У Києві провели футбольний кубок пам’яті Олександра «Гряна» Гряника

Фото: Олексій Самсонов
Фото: Олексій Самсонов

У юні роки захисник любив грати у футбол, а згодом був у фанатському русі «Динамо».

11 січня у Києві провели кубок пам’яті Олександра Гряника.

До вшанування пам’яті захисника долучились його рідні, друзі та небайдужі.

«Грян» ще з юних років захоплювався різноманітними спортивними активностями. Згодом його вибір припав на футбол.

Хлопець часто грав з однолітками, виступав на різноманітних турнірах та змаганнях, але згодом поринув у фанатський рух «Динамо».

Саме з учасниками ультрасу Олександр з перших днів долучився до протистоянь під час Революції гідності.

Після Революції багато її учасників одразу вирушили на схід захищати країну від російських загарбників. Але Олександра, попри його бажання та мотивацію, батьки притримали, адже він закінчував останній курс університету.

Юнак пробув вдома скільки зміг та все ж вирішив долучитися до полку «Азову».

«Грян» пройшов курс молодого бійця та додатковий екзамен на витривалість «Спартан».

«Наскільки сильна у нього була мета, він йшов до неї, землю гриз, але йшов. І був щасливий коли у нього щось виходило, бо робив те, чого хотів. Це відчувалося, — з гордістю розповідає мати захисника Ольга Гряник.

З 2016 року Олександр був піхотинцем, згодом кулеметником.

Ще пізніше хлопець продовжив контракт аби потрапити до пресслужби та опанувати пілотування дронів.

«Грян» не хотів прощатись з підрозділом, тому продовжив контракт ще на рік і знову на посаді кулеметника. Ще одною його метою став спецпідрозділ снайперів «Знаки», до якого боєць все ж зміг потрапити та отримати довгоочікуваний та заслужений шеврон.

У 2022 році Олександр все ж вирішив пожити цивільним життям, але повномасштабне вторгнення обірвало всі плани.

Боєць одразу став на захист Київщини, проте не полишав бажання потрапити до побратимів та рідного полку «Азов» в оточений Маріуполь.

«Грян» вирішив взяти участь в авіапрориві на Азовсталь. Всього в Маріуполь направили 16 бортів, три з яких, на жаль, окупантам вдалося підбити. В перший же день Олександр отримав осколкове поранення від танкового снаряда в стегно та руку, але відмовився від госпіталізації.

8 травня, на жаль, в бункер, де розмістили групу «Гряна» скинули авіабомбу.

«Все, що ми робимо дає сили й нам жити далі. Коли ти несеш пам’ять про свою дитину таке відчуття, ніби щось для неї робиш. Його немає, але ми продовжуємо щось для нього робити. Це як піклуватися про живу дитину, але тепер ми опікуємося тим, аби жила пам’ять про нього. Саме це не дає нам занепасти та горювати, бо коли ти зупиняєшся, тебе накриває болем», — каже мати захисника Ольга Гряник.

До кубка пам’яті долучилися сім футбольних команд. Зокрема участь взяли друзі Олександра, футбольні фанати та бійці бригади «Азов».

Це вже четвертий турнір, який проводять рідні в пам’ять про «Гряна».

«Я зв’язався з другом Сашка, озвучив йому свою ідею, він її підхопив, так все і закрутилось. У нас також налагодилась комунікація саме з „Азовом“, адже зрозуміло, що їм найскладніше зібратись всім разом», — розповідає батько Олександра Сергій Гряник.

Батьки Олександра Сергій та Ольга. Фото: Олексій Самсонов

До турніру долучились і побратими «Гряна», які несли разом службу та брали участь у запеклих боях.

«Я тут в першу чергу аби підтримати батьків Сашка, а також аби далі тримати той рівень, якого він досягнув. Саша це дуже відважна людина, своїми вчинками він показав, що здатен на будь-які дії. Сказав — зробив. До прикладу сам політ в Маріуполь багато про що говорить. З його сторони завжди була підтримка, з ним можна було як посміятися з якоїсь ситуації, так само і посумувати», — розповів побратим «Гряна», який разом з ним взяв участь в авіапрориві до Маріуполя.

Перемогу та кубок пам’яті здобула команда, яка складалась з друзів Олександра, які товаришували зі шкільних та університетських років.

«На таких турнірах, де збираються родичі та друзі полеглих побратимів пам’ять про них продовжує жити. Таких турнірів проводять багато, ми намагаємось потрапити на всі. Для сімей це пам’ять та радість побачити тих, з ким товаришувала або служила їхня близька людина. Це і для нас нагода всім разом побачитися, навіть один раз за пів року», — розповів боєць бригади «Азов» з позивним «Прага».

Читайте також: Києві провели вечір пам’яті геймдизайнера та бійця аеророзвідки Володимира Єжова.

Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»