Мінус Пушкін: на Троєщині з’явилася вулиця Соні Делоне

Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Лише у грудні 2024 року змінили отримали нові назви ще 12 міських об’єктів, зокрема і вулиця Соні Делоне у Деснянському районі Києва.

Вона находиться в Деснянському районі Києва, в селищі Троєщина, пролягаючи від вулиць Радосинської до вулиці Митрополита Володимира Сабодана.

Вулиця виникла в першій половині XX століття та до 2024 року мала ім’я на честь російського поета Олександра Пушкіна.

Голосування за перейменування вулиці відбулося через застосунок «Київ Цифровий». За його результатами, найбільше голосів отримала назва на честь драматурга Івана Карпенка-Карого (30%). Назва на честь мисткині Соні Делоне посіла друге місце (20%), а філософа Олександра Маслака — третє (17%). Попри результати голосування, 12 грудня 2024 року вулицю перейменували на честь української художниці та дизайнерки, засновниці художніх напрямків орфізму та симультанізму — Соні Делоне.

Справжнє ім’я мисткині — Сара Штерн. Майбутня художниця та дизайнерка народилася 14 листопада 1885 року в селищі Градизьк, Кременчуцького району на Полтавщині. За іншими даними вона народилася в Одесі в родині робітника цвяхового заводу Елії (Іллі) Штерна та його дружини Хани Терк, але невдовзі родина переїхала до Градизька, де батько Сари працював на цвяховому заводі.

Рано втративши батьків, дівчина зростала в родині свого дядька Анрі Терка, який переїхав з Одеси до Петербурга, де мав адвокатську практику. У родині дядька маленька Сара здобула чудову освіту і виховання, а також змінила ім’я на Соня Терк.

Ще у роки навчання у місцевій гімназії, вчитель дівчини помітив її неабиякий хист до малювання і наполіг на її подальшому навчанні у художніх школах в Європі.

Юна Соня спочатку вчилася у Німеччині, в Академії витончених мистецтв у Карлсруе. У віці 20 років дівчина оселилася в Парижі.

У цей час вона навчалася у різних студіях, проте більше часу проводила не в академії, а галереях Парижа. Її роботи того періоду були створені під впливом постімпресіоністичного мистецтва Ван Гога, Поля Гогена, Анрі Руссо, а також фовізму Анрі Матісса та Андре Дерена.

У 1908 році Соня виходить заміж за німецького критика і колекціонера Вільгельма Уде. Їхній шлюб був невдалим і тривав лише рік, проте молода художниця отримала доступ до виставок через його галерею, увійшовши таким чином до тогочасної мистецької та літературної еліти.

За деякий час Соня зустрічає молодого художника-абстракціоніста Робера Делоне, який стане головним кохання її життя та її другим чоловіком. Їхній єдиний син Шарль (1911—1988), став відомим музичним оглядачем, менеджером та істориком джазу.

На думку мистецтвознавців, разом з Робером вона стала засновницею абстрактного напрямку в живописі, відомого як «симультанізм» або «орфізм», який полягав у створенні ефектів руху шляхом зіставлення кольорових плям.

Поки Робер експериментував з абстрактним живописом у «пошуках себе», Соня займалася прикладною творчістю, зокрема дизайном одягу, щоб прогодувати сім’ю в роки Першої світової війни та після неї. Вона використовувала принципи симультанізму у своїх роботах.

Спочатку мисткиня створювала вбрання для себе та своїх друзів. У 1918 році вона відкрила інтер’єрний модний магазин Casa Sonia в Мадриді, який швидко набув популярності серед аристократії, відкривши згодом нові філії в Більбао, Барселоні та Сан-Себастьяні.

У 1920 році Соня відкрила власне ательє моди в Парижі. Її неймовірне відчуття кольору, дизайнерський талант і вбрання, яке вона створювала для знаменитостей, зробили її зіркою у світі моди того часу.

Як дизайнерка, вона одягала багатьох тогочасних зірок, зокрема голлівудську діву Глорію Свенсон, письменницю Ненсі Кунард та архітекторку Ерне Голдфінгер. Попит на її тканини був величезним. Її майстерня з друку на тканині розповсюджувала продукцію не лише у Франції, а й в інших країнах Європи та у США.

На Паризькій виставці декоративних мистецтв 1925 року Соня Делоне представила широкий асортимент виробів, який включав все — від симультаністських шаликів до килимів та автомобілів. Пластичність, ритмічність форм, ліній та силуетів, а також строката барвистість тканин художниці нагадують нам про її спогади про Україну, її мальовничі краєвиди та образи.

«Я люблю чисті, яскраві кольори мого дитинства, України. Пам’ятаю селянські весілля моєї країни, де червоні та зелені сукні, прикрашені численними бантиками, літали у танці. Пам’ятаю, як ростуть кавуни та дині: помідори оперізують червоним хати, і великі соняшники — жовті з чорною серцевиною — сяють у легкому, дуже високому блакитному небі», — зауважувала Соня Делоне.

За життя вона здобула всесвітню славу, ставши першою жінкою, яка мала свою прижиттєву виставку в Луврі. Ця виставка відбулася при житті художниці, у 1964 році, і включала 117 робіт, які вона особисто відібрала та подарувала музею.

Згодом Президент Франції Жорж Помпіду купив її картину для Єлисейського палацу. Нині фактично уся творчість Соні Делоне зберігається в Фонді Помпіду.

У 1975 році, за заслуги у розвитку мистецтва, Соня була вшанована офіцерським званням Ордену Почесного легіону.

У той час, коли її слава розквітала в Європі, авангардне мистецтво було заборонене в Радянському Союзі, і ім’я Соні Делоне не змогло пробитися крізь залізну завісу. Доля її родичів на батьківщині склалася досить трагічно: брат художниці загинув в радянській тюрмі на Соловках після п’ятнадцятирічного ув’язнення. А її спадщина, яку заповів їй дядько, була націоналізована.

Померла Соня Делоне у віці 94 років у Парижі.

Ще за життя на її честь був названий астероїд головного поясу — 6938 Сонятерк (6938 Soniaterk), відкритий 25 вересня 1973 року.

Також її ім’ям названі вулиці в Одесі та Кременчуці.

До теми: Нові адреси Києва: вулиця на Троєщині одержала ім’я Олександри Екстер.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»