Замість радянського Маршала — український Генерал: вулиця Ігоря Момота у Голосіївському районі Києва

За останній два роки Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Зокрема, нову назву одержала вулиця Маршала Говорова у Голосіївському районі Києва.

Вона виникла у середині ХХ століття в історичній місцевості Ширма, а з 1955 року отримала назву на честь радянського військового діяча Леоніда Говорова. Оскільки життєвий шлях цього діяча мало пов’язаний з Україною та безпосередньо з Києвом, експертна комісія з найменувань порекомендувала включити цю вулицю до переліку міських об’єктів, що пов’язані з Радянським союзом та підлягають перейменуванню.

Тож згодом, шляхом рейтингового електронного голосування кияни обрали нову назву для цієї вулиці. Серед запропонованих варіантів, найбільшу кількість голосів набрала пропозиція — вулиця Генерала Ігоря Момота, українського прикордонника, генерал-майора (посмертно) та Героя України (посмертно).

Ігор Федорович Момот народився 18 серпня 1965 року в місті Тирасполі, Молдавської РСР в родині кадрового офіцера. Освіту він здобув у Черкаській загальноосвітній школі №26, яка тепер має його ім’я.

Коли юнакові виповнилося 15 років, він втратив батька, який трагічно загинув у віці 44 років.

Після закінчення школи Ігор вирішує продовжити сімейну традицію, обравши для себе військову службу.

У 1986 році закінчив Свердловське вище військово-політичне танково-артилерійське училище, яке діяло в Єкатеринбурзі (Росія) і тепер не існує. Служив у підрозділах Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР з 1986 до 1992 року.

Брав участь у війні в Афганістані, де обіймав посаду заступника начальника з політичної частини мінометної батареї 1-ї мотоманевреної групи 47-го прикордонного загону.

З 1989 по 1990 рік служив помічником начальника політвідділу з комсомольської роботи Керкинського прикордонного загону, а з 1990 по 1992 рік — заступником начальника з політичної частини Першого прикордонного загону в районі Ширам.

У 1992 році Ігор Момот повернувся до України, де прийняв присягу і продовжив службу в Державній прикордонній службі України (ДПСУ) на посаді коменданта Котовського прикордонного загону (тепер Подільський прикордонний загін, Одеська область). У 1997 році закінчив Академію Прикордонних військ України в Хмельницькому, а у 2006 році — Міжрегіональну академію управління персоналом у Києві.

З 1997 року він був заступником начальника оперативного управління в центральному апараті ДПСУ в Києві, а з 2003 до 2006 року — начальником Ізмаїльського прикордонного загону.

З 12 грудня 2007 року очолив Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ в Оршанці Черкаського району Черкаської області. Він реформував систему діяльності центру, впроваджував нові підходи до навчання спеціалістів за світовими стандартами та сприяв реалізації міжнародних проєктів. Центр організовував навчальні курси з ОБСЄ, МАГАТЕ, ООН та Єврокомісією для українських та іноземних прикордонників і правоохоронців.

З 2014 року Ігор Момот був також заступником начальника Східного регіонального управління ДПСУ.

На початку російської збройної агресії у березні 2014 року він сформував та очолив мотоманеврену групу НЦ ДПСУ, яка виконувала завдання з охорони державного кордону в Донецькій та Луганській областях. Його підрозділ вів активні бойові дії з проросійськими терористичними угрупованнями, які намагалися перетнути кордон України з Росії. Завдяки вмілому керівництву Ігоря Момота, бійці знищили понад 50 одиниць ворожої техніки та близько 500 вояків.

Вночі з 10 на 11 липня 2014 року російська реактивна артилерія завдала потужного удару по позиціях українських військових у районі Зеленопілля. Це стало першим масовим застосуванням регулярних військ російської федерації проти України. Унаслідок обстрілу загинуло 30 військовослужбовців ЗСУ та шестеро прикордонників.

Серед загиблих був — генерал-майор Ігор Момот. Йому було лише 49 років. У військового залишилися дружина та донька Марія.

Його сміливість і самовідданість були відзначені багатьма нагородами, включаючи посмертне присвоєння звання генерал-майора та титулу Героя України.

«Історія його мужності вражає у саме серце. Одним з перших у 2014 році Ігор Момот вирушив на виконання бойових завдань. Перебуваючи в пункті пропуску „Довжанський“, він, ризикуючи життям, вийшов з гранатою без запобіжної чеки до понад 200 бойовиків, озброєних кулеметами, гранатометами та мінометами, які вимагали звільнити затриманого ватажка так званої Луганської республіки Болотова. Відважний вчинок офіцера змусив ворога відступити, але не надовго — терористи оголосили винагороду за його „голову“. Але ворогу не вдалося залякати героя. На його рахунку не одна знищена колона бойовиків, не одна викрита та знищена засідки терористів, не один знищений блок-пост терористів…» — згадував у своєму дописі тодішній Президент України Петро Порошенко.

Також в пам’ять про Генерала, його ім’ям названий Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, вулиці та школи у різних містах країни, а також теплохід Українського Дунайського пароплавства.

У 2015 році про його життєвий шлях вийшла книга черкаського журналіста Андрія Кравця «Генерал Момот: наш МІФ». В ній автор зазначає:

«Всюди, де був, доля закидала Ігоря Момота не як мандрівника, а як Воїна. Він вижив у багатьох сутичках далеко від рідної землі, а поліг, захищаючи рубежі рідної держави. Любитель історії, легенд і міфів після загибелі сам став справжньою легендою Незалежної України…»

Ім’ям Ігоря Момота названі вулиці у багатьох населених пунктах України.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: Генерал із серцем солдата: у Печерському районі з’явилася вулиця Сергія Кульчицького.

Матеріал створено за інформацією з відкритих джерел.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»