Нові адреси Києва: вулицю на Сирці назвали на честь родини, яка рятувала євреїв під час Голокосту

Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Також у межах дерусифікації змінила свою назву і вулиця Академіка Бориса Грекова. Попри походження з Миргорода, радянський військовий історик, ім’ям якого була названа вулиця, залишив по собі спадщину, що репрезентувала російськоімперські та радянські наративи, несумісні з сучасними українськими цінностями.

Тож ще у 2022 році цю вулицю додали до переліку міських топонімів Києва, які підлягають перейменуванню.

Згодом у застосунку «Київ Цифровий» відбулося електронне рейтингове голосування щодо перейменування вулиці Академіка Грекова в Шевченківському районі. За його результатами, найбільшу підтримку отримали три знакові постаті: Євдокія Доля — 6 005 голосів, Богдан Ступка — 5 937 голосів, Родина Глаголєвих — 5 008 голосів.

Оскільки ім’я Богдана Ступки вже рекомендовано для перейменування іншої вулиці в столиці, а постать Євдокії Долі не має безпосереднього зв’язку з локацією, робоча група звернула увагу на історичний контекст місцевості. Вулиця Академіка Грекова пролягає поруч із меморіальним комплексом Бабин Яр і територією колишнього Сирецького концтабору.

З огляду на це, а також на звернення Президента України щодо вшанування українських Праведників народів світу, було рекомендовано присвоїти вулиці ім’я Родини Глаголєвих — київських священників, які під час нацистської окупації рятували євреїв від розстрілів у Бабиному Яру.

«Вечірній Київ» поцікавився у Тиміша Мартиненка-Кушлянського, члена Комісії з питань найменувань, що стоїть за рішенням змінити назву вулиці Академіка Грекова — і чому це має значення для Києва сьогодні:

«Перейменування вулиці Академіка Грекова — одного з творців російської імперської міфологеми про «три братні народи» — на вулицю Родини Глаголєвих є, на мою думку, одним із найглибших і найважливіших актів історичної справедливості у процесі дерусифікації Києва. Це не просто зміна назви — це повернення до правдивої, людяної, київської історії.

Родина Глаголєвих — це дев’ять Праведників народів світу, це приклад безстрашного гуманізму, це голос совісті, який звучав у найтемніші часи. Отець Олександр Глаголєв, який у часи Російської імперії виступав проти чорносотенців і захищав євреїв у справі Бейліса, і його син Олексій, який рятував євреїв під час нацистської окупації, — це постаті, що втілюють моральну силу Києва.

Особливо символічним є те, що вулиця Родини Глаголєвих пролягає поруч із Бабиним Яром, на місці колишнього Сирецького концтабору. Ми назвали вулицю там, де вбивали — на честь тих, хто рятував. Це не просто топонімічне рішення, це жест пам’яті, вдячності й перемоги людяності над тоталітарним мороком.

До слова, нащадки родини Глаголєвих і сьогодні живуть у Києві. Їхня історія — це частина нашої міської ідентичності. І я щиро радий, що Київ обрав саме таку назву — одну з найбільш київських за останні роки».

На думку істориків, київська родина Глаголєвих є уособленням людяності, громадянської мужності та безкомпромісного гуманізму. Її історія охоплює кілька поколінь київських священників, які у найтемніші періоди XX століття обирали шлях захисту людської гідності — всупереч імперському тиску, радянському терору та нацистському геноциду.

Патріарх родини, священник Олександр Глаголєв (1872–1937), був професором Київської духовної академії, гебраїстом, поліглотом, знав 18 мов — від санскриту до перської. Його дисертація «Старозавітне вчення про янголів» нині зберігається у фондах музею Михайла Булгакова. Отець Олександр був духовним наставником письменника, вінчав його, а сам Булгаков увічнив його в романі «Біла гвардія» під справжнім ім’ям.

У 1913 році Глаголєв виступив як експерт у справі Бейліса, спростовуючи антисемітські звинувачення. Під час погромів на Подолі він відкривав двері храму для переслідуваних євреїв. Після революції відмовився емігрувати, залишившись із паствою. У 1937 році був замучений НКВД і похований у братській могилі на Лук’янівському кладовищі.

Його син, Олексій Олександрович Глаголєв (1901–1972), продовжив справу батька вже в умовах нацистської окупації. Разом із дружиною Тетяною, матір’ю Ольгою та іншими членами родини він рятував євреїв від розстрілів у Бабиному Яру. Родина видавала фальшиві документи, переховувала людей у власному домі, допомагала втекти з окупованого міста.

За ці дії Олексій був відзначений званням Праведника народів світу. Відомо також, що його дружина Тетяна Глаголєва особисто ходила до гестапо, щоб врятувати Людмилу Гермайзе — її свідчення стали вирішальними.

Загалом дев’ять представників цієї родини отримали почесне звання Праведників народів світу — унікальний випадок для України. Серед них — діти Олексія і Тетяни: Микола, який став інженером, і Магдалина, лікарка. Їхня наймолодша сестра Марія й досі мешкає в Києві.

Це свідчить не лише про масштаб допомоги, а й про глибоку внутрішню етику, яка передавалася в родині як духовна спадщина. Їхня історія — це не епізод, а цілісний наратив про те, як віра, освіта і людяність можуть протистояти системному злу.

Олексій Глаголєв помер у 1972 році. Після війни він зазнавав переслідувань з боку КДБ, які нав’язували йому вигадані борги. Як син страченого НКВД священника, він не мав можливості просування по службі. Його життя — це приклад тихої, але незламної моральної сили.

Другий син Олександра — Сергій — воював на фронті. Його дружина Марія Єгоричева — відома оперна співачка та професорка консерваторії, за понад 40 років викладацької роботи виховала цілу плеяду успішних оперних виконавців. Вона та її родина також долучилися до порятунку євреїв у роки гітлерівської окупації. Всі члени родини Єгоричевих — включно з матір’ю Олександрою та братом Григорієм Масленніковим — визнані Яд Вашем Праведниками народів світу. Вони переховували Ізабеллу та Ірину Міркіних, чий батько, лікар Наум Міркін, був убитий у Бабиному Яру.

У 1999 році на території Києво-Могилянської академії встановили меморіальну дошку на честь Олександра та Олексія Глаголєвих.

Сьогодні нащадки цієї родини продовжують жити в Києві, а їхня спадщина — не лише родинна, а й загальноміська — залишається живою. Її вшановують не лише в архівах чи спогадах, а й у назві вулиці, що проходить крізь простір пам’яті біля Бабиного Яру. Це перейменування стало не просто актом дерусифікації, а глибоким жестом вдячності та морального вибору.

Вулиця Родини Глаголєвих — це топонім, у якому закарбовано силу людяності, що здатна протистояти темряві, і голос совісті, що звучить крізь покоління.

***

Нагадаємо про повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: Замість російського художника — киянин та дослідник історії: провулок на Татарці отримав нову назву.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»