Мінус Достоєвський: столична вулиця змінила назву на честь Енді Воргола

Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також змінила свою назву і вулиця Федора Достоєвського у Шевченківському районі Києва.

Вулиця з’явилася у 1950-х на Куренівці та спершу мала назву 710-та Нова. З 1953 року вона мала ім’я класика російської літератури Федора Достоєвського. Ще у 2022 році експертна комісія порекомендувала включити вулицю Достоєвського до переліку міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією або її сателітами.

З метою деколонізації столичної топоніміки у застосунку «Київ цифровий» кияни обрали нову назву для цієї вулиці. Серед варіантів щодо перейменування найбільшу кількість, а саме 5 560 голосів, набрала пропозиція — Енді Воргола. Нова назва запропонована на честь американського митця українського (лемківського) походження, одного із засновників попарту та культової постаті в історії сучасного мистецтва.

Згодом депутатський корпус Київської міської ради підтримав рішення щодо перейменування вулиці Достоєвського на Енді Воргола.

Його справжнє ім’я — Андрій Варгола. Майбутній митець з’явився на світ 6 серпня 1928 року в місті Пітсбург, штат Пенсильванія, США. Його батьки походили з Закарпаття (нині — це територія Словаччини).

Від народження хлопчик був дуже хворобливим: у два роки, через набряки, йому щодня промивали очі борною кислотою, в шість років він перехворів на скарлатину, а за два роки переніс ревматичну гарячку, яка спричинила розлад нервової системи.

Перебуваючи дома, Енді активно почав малювати. Також він захоплюється створенням колажів із газетних вирізок. Батьки хлопця всіляко підтримували таланти сина та стали заощаджувати кошти, щоб він зміг здобути повноцінну освіту.

У 1945 році, після закінчення школи, Енді Воргол вступає до Технологічного інституту Карнегі (нині Університет Карнегі-Меллон) на факультету малювання та дизайну.

Навесні 1948 року, студент третього курсу влаштувався на роботу до художнього відділу найбільшого в Пітсбурзі універмагу, де мав оформлювати вітрини.

«Одного літа я працював в універмазі, проглядаючи „Vogue“, „Harper's Bazaar“ та європейські журнали мод для одного чудового чоловіка на ймення містер Воллмер. Я отримував десь близько 50 центів на годину і моя робота полягала в пошуку „ідей“. Я не пам’ятаю, щоб знайшов хоча б одну ідею, або, щоб бодай одна прийшла мені в голову. Містер Воллмер був для мене ідолом, бо він приїхав з Нью-Йорка, а це видавалося таким особливим. Втім, я навіть і не думав, що коли-небудь потраплю туди сам», — згадував цей період життя відомий митець.

Закінчивши навчання в університеті Карнегі-Меллон у 1949 році, Енді Воргол переїхав до Нью-Йорка, де успішно працював ілюстратором у журналі.

Гучна слава прийшла до митця у 1960-х. У цей час Енді придбав будинок на Мангеттені, який він назвав «Фабрика», де поставив на потік створення творів сучасного мистецтва.

Темою картин Воргола стали американські продукти, наприклад, консерви фірми Кембелз та пляшки з-під Кока-Коли, що зробили його знаменитим.

У цей період він також створив низку портретів відомих діячів американської масової культури, співпрацював із зірками кіно: Мерилін Монро, Елізабет Тейлор, Джимом Моррісоном та Елвісом Преслі.

Усього Енді Воргол створив близько 10 000 артоб’єктів: принти, ілюстрації, скульптури, інсталяції, фільми, картини та фотографії.

Також Енді Воргол спробував свої сили у кінорежисурі, але значного успіху у цій сфері він не мав.

У червні 1968 року на митця вчинили замах: до його майстерні Воргола під’їхала Валері Соланас, обстрілявши митця та його колегу, художника Маріо Амая.

Енді Воргол отримав важке поранення і ледве вижив, а наслідки цього замаху значно вплинули на його подальше життя. Митець став дуже лякливим — купив бронежилет, не виходив на вулицю після 20:00, а дорогі прикраси носив тільки під одягом.

За спогадами колег, як людина Енді володів дивовижною здатністю притягати до себе інших людей. Це виглядало досить дивно, оскільки митець мав екстравагантну зовнішність — сива перука, чорні окуляри й брудні костюми. Він купував дорогі костюми та навмисне заляпував їх фарбою. Це був створений ним стиль «недбалий геній».

Щодо особистого життя митця, то свого часу він став одним з перших американських художників, який відкрито заявляв про свою гомосексуальність. Проте у його житті були й жінки. Головною музою художника стала Еді Седжвік, донька мільйонера з Каліфорнії, яка спершу зіграла головну роль в одному з його артпроєктів. Також вона знялася у 12 фільмах Енді, зокрема в найуспішнішому з них — «Дівчата із Челсі».

Про їхні стосунки у 2006 році був знятий фільм «Я спокусила Енді Ворхола».

Енді Воргол раптово пішов з життя 22 лютого 1987 року після операції на сечовому міхурі. Саме хірургічне втручання пройшло успішно, однак митець помер уві сні від серцевого нападу.

Після смерті митця, у його помешканні знайшли понад 600 коробок, які він називав «капсулами часу». У них були речі, які Воргол фанатично збирав з 1950-х років: листи, чеки, листівки, фотографії, журнали, записки, обгортки, а також сукні й туфлі відомих людей. Енді збирався усе це продавати, але так і не встиг.

Цікаво, що навіть після смерті автора його роботи залишаються надзвичайно популярними серед колекціонерів та шанувальників мистецтва. Так у 2012 році його картини були продані за $380,3 млн, обійшовши на аукціоні твори знаменитих Венсана Ван Гога та Пабло Пікассо.

А у листопаді 2013 року його полотно «Срібна автокатастрофа» (1963 р.) продали на аукціоні за 105,4 млн доларів. на сьогодні — це найдорожча картина видатного митця.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: провулок у Ґалаґанах змінив назву на честь відомого художника-ілюстратора Анатолія Базилевича.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»