Нові адреси Києва: у Дніпровському районі з’явилася вулиця Роберта Лісовського

Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Зокрема, змінила свою назву і вулиця Академіка Олександра Бутлерова у Дніпровському районі столиці.

Вона знаходиться в історичній місцевості Ліски та з’явилася на мапі міста у середині XX століття. Спочатку топонім мав назву Новомосковський провулок, а з 1963 року — вулиця Академіка Бутлерова. На честь відомого російського хіміка ХІХ сторіччя Олександра Бутлерова.

Ще у 2022 році вулиця потрапила до переліку об’єктів міського підпорядкування, назви яких пов’язані з російською федерацією та/або її союзниками (сателітами).

Тож у червні 2022 року у застосунку «Київ цифровий» кияни обрали нову назву для вулиці Академіка Бутлерова. Серед запропонованих варіантів, найбільшу кількість голосів (11 571) набрала пропозиція «вулиця Роберта Лісовського» — на честь українського художника-графіка, який займався станковою та книжковою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном, автора дизайну емблеми ОУН (Тризуб з мечем).

Роберт Лісовський народився 29 грудня 1893 року в місті Кам’янське у родині німецького походження. Його батько Антон працював інженером-металургом, здобувши фахову освіту в місті Левен у Бельгії. Згодом завідував майстернями одного з найбільших залізогіродуктивних заводів російської імперії.

Матір майбутнього митця звали Юліана. Вона була німкенею за походженням і займалася вихованням дітей.

З дитинства маленький Роберт виявляв схильність до природи, малювання та музики, тож мати подарувала синові першу коробку з фарбами. За спогадами митця, у дитинстві він приятелював з родиною наглядача баштанів, тож час малював його хатинку під солом’яною стріхою, а також численні натюрморти з кавунами та динями.

Розуміючи захоплення хлопця мистецтвом, батьки, після закінчення народної школи, відвезли сина престижної художньо-промислової школи імені Миколи Гоголя в Миргороді, де на той час викладали Рудольф Пельше та Опанас Сластіон, який відіграли значну роль у формуванні молодого художника.

Вже за два роки Роберт їде до Києва для вступу до рисувального класу художньої школи Олександра Мурашка. Свої перші мистецькі роботи молодий митець починає експонувати вже у 20 років.

У 1917 році він стає студентом Української Академії Мистецтв, де вчився у Михайла Бойчука, а згодом і у ректора вишу — Георгія Нарбута. Невдовзі Роберт увійшов до гуртка «Музагет». Свої здібності втілив у створенні декорацій для вистав «Ромео і Джульєтта». Окрім цього, займався книжковою графікою, зокрема оздобив обкладинки до збірок поезій Павла Тичини.

На жаль, невдовзі вчитель молодого митця захворів на тиф і згодом помер. Ця втрата була важкою для Роберта Лісовського, оскільки він втратив не лише наставника, але й однодумця. Після цього він довго не міг себе віднайти й згодом виїжджає до Львова, де викладає живопис в Українській учительській (дівочій) семінарії та активно ілюструє книжки.

У цей час відбуваються зміни й у його особистому житті: у 1925 році художник одружується з молодою композиторкою та піаністкою Стефанією Туркевич.

Після завершення навчання дружини, молоде подружжя емігрувало до Берліна, де у них народилася донька Зоя. Роберт Лісовський вирішує вдосконалити свою майстерність в Академіях мистецтв Берліна та Лейпціга.

Після завершення освіти художника запросили очолити відділ графіки в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. За свідченням біографів, на цій посаді митець повністю присвячує себе педагогіці, намагаючись створити новітню школу української графіки.

У 1933-му Роберт Лісовський став організатором виставки української графіки в Державній бібліотеці Берліна, яка отримала схвальні відгуки в пресі. Таку саму виставку провели в 1938 році в Римі. Також у цей період з’являються його низка відомих праць, зокрема: «Спогади Нарбута», біографія Петра Холодного та стаття про Тараса Шевченка як художника.

Також митець активно займався станковою та книжковою графікою, книжковою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном. Цікаво, що саме він став автором пластової емблеми — переплетення пластової лілейки з тризубом, а у 1927 році він створює графічний знак відомої авіакомпанії «Люфтганза», стилізований під вписаного в коло журавля під час польоту.

Попри успіх митця за кордоном, на його родичів в Україні чекала трагічна доля.

За радянської влади родина Антона Лісовського була репресована, позбавлена свого дому, арештована. Один із його братів, Борис, був розстріляний 1937 року, інший, Володимир, загинув в автотрощі, а чоловіки обох його сестер заслані та невдовзі загинули в сибірських ГУЛАГах.

Після завершення II світової війни, Роберт Лісовський виїхав спочатку до містечка Єзі, а згодом дістався Риму. Невдовзі в межах міжнародної виставки релігійного мистецтва у Ватикані створив український стенд, декорований настінними розписами.

Взимку 1951 року Союз Українців у Великій Британії запросив художника переїхати до Лондона, де він прожив наступні 25 років.

У лютому 1963-го Роберт Лісовський очолив новозасновану Кураторію Бібліотеки та Музею імені Тараса Шевченка (нині Бібліотека та Архів імені Тараса Шевченка) та був її очільником протягом 13 років.

Влітку 1976 року митець переїхав до доньки в Женеву, де прожив останні роки життя.

Роберт Лісовський помер 28 грудня 1982 році, не доживши дня до свого 91-річчя. Наразі його справу продовжує онука Лада Нижанкіська, яка оздоблює книги для дітей та привозить їх до України.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: провулок у Ґалаґанах змінив назву на честь відомого художника-ілюстратора Анатолія Базилевича.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»