Нові адреси Києва: вулиця професора Балінського з’явилася у Голосієві

Впродовж останнього часу Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації була перейменована вулиця Сергія Костичева у Голосіївському районі столиці.

Вулиця виникла у 1960-х роках під назвою Нова, а з 1961 року мала ім’я російського вченого Сергія Костичева. Протягом життя він мав певні наукові зв’язки з Україною, зокрема викладав у Київському університеті. Втім, на думку дослідників, його діяльність не була тісно пов’язана з розвитком української науки чи культури, а сама постать асоціюється передусім із російською науковою традицією.

З огляду на це, експертна комісія з найменувань рекомендувала вилучити ім’я Костичева з топоніміки столиці.

У червні 2022 року в застосунку «Київ Цифровий» відбулося електронне рейтингове голосування, за результатами якого кияни підтримали нову назву — вулиця професора Бориса Балінського, яка набрала 7 837 голосів.

Борис Іванович Балінський народився 23 вересня 1905 року в Києві. Про його дитячі та юнацькі роки відомостей майже не збереглося.

У 1923 році Борис Балінський вступив до Київського інституту народної освіти, де під керівництвом професора Івана Шмальгаузена зробив перші кроки в науці. Саме тоді він провів свій перший експеримент із пересадки ембріональних тканин тритона, який поклав початок його кар’єрі ембріолога. У 1925-му вийшла його перша наукова публікація.

Після завершення навчання в 1926 році він вступив до аспірантури Біологічного інституту імені Ф. Омельченка. Через соціальне походження стипендії не отримував, але завдяки підтримці Шмальгаузена після смерті батька продовжив дослідження. У 1927 році працював на Мурманській станції, а після повернення — отримав посаду співробітника разом із колегою Драгомировим.

Вже у 28 років Борис Балінський став доктором біологічних наук і професором Київського університету, очолив кафедру механіки розвитку, працював у Біологічному інституті, обіймав посаду заступника директора Інституту зоології та біології Всеукраїнської академії наук (ВУАН).

На жаль, родина Балінського зазнала переслідувань у радянські часи. У 1918 році більшовики розстріляли його діда — Василя Радзимовського, а в 1937-му дружина Бориса, Катерина, була заарештована і депортована до табору. Сам Балінський змушений був піти з посади заступника директора Інституту біології та залишити університет.

У своїх спогадах він згадував ті роки як час випробувань, голоду й репресій:

«Життя в Києві на початку тридцятих… було нелегке… Селян залишили голодувати, а доступні харчі розподілялися дуже нерівномірним способом… Приватні торговці вважалися „паразитами“. Труднощі, природно, породжували невдоволення, і для боротьби з ним посилювалися нагляд і політичний тиск».

Під час другої світової війни в умовах німецької окупації він продовжував працювати у Києві, й, аби врятувати життя, вирішив емігрувати на Захід. Через Німеччину й Велику Британію Балінські емігрували до Південної Африки, де Борис прожив понад пів століття, здобувши всесвітню славу видатного вченого.

Науковець уперше описав десятки нових видів комах (веснянок, бабок, лускокрилих) з Кавказу та Південної Африки. Він був серед перших, хто впровадив електронну мікроскопію в дослідження біологічних об’єктів у ПАР, і заснував Товариство електронної мікроскопії Південної Африки, очолюючи його з 1962 по 1973 рік.

Автор понад 130 наукових праць, серед яких 22 написані українською.

У 1960 році вийшов його підручник «Вступ до ембріології» — праця, що стала найвідомішим і найвпливовішим посібником з ембріології у світі. Видання п’ять разів перевидавалося англійською, перекладалося іспанською, японською та італійською. За словами одного з найвідоміших біологів розвитку Скотта Ґілберта, саме завдяки цій книзі він обрав свою наукову спеціалізацію. Іронічно, що в Україні цей підручник був заборонений, а ім’я вченого замовчувалося через його еміграцію за кордон.

Борис Балінський зберіг любов до України все життя. Окрім наукових публікацій, він залишив спогади про роки, проведені в Києві та в еміграції. Ці мемуари були видані його нащадками англійською мовою.

Також вчений двічі відвідував Україну вже після відновлення незалежності. У 1991 році він приїхав до Києва, а в 1993-му — разом з онуком — подарував Національному природничому музею свою колекцію з 3 тисяч африканських метеликів, яка й нині використовується в роботі українськими ентомологами.

Помер 1 вересня 1997 року в Йоганнесбурзі (ПАР). Постать видатного науковця увійшла в українську літературу — у 2017 році вийшов роман Івана Корсака «На розстанях долі», в якому Борис Балінський є одним із центральних персонажів. У зоологічній науці його іменем названо рід веснянок — Balinskycercella.

Наукову справу батька продовжив його син — Іван (Джон) Балінський (1934–1983), знаний зоолог у ПАР і США. Він викладав у Лондонському та Колумбійському університетах, а з 1976 року очолював кафедру зоології в Університеті Айови.

Хоч ім’я Бориса Балінського залишається маловідомим в українському суспільстві, у світовій науковій спільноті воно є знаковим. Щороку в Південній Африці проводиться Лекція імені Балінського в межах роботи Товариства електронної мікроскопії.

У 2005 році до 100-річчя від дня його народження відбулася меморіальна конференція та урочисте засідання Королівського товариства ПАР.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: вулиця на Солом’янці отримала назву на честь українського науковця світового рівня.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»