Замість Тургенєва — відомий хірург та академік: у Бортничах з’явилася вулиця Миколи Волковича

Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Також в межах дерусифікації, змінила свою назву і вулиця Івана Тургенєва у Дарницькому районі столиці. Вона знаходиться у селищі Бортничі, яке ще у 1988 році включили до складу міста Києва.

Вулиця виникла у першій третині XX століття та тривалий час мала назву на честь класика російської літератури, письменника Івана Тургенєва.

У травні 2024 року шляхом рейтингового голосування у застосунку «Київ цифровий» було обрано нову назву. Серед варіантів перейменування найбільшу кількість, а саме 5126 голосів: набрала пропозиція — вулиця Миколи Волковича, на честь видатного київського хірурга, доктора медицини, професора, академіка ВУАН.

Згодом, за результатами голосування та на основі експертних висновків депутатський корпус Київської міської ради підтримав рішення щодо зміни назви цієї вулиці.

Микола Волкович народився 8 грудня 1858 року в місті Городня на Чернігівщині у родині диякона місцевого храму. Вже у радянський час біографію відомого лікаря «виправлять», зазначивши, що він походив з родини дрібного службовця.

Цікаво, що у його рідному містечку досі збереглася невеличка одноповерхова дерев’яна садиба ХІХ століття, де минули ранні роки майбутнього професора медицини. Зараз вона є пам’яткою місцевого значення.

Початкову освіту малий Миколка здобув у Городнянському трикласному повітовому училищі та у Чернігівській класичній гімназії, яку закінчив у 1877 році зі срібною медаллю.

Того ж року юнак вступає на медичний факультет Київського університету Святого Володимира, де стає учнем знаменитого професора-хірурга Володимира Караваєва. Відомо, що студентом Микола був присутнім та асистував своєму вчителю на операціях.

У 1882 році Микола Волкович закінчує університет з відзнакою.

Згодом він вступає до ординатури при госпітальній хірургічній клініці, очолюваній професором Федором Борнгауптом, працюючи водночас помічником прозектора на кафедрі фізіології університету Св. Володимира.

У 1888 році молодий лікар захистив докторську дисертацію, і за рік поїхав у відрядження за кордон, де проходив стажування в одній з клінік у Німеччині.

Після повернення до Києва, Микола Волкович активно викладає в рідному університеті, де читав курси: «Десмургія з вченням про переломи та вивихи», «Діагностика хірургічних хвороб» та «Хвороби вуха, горла та носа». А згодом започатковує систематичний курс з оториноларингології.

У 1893 році доцента Волковича призначають завідувачем найбільшого в Києві хірургічного відділення Олександрівської лікарні. У 1903 році його обрано професором госпітальної хірургічної клініки. Для своєї вступної лекції на кафедрі госпітальної хірургії Микола Маркіанович вибрав тему: «Хірургія, як наука та мистецтво та виховні завдання хірургії».

Серед київських адрес Миколи Волковича найбільш відомою є Тарасівська, 1/19 у самісінькому центрі Латинського кварталу. На початку XX століття професор медицини купує наріжну частину садиби на розі вулиць Тарасівської та Караваєвської (нині — Гетьмана Павла Скоропадського). Згодом, він замовив інженерові-техніку Івану (?) Агурову проєкт триповерхового прибуткового будинку в стилі історизм. Ця вишукана будівля збереглася до наших днів, що правда у радянський час, вона була надбудована на два поверхи.

У 1908 році вже відомий лікар та професор стає засновником та беззмінним головою Київського хірургічного товариства.

Микола Волкович, один з перших в Україні, почав виконувати складні оперативні втручання в черевній порожнині, а також вніс значний внесок у розробку питань клініки, діагностики та лікування апендициту. Описав деякі симптоми цього захворювання, які мають його імʼя, зокрема симптом атрофії правої половини живота та симптом гострого виникнення болю в епігастральній ділянці. Запропонував розріз черевної стінки при апендектомії: перший у Києві почав виконувати операції на жовчних протоках при жовчнокамʼяній хворобі.

Одним із перших у вітчизняній хірургії виконав струмектомію при базедовій хворобі та радикальну операцію на легенях. Волковичу належить заслуга становлення оториноларингології в Україні — він обʼєднав отіатрію та ларингологію в єдину науку. Розроблені оригінальні методики пластичних операцій, зокрема відновлення носа зі шкіри пальця, метод пластики та зашивання ран при операціях на лобних пазухах.

Микола Волкович є автором понад 80 наукових праць та 3 монографій. Він займався дослідженням таких хвороб, як: апендицит, жовчнокам’яна хвороба, зоб, склерома, рак гортані, травматичні пошкодження кісток та суглобів.

Під час Першої світової війни очолював університетський шпиталь, який був сформований з університетських клінік за його активної участі. З 1923 року — завідувач науково-дослідницької кафедри медицини при Київському відділенні Головнауки.

Видатний вчений та лікар пішов з життя 11 липня 1928 року у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

Іменем Миколи Волковича названі вулиці в Городні та у Чернігові.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: автор духовного гімну та біограф Тараса Шевченка: у центрі столиці з’явилася вулиця Олександра Кониського.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»