«Не мовчіть! Полон вбиває!» — у Києві пройшла акція за звільнення військовополонених та пошук зниклих безвісти. ФОТОРЕПОРТАЖ
У Києві біля станції метро Дорогожичі сьогодні зібрались рідні, побратими та просто небайдужі українці до доль тих, хто у російському полоні, або зник безвісти на фронтах, люди тримали світлини бійців та плакати з красномовними написами: «Борись за них, як вони — за нас!»
Попри сніг і мряку, попри далеку для декого дорогу до столиці, вони знов зібрались на жвавому перехресті Теліги та Січових Стрільців, навколо метро «Дорогожичі» з плакатами-зверненнями до кожного: «Полон вбиває! Борись за них!»
Навколо стояв гул від клаксонів — так учасників акції підтримували водії.
«Мрію обійняти брата!» або «Полон вбиває мого сина!» — з такими конкретними гаслами прийшли сьогодні ті, хто у відчаї за долю найближчих, зниклих безвісти, або у невідомості полону.
«У мене в полоні вже два роки і вісім місяців знаходиться мій син… Я вже куди тільки не зверталась. Мені кажуть, що він у полоні. Мені навіть в інтернеті його фото надіслали. А нещодавно СБУ написала, що він у 36 колонії у Суходольську, це на Луганщині. Він був у СІЗО у травні 2022-го року в полон їх з трьома товаришами забрали. Я хочу знати, що з моїм сином Василем», — розповідає Валентина Петюх-Нагорна про свого сина. Василь був лікарем у 72 бригаді.
Бойовим медиком чоловік став, коли відучився на курсах.
«Немає відповіді — ані на листи, ані на дзвінки — росія, що це за країна така! Я між Червоним Хрестом, ООН та зрештою, координаційним штабом зараз — шукаю сина. Кажуть, що він є у списках на обмін», — поділилась з журналісткою «Вечірнього Києва» мама бійця.
Вона щонеділі виходить разом із сотнями інших — нагадувати про тих, чиє життя все ще в руках ворогів.
Із світлинами свого чоловіка, Андрія Мельника, на великому плакаті, стоїть його дружина. Жінка їздить кожної неділі у різні міста, де проводяться подібні акції, вона шукає свого чоловіка.
Таня Мельник розповіла «Вечірньому Києву», що її чоловік, батько двох синів, зник під Кремінною 12 липня минулого року.
«Йому прийшла повістка 2022-го року. Ми тримали зв’язок було все нормально. А потім вийшов на позицію під Кремінною і зник. Керівництво його і побратими знають, що я вірю, що він — живий. Я вірю і все роблю, що він знайшовся. Родини зниклих безвісти отримують підтримку від держави. Але ми б всі гроші світу віддали б за те, щоби наші рідні були вдома».
Таня розповіла, що у них з Андрієм двоє хлопчиків — 10 та 13 років. Молодший не знає, що з батьком, він думає, що тато у відрядженні. А старший знає і знає, що мама щонеділі кудись їде на акцію, щоб знайти тата…
«Поверніть чоловіка додому!» — звертається дружина Олексія Крушинського, військового з 95- ОДШБ. Він зник безвісти біля села Синьківка на Харківському напрямку, 12 грудня 2023-го року.
Рік минув і жінка стукає в усі двері, щоб дізнатись про долю коханого.
27-річна Тетяна Крушинська теж приїхала з Житомира у столицю, вона розповіла «Вечірньому Києву», що досі нічого не знає про Олексія.
«Ми телефонували, намагались дізнатись правду — що ж сталось. Нам про це ніхто нічого не розповів. Я вважаю, що ми повинні виходити на акції, щоб був розголос, щоб нас почули, побачили й повертали наших рідних», — зазначила дружина Захисника.
«Я буду хвилюватись зараз, вибачте», — каже пані Валентина і починає плакати.
У неї у сім’ї на фронт пішло два сини та онук. Старший син був у другому батальйоні в 67 бригаді. Минулого року у лютому він зник безвісти.
«Василівка і Берхівка Донецької області, це був бій тяжкий. Вони потрапили у засідку. Двох повернули, а 39 воїнів невідомо де… Йому було 48 років, мені так тяжко говорити про нього… Хочу, щоб вистачило здоров’я дочекатись вісточки про сина. Невідомо вже скоро рік. У всіх чатах я шукаю про 67 бригаду, а про них нічого немає», — розповіла мама військового Бараннікова. Востаннє з сином вона спілкувалась телефоном 27 лютого 2023-го. Він повідомив, що має надійний зв’язок і мама поповнила синові телефон. Але говорити з ним вже не доводилось. офіційно з військкомату повідомили, що він зник безвісти.
За час від 24 лютого 2022 року уже вдалося повернути з Росії 3 тисячі 935 наших людей: 3 тисячі 767 воїнів та 168 цивільних.
«Ми повинні повернути всіх, і це ще значна робота. І ми повинні встановити правду про всіх безвісти зниклих наших людей», — заявив Президент України Володимир Зеленський.
Сьогодні вийшли й побратими та родини «Азовців», які на «Азовсталі» за 86 днів протистояння затримали ворога і дали країні час підготували сили для відсічі.
Тепер час повертати з полону захисників Маріуполя. Їх досі в руках у ворогів майже 900 осіб. Лише з червня цьогоріч почали відбуватись перші обміни з ними.
«Волю «Азову!», «Вони кричать — просто ти не чуєш!» — з такими гаслами вийшли українці та українки у столиці, щоб підтримати «азовців».
Поруч з місцем проведення акції розташований ялинковий базар. Незабаром Різдво та Новий рік, втретє українці зустрічають ці свята у час війни.
До слова, на багатьох плакатах було нагадування: «У полоні немає свят!»
13
«Вечірній Київ» писав про те, що у Києві пройшла акція за звільнення з полону «азовців» — «Я — голос військовополонених».
Ольга СКОТНІКОВА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»