зал «Гегемон» димово-вогневу шашку, що спричинило масштабну пожежу.

За однією з версій, це був умисний підпал, пов’язаний із демонстрацією стрічки на ЛГБТ-тематику.

Вогонь швидко поширився, охопивши близько 300 м² покрівлі та перекриття даху, суттєво пошкодив технічні приміщення й кінотехнологічне обладнання. Глядачів вчасно евакуювали, тому жертв не було, але будівля зазнала серйозних руйнувань. Локалізувати пожежу вдалося лише вночі 30 жовтня о 1:40, а повністю ліквідувати — за добу.

Подія викликала широкий суспільний резонанс і стала символом боротьби за збереження культурних просторів столиці.

Відновлення кінотеатру тривало майже рік завдяки фінансовій підтримці Київської міської адміністрації та активній участі громадськості, зокрема ініціативи «Врятуй Жовтень», яка згуртувала владу, активістів і бізнес.

У жовтні 2015 року «Жовтень» урочисто відкрився після реконструкції — з оновленими залами, сучасним технічним оснащенням та навіть іменними кріслами, що засвідчують внесок людей, які допомогли врятувати цей культурний осередок.

***

Сьогодні «Жовтень» — це не просто кінотеатр, а багатофункціональний культурний простір, де відбуваються кінопокази, фестивалі, зустрічі з режисерами та дискусії про сучасне мистецтво.

У його залах демонструють фільми різних жанрів — від комерційних прем’єр до артхаусних стрічок, від класики світового кінематографа до нових робіт молодих українських режисерів. Тут можна побачити кіно мовою оригіналу, взяти участь у тематичних показах чи відвідати спеціальні програми — «Молодість», Docudays UA, фестивалі короткого метра.

Для школярів, студентів і пенсіонерів діють знижки, що робить кіно доступним для широкої аудиторії.

Таким чином, «Жовтень» зберігає свою історичну спадщину, але водночас активно інтегрується у сучасний культурний процес, поєднуючи традиції та новітні тенденції кіномистецтва.

До теми: Кінотеатру «Київ» — 70: історія та архівні фото легендарної будівлі.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»