«Від прямого удару ракети ТЕЦ не захистити»: чому Київ змінює всю систему енергозабезпечення
Місто робить ставку на іншу модель енергобезпеки — створення «енергетичних островів».
Кияни та всі українці пережили найскладнішу зиму за всі роки війни. Через масовані обстріли росіян під час опалювального сезону 2025–2026 років енергетична система країни зазнала критичних втрат генерувальних потужностей.
Ракетні удари ворога по столичних ТЕЦ залишили більшість жителів Києва у мороз без тепла та електроенергії, подача якої в мережу була зведена до мінімуму. Експерти припускають, що наступна зима може виявитися ще складнішою. Не секрет, що Росія знову вдаватиметься до обстрілів української енергосистеми, тож в країні триває масштабна підготовка до нового опалювального сезону.
«Вечірній Київ» дізнався, як столиця готується до зими, чи буде місто забезпечене безперебійним теплом і електроенергією, та причому тут підвищення тарифів на проїзд у громадському транспорті.
В якому стані сьогодні перебувають столичні ТЕЦ? Що місто робить сьогодні для захисту критичної інфраструктури? Чи варто очікувати підвищення тарифів на деякі комунальні послуги? Про це та багато іншого «Вечірньому Києву» розповів секретар постійної комісії Київради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу (фракція «Європейська Солідарність») Тарас Криворучко.
«СТОЛИЦЯ УВІЙДЕ В НОВИЙ ОПАЛЮВАЛЬНИЙ СЕЗОН БІЛЬШ ПІДГОТОВЛЕНОЮ І ЗАХИЩЕНОЮ, НІЖ РІК ТОМУ»
— Тарасе Григоровичу, як ви оцінюєте нинішній стан ЖКГ та які проблеми наразі є найбільш критичними?
— Київське житлово-комунальне господарство сьогодні працює в надзвичайно складних умовах. Місто одночасно має відновлювати пошкоджену енергетичну інфраструктуру, створювати резервні джерела живлення та переходити до більш децентралізованої моделі енергозабезпечення.
Саме для цього був розроблений План енергостійкості Києва — комплексний документ із конкретними заходами, джерелами фінансування та термінами реалізації. На його виконання міський бюджет має виділити близько 20 мільярдів гривень. Додатково столиця розраховує залучити понад 37 мільярдів гривень від держави та міжнародних партнерів, зокрема через кредитну лінію ЄБРР. Перші 2 мільярди гривень уряд уже виділив на підготовку та захист критичної інфраструктури Києва.
Найбільшою проблемою залишаються наслідки російських атак на енергосистему. Усі ключові столичні теплоелектроцентралі зазнали суттєвих пошкоджень. Хоча найбільш зруйновану Дарницьку ТЕЦ-4, яка пережила 5 атак балістичними ракетами та «шахедами», вже частково повернули до роботи для подачі гарячої води, загальний дефіцит потужності залишається величезним.
Другий серйозний виклик — розвиток малої генерації. Київ поступово переходить до системи так званих «енергетичних островів», коли окремі мікрорайони можуть забезпечувати себе теплом і електроенергією більш автономно, без жорсткої привʼязки до великих ТЕЦ.
Уже введені в експлуатацію когенераційні установки загальною потужністю 40 мегават та дизельний комплекс потужністю 5 мегават для потреб водоканалу. Вони виробляють тепло та електрику одночасно, забезпечуючи роботу помп під час відключень мережі. Триває реалізація проєктів для розгортання додаткових 130 мегават.
Крім того, Київтеплоенерго закуповує ще 10 мобільних котелень сумарною потужністю 300 мегават, яких вистачить для опалення приблизно 600 житлових будинків. Завершення постачання заплановане до кінця 2026 року. Нагадаю, що місто вже має мобільні блочно-модульні котельні, закуплені торік для забезпечення теплом об’єктів критичної інфраструктури, зокрема лікарень і шкіл. Вони чудово показали себе в роботі.
Окремою проблемою залишається фінансування галузі. Борг Київтеплоенерго перед НАК «Нафтогаз України» перевищує 20,7 мільярда гривень. Значна частина цієї заборгованості виникла через невідшкодовану державою різницю в тарифах. У результаті місто змушене покривати значні витрати власним коштом, спрямовуючи бюджетні ресурси як на ремонти, так і на розрахунки за енергоносії. На мою думку, уряд міг би значно спростити ситуацію через механізм взаємозаліку цих боргів.
Ще один важливий аспект — зміна підходів у підготовці до зими. Якщо раніше місцева влада могла більше розраховувати на централізовану підтримку, то сьогодні держава фактично переклала всю відповідальність на органи місцевого самоврядування. Київ має самостійно забезпечити резервні сценарії роботи практично для кожного мікрорайону.
Попри всі виклики, столиця увійде в новий опалювальний сезон більш підготовленою і захищеною, ніж рік тому. Нові газотурбінні та газопоршневі установки, блочно-модульні котельні, а також інші резервні джерела енергії суттєво посилюють стійкість системи. Водночас головними ризиками залишаються можливі нові удари по енергетичній інфраструктурі та нестача ресурсів для відновлення великих ТЕЦ.
«ВЕЛИКІ ГЕНЕРУВАЛЬНІ ОБ’ЄКТИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ПРІОРИТЕТНИМИ ЦІЛЯМИ ДЛЯ ВОРОГА»
— А в якому стані сьогодні перебувають столичні теплоцентралі? Чи можливо взагалі відновити їхню повну потужність?
— Якщо говорити відверто, повернути київські теплоцентралі до довоєнного стану найближчими роками практично неможливо. Причин кілька: масштаб руйнувань, висока вартість відновлення та дефіцит спеціалізованого обладнання, яке виготовляється за кордоном від дев’яти місяців до двох років. Навіть з урахуванням того, що міжнародні партнери та виробники готові йти назустріч і зсувати черги на користь Києва, це тривалий процес.
Сьогодні Дарницька ТЕЦ-4, ТЕЦ-5 на Видубичах і ТЕЦ-6 на Троєщині працюють у комбінованому стані: вони частково функціонують за аварійними схемами або проходять етап глибокої модернізації та заміни великих енергоблоків на розосереджені малі системи.
Найскладніша ситуація залишається на Дарницькій теплоцентралі. Після масованих обстрілів у лютому 2026 року станція зазнала серйозних пошкоджень і тривалий час була фактично зупинена. Ситуацію тоді ускладнили морози, через які постраждали окремі системи теплопостачання. Зараз ТЕЦ працює на мінімально можливих потужностях за допомогою резервного обладнання. Тривають локальні ремонти теплотрас, посічених шрапнеллю.
Нагадаю, що Дарницька ТЕЦ-4 перебуває у приватній власності. У Київраді навіть порушували питання про її можливий викуп, аби пришвидшити капітальну відбудову.
ТЕЦ-5 на Видубичах вдалося втримати в робочому стані, хоча вона також зазнала значних пошкоджень. Основні аварійні наслідки ліквідували, однак для стабілізації ситуації навколо ТЕЦ-5 та створення резервних систем теплопостачання під станцію, місту потрібно близько 9 мільярдів гривень. Уряд спочатку обіцяв допомогти, але потім переклав цю проблему виключно на Киів.
Найбільш стабільна ситуація наразі на ТЕЦ-6. Попри серйозні пошкодження окремих вузлів під час обстрілів, станцію вдалося відносно швидко стабілізувати. Сьогодні вона забезпечує гарячою водою та електроенергією більшу частину Деснянського, Оболонського та Дніпровського районів.
Втім, головне питання сьогодні вже не в тому, чи вдасться відновити кожну ТЕЦ до попередніх показників. Місто робить ставку на іншу модель енергетичної безпеки. Досвід війни показав, що великі генерувальні об’єкти залишаються пріоритетними цілями для ворога. Саме тому паралельно з ремонтами Київ активно розвиває мережу когенераційних установок, мобільних котелень та інших автономних джерел енергії.
Фактично йдеться про перехід від кількох великих центрів генерації до розосередженої системи, де десятки окремих об’єктів можуть підстраховувати один одного. Це значно підвищує стійкість міста до можливих нових атак. Тому сьогодні завдання полягає не в тому, щоб «відновити все так, як було». Завдання — створити більш захищену й гнучку систему, яка здатна працювати навіть у найскладніших умовах.
— Що місто робить сьогодні для захисту критичної інфраструктури?
— Потрібно бути реалістами: від прямого влучання балістичної ракети жодні наземні інженерні споруди не захистять. Тому головне завдання сьогодні — зробити міську інфраструктуру максимально гнучкою та стійкою.
Київ сьогодні працює одразу у двох напрямках: посилює фізичний захист критичної інфраструктури від «шахедів» і падіння уламків, а також створює резервні джерела енергопостачання, щоб вихід з ладу одного об’єкта не призводив до відключень цілого району.
Із 2 мільярдів гривень, які уряд виділив на підготовку столиці до опалювального сезону, 1,2 мільярда спрямують на захист енергетичних об’єктів. Йдеться про встановлення габіонів, залізобетонних конструкцій, протидронових сіток, а також укриття найбільш вразливих ділянок інженерних мереж.
Минулої зими стало очевидно, що небезпеку становлять не лише удари по самих енергетичних об’єктах. Наприклад, ТЕЦ-4 припинила роботу через пошкодження магістрального водогону. Тепер такі комунікаційні «артерії» першочергово закривають захисними саркофагами.
Окремий напрямок — резервне живлення систем водопостачання та теплопостачання. Ключові об’єкти Київводоканалу і Київтеплоенерго вже забезпечені автономними джерелами живлення. Водночас міжнародні партнери допомагають місту встановлювати потужні дизельні комплекси та гібридні сонячні електростанції з акумуляторами на об’єктах соціальної інфраструктури.
Важливо, що до підвищення енергостійкості можуть долучатися й самі мешканці. Для житлових будинків діють програми співфінансування енергоефективних заходів та капітальних ремонтів, а також компенсації до 75% вартості генераторів та інверторів. Місто розширює перелік таких заходів для співвласників будинків. Наприклад, в цьому році ми додали можливість придбання і встановлення прибудинкових котелень, причому місто фінансує 90%, а мешканці лише 10% витрат.
«КИЇВ ПІДТРИМАВ ВСІ ПОДАНІ ЗАЯВКИ НА УЧАСТЬ У ПРОГРАМІ СПІВФІНАНСУВАННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ ЗАХОДІВ»
— А які ще існують програми щодо забезпечення енергетичної незалежності багатоквартирних житлових будинків?
Сьогодні у Києві діють кілька міських і державних програм, які допомагають мешканцям багатоповерхівок підвищити енергетичну незалежність. Їхня головна мета — забезпечити роботу ліфтів, насосів водопостачання та опалення, освітлення місць загального користування під час тривалих відключень електроенергії.
Найпопулярнішою залишається міська програма співфінансування енергоефективних заходів «70/30». Вона давно вийшла за межі звичайного утеплення будинків. За останні роки в межах програми на дахах київських багатоповерхівок встановили вже 45 сонячних електростанцій, причому найбільше заявок надійшло саме протягом останнього року.
Крім того, ОСББ та ЖБК модернізують індивідуальні теплові пункти, встановлюють інвертори, акумулятори та інше обладнання, яке дозволяє підтримувати роботу будинку навіть під час блекаутів. Цього року місто підтримало всі подані заявки — це 126 проєктів у 132 житлових будинках. Загальний обсяг фінансування збільшили до 420 мільйонів гривень.
Паралельно працює програма співфінансування капітальних ремонтів. Вона дозволяє модернізувати ліфтове обладнання, інженерні мережі, покрівлі, електросистеми та інші важливі елементи будинку. Залежно від виду робіт місто покриває від 70 до 95 відсотків вартості проєкту.
Окремо діє програма компенсації за придбання незалежних джерел живлення. Вона також доступна для всіх житлових будинків. Якщо мешканці купують генератори, інвертори чи потужні зарядні станції для загальнобудинкових потреб, місто компенсує до 75% їхньої вартості.
Ще один важливий інструмент — Фонд модернізації та розвитку житлового фонду Києва (Револьверний фонд). Він надає безвідсоткові позики терміном до року та довгострокові пільгові кредити до семи років. Це дозволяє будинковим громадам не накопичувати кошти роками, а одразу розпочинати необхідні роботи. Особливо важливо, що ці фінансові інструменти можна поєднувати як із міськими програмами співфінансування, так і з державними грантами.
Для новостворених ОСББ у столиці діє окрема програма підтримки. Протягом року після реєстрації об’єднання можна отримати одноразову безповоротну фінансову допомогу на першочергові ремонти — від відновлення внутрішніх мереж і електрощитових до модернізації ліфтів та усунення аварійних проблем із покрівлею.
Також мешканці можуть скористатися державною програмою «СвітлоДім». Вона передбачає фінансову підтримку для забезпечення автономної роботи будинку під час відключень електроенергії. Розмір допомоги залежить від поверховості та може становити від 100 до 300 тисяч гривень.
Ще один дієвий механізм — грантова програма «ГрінДІМ» від Фонду енергоефективності. Вона дозволяє отримати до 70% компенсації вартості сонячних електростанцій та акумуляторних систем і до 50% вартості генераторів. Решту суми ОСББ або житловий кооператив можуть залучити через державну програму доступного кредитування, де відсотки фактично компенсує держава.
Сьогодні у киян є цілий набір інструментів — від грантів і компенсацій до пільгових кредитів та співфінансування. Головне — щоб самі мешканці були готові об’єднуватися, ухвалювати рішення та користуватися цими можливостями. Адже енергетична стійкість будинку починається не лише з допомоги міста чи держави, а й з активності самих співвласників.
«РІШЕННЯ ПРО ТАРИФ У 30 ГРИВЕНЬ ЗА ОДНУ ПОЇЗДКУ ПОКИ НЕ Є ОСТАТОЧНИМ»
— Ще одна тема, яка хвилює багатьох киян, — можливе підвищення з 15 липня вартості проїзду в громадському транспорті майже в чотири рази — з 8 до 30 гривень. Наскільки це рішення є остаточним і чи можливі компромісні варіанти?
— Питання підвищення тарифів на проїзд сьогодні справді стоїть гостро. З одного боку, місто намагається зменшити майже 12-мільярдну дотацію транспортній галузі, щоб спрямувати більше коштів на відновлення енергетичної інфраструктури та підготовку до опалювального сезону. З іншого — підвищення вартості разової поїздки з 8 до 30 гривень виглядає надто різким кроком для киян.
Фракція «Європейська Солідарність» у Київраді підготувала проєкт рішення, яким пропонувалося доручити КМДА врахувати зауваження громадськості, оприлюднити фінансово-економічні розрахунки, що стали підставою для підготовки нового тарифу, а також представити кілька альтернативних сценаріїв підвищення — до 10, 15 чи 20 гривень за поїздку із відповідними розрахунками необхідних компенсацій для Київпастрансу та метрополітену. На жаль, на минулому пленарному засіданні ця ініціатива не отримала достатньої підтримки.
Водночас рішення про тариф у 30 гривень поки не є остаточним. Наразі проєкт КМДА проходить необхідні регуляторні процедури, зокрема документ мають погодити профільні комісії Київради та Антимонопольний комітет.
Суспільна реакція на цю ініціативу показала, що питання є надзвичайно чутливим. Лише за одну добу одна з електронних петицій із закликом відкласти підвищення тарифів на проїзд у комунальному транспорті до завершення воєнного стану набрала необхідні для розгляду 6 тисяч голосів. Сподіваюсь, що запланований з 15 липня тариф у 30 гривень зрештою буде зменшений, можливо до 18-20 гривень.
— В Україні продовжує діяти мораторій на підвищення тарифів на газ, електроенергію опалення та гарячу воду. А чи можливе зростання вартості холодної води?
— Тарифи на холодну воду та водовідведення можуть бути переглянуті через зростання витрат на електроенергію та реагенти. Це питання зараз активно обговорюється. Адже тариф Київводоканалу не переглядався з 2022 року і навіть тоді, за оцінками підприємства, не покривав фактичних витрат.
У Києві ціна кубометра якісної холодної води становить 30 гривень 38 копійок. Півторалітрова пляшка води у маркеті вже дорожче коштує. За чотири роки повномасштабної війни суттєво подорожчали електроенергія, реагенти для очищення та інші складники собівартості. Якщо у 2022 році підприємства платили за електроенергію в середньому 3,5–5,5 гривні за кіловат-годину, то сьогодні ціна для великих споживачів становить від 9 до 15 гривень, а в окремі періоди (з урахуванням імпорту чи максимальних піків) може перевищувати 20 гривень.
Для водоканалу електроенергія є однією з головних статей витрат, адже це робота насосних станцій, очищення води, її транспортування містом та подальше очищення стоків. Додатковою проблемою стало те, що зараз реагенти доводиться імпортувати, оскільки потужності українських виробників були знищені російськими обстрілами.
Водночас питання підвищення плати за воду має розглядатися максимально відкрито. Люди повинні чітко розуміти, за що саме вони платять і чому виникає необхідність перегляду тарифу.
— Наскільки критичною сьогодні є проблема боргів населення за комунальні послуги?
Проблема є надзвичайно серйозною як для Києва, так і для всієї країни. За наявними оцінками, загальна заборгованість громадян за житлово-комунальні послуги вже перевищила 101 мільярд гривень. Це величезне навантаження на підприємства, які мають одночасно забезпечувати надання послуг, ремонтувати інфраструктуру та готуватися до наступного опалювального сезону.
У столиці ситуація також залишається складною. Станом на весну-літо 2026 року сумарна заборгованість киян лише за тепло та воду сягнула майже 7,5 мільярда гривень. Із них понад 6,2 мільярда гривень припадає на борги перед Київтеплоенерго, а ще близько 1,2 мільярда — перед Київводоканалом.
В останньому підприємстві особливо складна ситуація. Через нестачу коштів Київводоканал не може в повному обсязі розраховуватися за електроенергію, а це вже впливає на всю систему водопостачання та водовідведення. Фактично утворюється ланцюгова реакція боргів, яка створює ризики для стабільної роботи комунальної інфраструктури.
— Які механізми впливу існують щодо боржників і чи може ситуація погіршитися?
Після скасування частини воєнних обмежень у більшості регіонів країни знову стало можливим нарахування пені та штрафів за прострочену оплату комунальних послуг. Крім того, комунальні підприємства ведуть претензійно-позовну роботу і звертаються до судів щодо найбільших боржників.
Водночас розв’язати проблему виключно штрафами неможливо. Йдеться про сотні тисяч споживачів і мільярди гривень заборгованості. Тому потрібна комплексна державна та муніципальна політика, яка дозволить підприємствам стабільно працювати та водночас не створюватиме надмірного фінансового тиску на людей.
Окремою проблемою залишається фінансування пільг. Лише у сфері громадського транспорту Київ щороку фактично компенсує перевезення понад мільйона пільговиків, тоді як держава не відшкодовує місту ці витрати в повному обсязі. Така різниця вже створила для міського бюджету навантаження близько 12 мільярдів гривень.
Тому питання боргів, тарифів і фінансової стійкості комунальних підприємств сьогодні тісно пов’язані між собою та потребують системних рішень на рівні міста і держави.
«ДЛЯ ПОВНОГО ВІДНОВЛЕННЯ РОБОТИ КИЇВМІСЬКБУДУ НЕОБХІДНО ЩЕ БЛИЗЬКО 5 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ»
— Втім, як-то кажуть, є й хороша новина. Київміськбуд відновив будівництво на 11 об’єктах. Нещодавно ви разом з іншими депутатами Київради відвідали ці будівельні майданчики. У Київміськбуді запевняють, що 3775 родин отримають житло вже в цьому році. Ще 3800 сімей — протягом 2027-го. На чому базується впевненість щодо масштабування будівельних робіт у наступному році й надалі?
— Передусім йдеться про фінансове оздоровлення компанії. Київрада вже провела докапіталізацію холдингу на 2,56 мільярда гривень, що дозволило відновити роботи на 11 із 24 будівельних майданчиків. Це насамперед об’єкти з високим ступенем готовності — понад 80-90%, де потрібно завершити інженерні, оздоблювальні та інші фінальні роботи.
Ми разом із колегами-депутатами відвідали ці майданчики й побачили, що роботи реально тривають: працюють будівельні бригади, підводяться інженерні мережі, ведеться внутрішнє оздоблення будинків. Тобто це вже не плани на папері, а конкретний процес.
Водночас наше завдання — не лише добудувати житло для людей, які роками чекають на свої квартири, а й відновити довіру до Київміськбуду. Багато інвесторів вклали кошти ще до пандемії та повномасштабної війни й досі не отримали житло. Тому компанія повинна довести, що здатна виконувати свої зобов’язання.
Окремо важливо продовжити фінансову підтримку підприємства. За різними оцінками, для повного відновлення роботи компанії необхідно ще близько 5 мільярдів гривень. Місто розглядає можливість подальшої докапіталізації, щоб поступово нарощувати темпи будівництва та створити умови для повернення приватних інвесторів.
Крім того, Київміськбуд змінює модель управління. Компанія має посилити контроль за всіма етапами будівництва, ефективніше працювати з підрядниками та перейти до більш прозорої системи управління проєктами.
Не менш важливо й те, що на сьогодні, після докапіталізації, вже понад 99% акцій компанії належить громаді Києва. Тому Київрада здійснює постійний контроль за використанням коштів, виконанням графіків робіт та вирішенням супутніх питань — від земельної документації до підключення об’єктів до інженерних мереж.
Сьогодні вже є чіткий план із конкретними термінами, переліком житлових комплексів та графіками виконання робіт. Саме тому ми розраховуємо, що до кінця цього року будуть завершені 6 найбільш готових об’єктів. Йдеться про ЖК «Гвардійський», «Фрідом», «Райдужний», «Поділ Град», «Твін Хаус» та першу чергу «Оберіг-2».
У 2027 році Київміськбуд планує завершити наступну чергу будівництва, а саме: ЖК «Абрикосовий», «Академ Парк», «Отрада», «Мілос» і «Лейк Хаус». На ці об’єкти зараз готують відповідну документацію, вирішують земельно-юридичні спори та підводять комунікації, щоб забезпечити безперервний цикл робіт на весь наступний рік. Сподіваюсь, що компанія поступово відновить роботи й на всіх інших своїх майданчиках.
Читайте також:
Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»