Прибутковий будинок Ханенків: історія та спадщина знаменитих київських меценатів

Прибутковий будинок Варвари Ханенко. Колаж: Оскана Гладкевич
Прибутковий будинок Варвари Ханенко. Колаж: Оскана Гладкевич

Однією з перлин київської вулиці Терещенківської є прибутковий будинок Ханенків, збудований у 1914 році. Він знаходиться біля парку імені Тараса Шевченка, напроти червоного корпусу Київського національного університету.

«Вечірній Київ» продовжує розповідати історію найвідоміших пам’яток столиці та будівель, які відіграють значну роль у формуванні архітектурного обличчя нашого міста.

Сьогодні ми розповімо про знаменитий прибутковий будинок Ханенків, який знаходиться на вулиці Терещенківській, 13.

Його можна легко впізнати на багатьох світлинах з пам’ятником Тарасові Шевченку, який зображається на тлі цієї кам’яниці.

АМБІТНИЙ ПРОЄКТ ЗНАМЕНИТОГО ПОДРУЖЖЯ МЕЦЕНАТІВ

Прибутковий будинок Ханенків, зведений у 1913-1914 роках. Фото з відкритих джерел

Історія цієї величної пам’ятки розпочалася ще у червні 1913 року, коли відомий київський колекціонер та меценат купує сусідню з його садибою ділянку на вулиці Терещенківській та оформлює її на ім’я дружини Варвари Ніколівни.

Нові власники вирішують знести триповерхову кам’яницю, замовивши вишуканий проєкт власного шестиповерхового прибуткового будинку.

Так виглядала будівля, знесена у 1913 році. Фото: Вікіпедія

Автор цього архітектурного шедевра є невідомим, хоча, як ймовірного автора києвознавці називають Павла Андреєва — автора будівлі Київського Пасажу та кам’яниці на Хрещатику, 10. Хоча окремі дослідники стверджують, що будівля могла бути зведена і за проєктом іншого відомого зодчого — Роберта Мельцера, який вже спорудив на замовлення Ханенків їхній власний маєток на Терещенківській, 15.

Богдан Ханенко та його колекція в маєтку на Терещенківській, 15. Фото: Музей Ханенків

Ідея спорудження власного прибуткового будинку була пов’язана з грандіозними планами меценатів — перетворити родинну колекцію шедеврів світового мистецтва на загальнодоступний міський музей.

Богдана Івановича неабияк турбувала доля його колекції після його та дружини смерті, оскільки подружжя не мало власних дітей. Крім того, державна підтримка цієї ідеї на той час була малоймовірною, оскільки меценат вже зіткнувся з байдужістю чиновників, коли намагався побудувати в Києві Художньо-промисловий та науковий музей (нині — Національний художній музей).

Тож подружжя колекціонерів вирішують подбати самостійно про подальшу долю музею, звівши великий прибутковий будинок. Гроші від оренди квартир у ньому мали йти на утримання музею.

САМОБУТНЯ АРХІТЕКТУРА

Деталі фасаду будинку. Фото з відкритих джерел, стилізація: Наталія Слінкіна

На думку дослідників київської забудови, будинок зведений у стилі модернізованого неокласицизму, який набув значної популярності в останні роки перед І світовою війною.

Подібні споруди вже не мали явних елементів модерну, а його вишукані і чисті форми вирізняють його серед навколишніх споруд, характерних для епохи історизму та еклектики.

Фасад пам’ятки виглядає досить монотонним, але кам’яні балюстради численних балконів, і головне — барельєфи у простінках вікон останнього поверху дещо оживляють стриманий фасад.

Деталі оздоблення фасаду. Фото: Вікіпедія
Маскарони. Фото: Вікіпедія

Барельєфи мають великі розміри та об’ємність і виконані на давньогрецьку тематику, зокрема зображені супутники бога Діоніса, заступника виноградарства. У невеликих простінках центрального балкона можна помітити ліпні факели з вогнем.

«Будинок Ханенків — це один з останніх прибуткових будинків Києва, зведених напередодні Першої світової війни. Його монументальні й величні риси та форми дають нам уявлення яким шляхом мав піти розвиток і забудова нашого міста, якби не та війна. Споруда 1914-1916 років істотно відрізняється від того, що було зведено в нашому місті до та після неї…» — пише у своїй книзі «Мінливе обличчя міста або доля київських фасадів» відомий києвознавець Кирило Третяк.

«ДВІР-КОЛОДЯЗЬ»

Двір-колодязь на Терещенківській, 13. Фото з відкритих джерел

Прибутковий будинок Терещенків складається з головного-фасадного будинку та двох прибудованих П-подібних флігелів, які утворюють так званий «двір-колодязь» — внутрішній дворик, який оточується з усіх боків стінами будівлі. Така форма двору створює відчуття замкнутості, нагадуючи колодязь.

Вважається, що у ХІХ столітті такі конструкції зводилися для того, щоб зайняти всю ділянку землі, яка у центрі Києва коштувала чимало. Такий спосіб забудови дозволяв домовласникам більш ефективно використовувати наявні площі і, в результаті, отримувати максимальний прибуток від нерухомості.

Садиба Ханенків, дворовий флігель. Фото: Вікіпедія

Двір-колодязь міг мати різноманітну геометричну форму: від простих квадратів до багатокутників з напівкруглими сторонами. Проте для забудови старого Києва подібні архітектурні конструкції були малохарактерними, тож на сьогодні у центральній частині міста їх нараховується близько десяти.

Заходячи у нього можна побачити незвичну і цікаву архітектурну композицію, яка мала поєднувати затишок і функціональність. Серед недолік такого планування є брак денного світла, бо кімнати, які виходять вікнами у двір є досить темними.

Під склепіннями аркового проїзду знаходилася кімната наглядача, який міг стежити за територією у ті часи, коли брама була зачинена.

ПОДАЛЬША ДОЛЯ БУДИНКУ ПІСЛЯ СМЕРТІ ВЛАСНИКІВ

Подружжя Ханенків збирали свою колекцію впродовж 40 років. Фото: Музей Ханенків

У червні 1917 року Богдан Іванович Ханенко помер. 26 листопада 1916 року він склав заповіт, згідно з яким колекція західного мистецтва дарувалася Києву. У заповіті було застереження, що музей має називатися їхнім ім’ям, а Варвара Ханенко залишалася довічною розпорядницею колекції та будинку й повинна закінчити справу їхньою життя — підготувати зібрання до перетворення його на міський музей.

У 1918 році Варвара Ніколівна звернулася в 1918 році до Української Академії наук з проханням прийняти подарунок на умовах її чоловіка. Проте музей Ханенків недовго мав ім’я своїх засновників. З встановленням більшовицької влади у 1919 році, це рішення скасували «за відсутності за Ханенками революційних заслуг, так чи інак пов’язаних зі служінням пролетарській культурі».

Ім’я видатних українських меценатів та колекціонерів змогли повернути у назву закладу лише у 1999-му році.

В Будинку Ханенків розміщувалися численні організації.Фото з архіву Кирила Третяка

Щодо прибуткового будинку Ханенків, то у часи національно-визвольних змагань в ньому діяла ціла низка різноманітних тогочасних громадських об’єднань: «Українське техніко-агрономічне товариство, ідейний жіночий гурток «Просвіта», українське науково-технологічне товариство «Праця».

Останнє займалося дослідженням стану економіки УНР та розробкою подальших планів її розвитку та підготовкою високопрофесійних кадрів. Для цього товариство відкрило спеціальні вечірні курси, а у липні 1917 року була створена комісія для здійснення підготовчих заходів з організації Українського народного університету, який відкрив свої двері у жовні 1917 року.

У перший рік навчання в ньому здобували вищу освіту 1370 студентів.

Згодом у період Гетьманату заклад реорганізували в Київський державний український університет та перевели у колишню будівлю Миколаївського артилерійського училища.

Також відомо, що частину приміщень у будівлі займали підрозділи Міністерства закордонних справ Української держави, що знаходилося у будівлі №11.

ПАМ’ЯТКА У РАДЯНСЬКИЙ ЧАС

У 1939 році неподалік будівлі у парку з’явився пам’ятник Тарасові Шеченку. Фото: Kyiv past.ua

Після встановлення в Києві більшовицької влади у 1919 році, колишній прибутковий будинок Ханенків був також націоналізований. У 1922 році передали житловому кооперативу.

6 березня 1939 року будівля опинилася на усіх шпальтах тогочасних газет, адже у цей день у парку відбулося урочисте відкриття Пам’ятнику Тарасові Шевченку — однієї з візитівок столиці.

Пам’ятка на світлинах другої половини ХХ століття. Фото спільноти «Старі фото Києва»
Фото спільноти «Старі фото Києва»

У роки II світової війни колишній прибутковий будинок Ханенків зазнав істотних пошкоджень, проте у 1946—1947 роках його реконструювали на замовлення Південно-Західної залізниці, перепланувавши згодом на комунальні квартири.

Наразі це житловий багатоквартирний будинок із закритою внутрішньою територією, проте в ньому знаходяться й офісні приміщення.

Закритий від війни пам’ятник Т.Шевченку та забудова Терещенківської. Фото: Борис Корпусенко

У 2009 році пам’ятку відреставрували, надбудувавши аттиковий та мансардний поверх у два яруси. Це викликало значне обурення серед киян, які вважали, що прибудова істотно спотворила лаконічну архітектуру будинку.

Восени 2022 року пам’ятка була пошкоджена внаслідок ракетного обстрілу Києва.

Також потрапляння сталося неподалік Національного Університету імені Тараса Шевченка. Тоді вибуховою хвилею були пошкоджені: Інститут філології, Червоний та хімічний корпуси та бібліотеку вишу, а також музей Ханенків, Київську картинну галерею, Національний природничий музей та Будинок вчителя.

Нагадаємо про історію Музею Ханенків.

До теми: Будівля, де поєдналися епохи: цікаві факти про київський Пасаж

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»