Нові адреси Києва: вулиця у Дніпровському районі змінила назву на честь української лікарки

Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Зокрема, у межах дерусифікації, нову назву тримала також вулиця Станюковича у Дніпровському районі столиці. Вона розташована в історичній місцевості Ліски та пролягає від Алматинської вулиці до Слобожанської вулиці.

Вважається, що вулиця з’явилася ще на початку XX століття під назвою Садова, а з 1955 року отримала ім’я на честь російського письменника Костянтина Станюковича, відомого своїми творами на теми життя військово-морського флоту.

У травні минулого року Рішенням Київради вулицю Станюковича перейменували на честь української науковиці, лікарки, докторки медичних наук, професорки, академікині Любові Трохимівни Малої (1919—2003).

На думку дослідників, вона належить до плеяди лікарів, які обрали свою професію за покликанням, а завдяки своїй багаторічній та самовідданій праці, лікарка досягла видатних успіхів в медицині, присвятивши себе галузі терапії та кардіології.

Любов Мала народилася 13 січня 1919 року у селі Копань на Запоріжжі, але згодом її батько перевіз родину до Харкова, щоб врятувати родину від голоду та дати дітям освіту.

Після закінчення школи, дівчина вступила до Харківського медичного інституту, де вчилася впродовж 1933-1938 років.

За спогадами близьких, майбутня лікарка була надзвичайно старанною та працьовитою, вирізнялася палкою жагою до знань. Попри значну матеріальну скруту, вона ніколи не скаржилася на труднощі й не пасувала перед ними, а після занять та наукових гуртків вечорами працювала прибиральницею.

Після одержання диплома молода жінка працювала у лікарні в селі Петровеньки на Луганщині.

У роки німецько-радянської війни Любов Мала працювала лікаркою у фронтових шпиталів Південного, Закавказького, Північнокавказького фронтів.

У жовтні 1941 року, після нальоту нацистської авіації, молода жінка з декількома колегами організувала евакуацію тяжкопоранених воїнів з охопленого полум’ям вагона, врятувавши життя 17 людям. Також, залучивши робітників, вона ініціювала відчеплення вагона у полум’ї, щоб запобігти поширенню пожежі на інші вагони.

Після завершення війни, Любов Мала працювала у Харківському медичному інституті клінічним ординатором, а згодом асистентом кафедри факультетської терапії. У цей час її науковим керівником стає відомий лікар-клініцист, чудовий діагност професор Соломон Якович Штейнберг. Любов Трохимівна завжди згадувала його з вдячністю, наголошуючи, що «у її професійній долі йому належить величезна роль».

У 1950 році лікарка захистила кандидатську дисертацію. У 1952–1954 роках була докторантом цієї кафедри. У 1954 році захистила докторську дисертацію на тему: «Зміни серцево-судинної системи при туберкульозі».

До 1955 року Любов Мала була доцентом кафедри факультетської терапії, у лютому 1955 р. — серпні 1961 р. — завідувачка кафедри факультетсько-шпитальної терапії, у 1961 — 1984 рр. — завкафедри шпитальної терапії, у 1984 — 1986 — очолювала кафедру внутрішніх хвороб Харківського медичного інституту.

Сучасники відзначали її надзвичайну працьовитість, наполегливість у досягненні поставленої мети, волю до перемоги, неймовірну організованість та точність.

«У ній завжди було бажання знати якомога більше, шукати та знаходити нове, вміти використовувати це для поліпшення роботи колективу. Людина прониклива, що має аналітичний розум, вона вміла „орієнтуватися в собі, у часі й у просторі“ і навчала цьому своїх учнів», — згадували Любов Малу її колеги та друзі.

За життя відома лікарка стала авторкою понад 600 наукових праць, в тому числі 24 монографій, 50 патентів та винаходів, 38 методичних рекомендацій.

Основними напрямками її наукових праць стали захворювання серцево-судинної системи при туберкульозі, ролі нейро-гуморальних механізмів регуляції в уникненні захворювань серцево-судинної системи при хронічній недостатності кровообігу, а також клінічної фармакології. Вона вперше в Україні організувала кардіологічні відділення для хворих на гострий інфаркт міокарда.

Любов Мала стала першою лікаркою в Україні, яка у 1970-х запровадила в практику систему поетапного лікування хворих з інфарктом міокарда (стаціонарний, санаторно-курортний і амбулаторно-поліклінічний етапи).

Заснувала в Харкові (1981) філіал Київського НДІ кардіології ім. академіка М.Д.Стражеска, з 1986 року — НДІ терапії МОЗу, з 1993 р. — Інститут терапії АМН України.

Також професорка підготувала 35 докторів і 186 кандидатів медичних наук.

Її здобутки були визнані далеко за межами України, зокрема, у 1996 році вона отримала звання «Людина року» від Американського автобіографічного інституту.

А у 1998 році Міжнародний біографічний центр у Кембриджі включив ім’я Любові Малої у видання «2000 видатних учених XX століття».

Любов Мала пішла з життя 14 квітня 2003 року в Харкові, у віці 83 років. Похована на алеї Героїв на Другому міському цвинтарі міста Харкова, де у 2004 році був встановлений її бронзовий бюст.

Сьогодні її ім’ям названий Інститут терапії у Харкові.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

Нові адреси Києва: у Голосіївському районі з’явилася вулиця на честь лікарки-онкологині.

Публікацію створено за матеріалами з відкритих джерел.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»