Оглядовий майданчик та оновлена експозиція: музей «Чорнобиль» на Подолі відкрився після реставрації

Цього тижня після майже 1,5-річної реставрації Національний музей «Чорнобиль» знову відкрив двері відвідувачам.

Оновлення закладу помітно ще зі входу — таблички з новим логотипом: замість яблук тут розміщений символ атома.

«У жовтні 2024 року почалась підготовка, а з листопада — активні будівельні роботи, — пригадує генеральна директорка Національного музею „Чорнобиль“ Віталіна Мартиновська. — У ході їх виконання були проведені археологічні дослідження, оскільки ми згідно з новими норм у сфері будівництва, виконуючи реставрацію, зобов’язані були побудувати укриття. Для цього мали викопати відповідний котлован в межах будівлі. Враховуючи те, що наша будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення, що розташована на пам’ятці археології місцевого значення „Культурний шар Подолу“, й були здійснені археологічні дослідження, після чого продовжили роботу».

Нагадаємо, музей розташовується в історичній будівлі Пожежного депо Подільської поліцейської дільниці — пам’ятці архітектури початку XX ст., яка пізніше використовувалася пожежною частиною та управлінням пожежної охорони Київської області, яке взяло на себе основний удар з гасіння пожежі на ЧАЕС.

До слова, деякі зі знайдених археологами артефактів, що передані до фондів музею, демонструються на першому поверсі.

МУЗЕЙНА ЛАБОРАТОРІЯ ТА ІНКЛЮЗИВНІСТЬ

Окрім укриття, в музеї з’явилися додаткові приміщення для відвідувачів.

«Ще на етапі концепції одним із завдань було розширити асортимент послуг, створити в музеї додаткові простори, де могли б відбуватися різноманітні заходи, — зазначила Віталіна Мартиновська. — Щоби запропонувати відвідувачам не лише оглядову або тематичну екскурсію нашою постійною експозицією, а й отримати додаткову інформацію в ігровому форматі, надати можливість дослідникам працювати з науковою бібліотекою музею, створити коворкінг, де могли б збиратися зацікавлені цією темою. Все це — бібліотека, коворкінг, а також кав’ярня, виставкова та мультимедійна зали — розташовані на першому поверсі.

Третій поверх зробили музейною лабораторією з декількома освітніми кімнатами. Одна із них присвячена темі етнографії Чорнобильського Полісся. Інша присвячена темі відродження зони відчуження. Ми залучили до співпраці фахівців із Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Так, в одній із кімнат ітимуть постійні відкриті лекції стосовно того, як живе зона відчуження сьогодні. У школярів буде можливість приходити на відкриті уроки в музейну лабораторію: від найпростіших експериментів до різних ігор.

Ця музейна лабораторія не є класичною лабораторією кабінету фізики, але ми будемо простими словами пояснювати дітям складні фізичні процеси, які відбуваються в атомній галузі. Загалом акцентуємо не на пасивному спогляданні експозиції, а на інтерактивах, які дають більше інформації на тему Чорнобиля.

Також на третьому поверсі працюватиме віртуальна зона. У нас з’явився окремий продукт — віртуальний музей «Чорнобиль: історія перемоги». А віртуальний тур зоною відчуження та Прип’яттю доступний як у VR окулярах, так і на нашому інформаційному терміналі, який працюватиме на першому поверсі.

Тема інклюзивності була передбачена нашою концепцією. Одним із завдань було поступове досягнення музеєм безбар’єрності. Ми передбачили побудову ліфтової шахти, ліфту, який працює з першого по третій поверх. Окремий підйомник дає можливість людям на кріслах колісних спуститися в укриття.

По маршрутах розташовані пандуси. Також в музеї є тактильні мнемосхеми, металеві конуси, які дають можливість краще орієнтуватися в просторі, контрастне маркування тощо».

ЕКСПОЗИЦІЯ: «ЧОРНОБИЛЬ. ЛЮДИ І СЕНСИ»

У 2022-му році була затверджена Концепція розвитку і осучаснення Національного музею «Чорнобиль», спрямована на повну трансформацію музею і зміну його напрямку розвитку, застосування сучасних музейних технологій, зокрема інтерактивних технологій, розвиток музейної інфраструктури.

Для формування нової експозиції був проведений Мистецький конкурс з розробки загальної креативної та просторової концепцій Національного музею «Чорнобиль» і дизайну експозиції.

Експозиція мала презентувати багатозначність змістів «Чорнобиля» через образи та репрезентацію часу — від середини 1980-х років (часу функціонування станції та катастрофи, ліквідації її наслідків, пробудження українського суспільства), 2000-х років, сьогодення (перспектив розвитку території, культурного феномену і водночас нових ядерних загроз). Одним з лейтмотивів оновленої експозиції мала бути стійкість і відновлюваність України та українців після глибоких історичних потрясінь.

«Відповідно до стратегічних державних документів, на всіх рівнях зона відчуження названа зоною відродження. Мені б хотілося, щоб ми говорили про Чорнобиль не лише як трагедію та героїчний подвиг наших ліквідаторів, але й про те, як українці впоралися з цією трагедією, яких засобів було вжито, які уроки винесені, — розповідала тоді „Вечірньому Києву“ Віталіна Мартиновська. — Щоб ми як музей були культурно-освітнім закладом та майданчиком, що збирав би кращих експертів для розмов не лише про не мирний атом, який несе загрозу, а й про те, що в розумних цілях атом — мирний, і ми не можемо собі дозволити наразі відмовитися від нього».

Нова експозиція, яка розміщується на другому поверсі, поділяється на дві частини: історичну, яка вирішена в темному кольорі стін, адже йдеться про складну тему аварії, її ліквідації та наслідків, і освітню, у світлому кольорі, де розповідається про атом, радіацію, безпеку та відображення теми Чорнобиля в культурі.

Загалом до експозиції увійшли понад тисячу експонатів: автентичні предмети, копії, репринти тощо. Є й тактильні 3D моделі 3 та 4 енергоблоків станції до та після аварії, на момент спорудження «Укриття» та «Арки». Крім того, додаткову інформацію можна дізнатися за допомогою мультимедійних терміналів та планшетів.

ІСТОРІЯ: ВІД БУДІВНИЦТВА ЧАЕС ДО СУЧАСНИХ ЗАГРОЗ

«Згідно з назвою „Чорнобиль: люди і сенси“ в експозиції зроблено акцент на участі людей в ліквідації наслідків аварії, яку ми зробили більш видимою, — розповіла заступниця гендиректора Національного музею „Чорнобиль“ Яніна Швачко. — Використовуємо великі біографічні анотації, пряму мову учасників. Власне, ми наповнили цими людьми наш простір. У кожній біографічній анотації подаємо вік людини на момент Чорнобильської аварії: переважно це були молоді люди, від 20 до 40 років».

У першій залі йдеться про історію атома в СРСР, будівництво станції та міста-супутника Прип’ять і про те, наскільки молодим було це місто, яким був рівень його забезпечення. Водночас висвітлено проблеми, які вже існували при будівництві третього та четвертого енергоблоків, що надалі переходили на інші енергоблоки.

Інсталяція «Момент вибуху» символічно розділяє життя на до і після. На ній — цитати з першими думками та емоціями людей, які були очевидцями аварії на ЧАЕС.

В цій же залі — розповідь про ліквідаторів першого дня — пожежників, персонал, охорону станції, які були залучені в найгостріший період та відповідно отримали найбільше опромінення. Їх намагалися показати як зі сторони професійної, так і з особистої.

Зокрема, у висувних шафках можна роздивитися документи, фото та їхнє листування, до прикладу з власними дітьми, які були евакуйовані (до слова, в експозиції багато прихованих елементів, різних висувних шафок, які позначені символом у вигляді руки на жовтому фоні — Ред.).

«Наступний розділ має назву „Винуватці чи герої?“, він присвячений персоналу ЧАЕС, який наприкінці 1986 року був нагороджений за участь в ліквідації наслідків аварії, водночас влітку 1987 року суд визнав керівників станції винними у цій трагедії. В цьому ж комплексі висвітлюємо діяльність урядової комісії, а також показуємо матеріали, які були таємними», — зазначила Яніна Швачко.

* А за прихованими дверцятами в експозиції можна побачити стінопис, який лишився від попередніх «мешканців» будівлі — пожежників.

Тему ліквідаторів продовжують матеріали тих, хто перебував на ЧАЕС: охорона станції, міліція і медики, які надавали першу допомогу постраждалим.

Один з експонатів, що демонструється вперше, — план-схема території Чорнобильської АЕС, з рукописними даними радіаційної розвідки, яку провів екіпаж БРДМа.

Він є частиною комплексу, що представляє операції найгострішого періоду ліквідації наслідків у двох площинах: ті, що відбувалися з повітря і ті, що відбувалися на землі.

У залі зберегли оригінальну рухому діораму станції, яка є одним з прикладів музейного мистецтва 1980-х. Також показують особливості роботи шахтарів, які споруджували тунель для водоохолоджувальної плити під реактором — через шахтарську вагонетку та тунель, висота якого становить 1,8 м: саме в таких умовах цілодобово працювали шахтарі.

Експозицію логічно продовжують комплекси матеріалів про дезактивацію, розчистку дахів 3-го енергоблока ЧАЕС та роботи зі зведення об’єкта «Укриття».

«Стіна пам’яті» нагадує про понад 600 тисяч осіб, які були задіяні в ліквідації наслідків аварії. 14 грудня в Україні відзначається день вшанування ліквідаторів. Тут демонструють ікону «Чорнобильський спас» (оригінал якої зберігається в Іллінській церкві в Чорнобилі) та нагрудний знак «Учаснику ліквідації наслідків аварії ЧАЕС», як головну нагороду кожного ліквідатора.

Важку оповідь про операції гострої фази ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (до кінця 1986 року) і втрати урізноманітнює блок, присвячений історії Чорнобиля і Полісся.

«Першопочатково Чорнобиль — це назва міста з тисячолітною історією, яке вперше згадується ще у ХІІ-му столітті, в Іпатіївському літописі. Це місто було під владою Речі Посполитої, потім Російської імперії, — зазначила Яніна Швачко. — Воно було мультикультурним. Наприкінці XIX — на початку XX століття на дві третини його населення складалося з євреїв. Були й поляки. І, звісно, в цьому регіоні збереглася багата культурна спадщина, що представлена у нас автентичними речами. В цій локації говоримо про й евакуацію: спершу Прип’яті, потім Чорнобиля і тридцятикілометрової зони. І, власне, з цього моменту всі ці люди, які виїжджають, стають не мешканцями окремих населених пунктів, а „чорнобильцями“. Розповідаємо, як вони облаштовуються на новому місці, втративши рідну домівку».

В наступному розділі експозиції йдеться про створення зони відчуження, будівництво шляхів для спорудження об’єкта «Укриття», задіяність в процесах ліквідації річкового флоту. В інтерактивному столі можна дізнатися про історію сіл зони відчуження до аварії 1986-го року і як змінювалась ця територія.

Тут також розповідається про повсякдення ліквідаторів. Адже ці люди не лише виконували свій обов’язок, але і мали якось підтримувати свій психологічний стан. У вітрині — жартівливі казначейські білети та довідки. Поруч можна погортати муляж «чорнобильського» фотоальбому Андрія Куліша, ліквідатора, який зберіг пам’ять про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зафіксував себе і своїх товаришів за роботою та під час відпочинку, записував до альбому вірші.

Продовжує тему ліквідації наслідків аварії інформація про захоронення радіоактивних відходів, лісове господарство, медичну допомогу постраждалим.

Розповідають в цьому блоці й про експедиції в Чорнобильську зону, покликані врятувати культурну спадщину Полісся, і про рухи чорнобильців та про вплив Чорнобиля, як однієї з тих подій, що стимулювали політичну активність українців і стали одним з каталізаторів відновлення незалежності України.

Окремий блок присвячений евакуйованим — чорнобильцям на новому місці: куди вони переїхали, як їх сприймали: хтось допомагав, хтось боявся. Київщина прийняла найбільше переселенців. Водночас деякі з них поверталися, незадоволені умовами чи через тугу за малою батьківщиною — самосели. Наприкінці 1987 року в зоні відчуження проживали 1200 цих людей, за останніми даними, у 2025 році — лише 52 особи.

В експозицій йдеться й про міжнародну допомогу, зокрема й діаспори, експлуатацію і закриття ЧАЕС. І, звісно, про нову загрозу, яка актуалізувалася через повномасштабне вторгнення рф в Україну — окупація ЧАЕС (2022), влучання дрона в Новий безпечний конфайнмент (2025).

ОСВІТНЯ ЧАСТИНА: ВІД РОЗЩЕПЛЕННЯ АТОМА ДО ПОСТЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

У другій — освітній — частині експозиції йдеться про історію атомної ери, починаючи від винаходу у 1881 році українським вченим Іваном Пулюєм лампи, що стала прообразом рентгенівського апарату, загрози та перспективи атома.

Нагадують тут і про годинник Судного дня, який показує, наскільки людство близьке до самознищення через ядерну війну, кліматичні зміни та технологічні загрози. Так, окрім аварії на Чорнобильській АЕС згадують і про атомні бомбардування Хірошіми та Нагасакі, аварію на японській атомній станції Фукушіма. А також знайомлять з сучасною українською атомною енергетикою та організаціями, які нею займаються.

У центрі залу демонструють, як відбувається розщеплення атома, можна дізнатися як працював атомний реактор РВПК-1000, про вплив радіації на людину (за допомогою інтерактиву, який демонструє вплив певних радіоактивних елементів на окремі органи та системи людини) та культуру безпеки (засоби захисту, пристрої вимірювання радіації тощо). Також тут розвінчують міфи, пов’язані з Чорнобилем і радіацією, а в інтерактивній зоні з глобусами демонструють, як після аварії на ЧАЕС поширювалася країнами радіоактивна хмара.

Обабіч йдеться про життя людей на забруднених територіях в Україні сьогодні, і водночас про відродження зони відчуження. Там відновлюється природа, зокрема рідкісні тварини — фауну Чорнобильської зони, ілюструють нумізматикою, монетами Національного банку України, присвяченими Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.

Далі відвідувачів чекають ще декілька інтерактивів — світлини тварин Чорнобильської зони Олександра Сироти, які «оживають» завдяки доданій реальності, віртуальна зона із VR-туром зоною відчуження та відеоінсталяція «Ліс: відродження».

Завершує цю частину експозиції — Чорнобиль як культурний феномен — у мистецтві (від творів Марії Примаченко та екоплакатів триєнале «4-й блок» до робіт сучасних авторів), літературі, кіно — аж до сучасної археологічної опери «Чорнобильдорф» та популярної гри «Сталкер». А завдяки інтерактивному проєкту «Образи мужніх» відвідувачі мають змогу віртуально «приміряти» костюми ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

«Кожен має свою історію Чорнобиля. Хтось звідти виїхав, хтось мав члена родини, який брав участь у ліквідації. Часто говорять „Я народився до чи після Чорнобиля“. А хтось грає в Сталкер і таким чином асоціює себе з Чорнобилем», — зазначає Яніна Швачко. Тож завершує експозицію партисипативна зона «Мій Чорнобиль».

ПАНОРАМИ ПОДОЛУ З ВИСОТИ

Ексклюзивною можливістю оновленого музейного простору є доступ до спостережної каланчі, яка є частиною історичної будівлі Пожежного депо Подільської поліцейської дільниці.

Першопочатково вона використовувалась пожежниками для дозорної служби та сигналізації: звідси, з висоти, добре видно навколишній район.

Триярусна вежа музею має два відкриті оглядові майданчики на висоті 15 і 28 м, з яких відкривається вид на Поділ. На одному з оглядових майданчиків встановлені спеціальні інформаційні таблички «Що я бачу?»: на них нанесені історичні будівлі, вулиці та знакові місця, які видно саме з цього місця. На іншому можна побачити автентичні дзвони, які сповіщали про небезпеку.

«Зараз на вежу можна буде потрапити за ціною вхідного квитка, але з часом ми відпрацюємо окрему вартість. Також, з огляду на історію нашої будівлі, ми плануємо зробити тематичну екскурсію або невелику експозицію саме на тему історії пожежної справи в місті», — поділилася Віталіна Мартиновська. .

18 травня, у професійне свято музейників, у закладі влаштують День відкритих дверей. Цей день є особливим, адже 18 травня відзначатимуть річницю офіційного заснування музею у 1992 році. Огляд оновленої експозиції та тимчасових виставок протягом усього дня буде безкоштовним для всіх категорій відвідувачів.

Національний музей «Чорнобиль»

Графік роботи експозиції: вівторок з 10:00 до 16:45 (каса працює до 16:00), середа-субота з 10:00 до 18:00 (каса працює до 17:00).
Адреса: провулок Хорива, 1
Вартість квитків: 131 грн, пільговий 66 грн, екскурсійний 579 грн.

Читайте також:

• Старшокласники Деснянського району столиці зустрілись в Українському домі з тими, хто 40 років тому врятував світ, під час катастрофи на ЧАЕС — ліквідаторами. Навколо були документи, світлини і хроніка 1986-го року. Виставка «Чорнобиль. Об’єкт «Укриття» розташована на трьох поверхах Українського дому і створює ефект присутності людини у тому часі, про який кажуть біблійною фразою «Впала зірка Полин».

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»