ПОРОШЕНКО Петро Олексійович

Народний депутат Верховної Ради IX скликання (Європейська солідарність), п'ятий президент України

Петро Олексійович народився 26 вересня 1965 року в Болграді Одеської області.

У 1989 році закінчив факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету ім. Т.Шевченка за спеціальністю економіст-міжнародник. У 2002-му захистив кандидатську дисертацію "Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні".

У 1990—1991 почав працювати в приватному секторі, зокрема заступником генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». Згодом очолив АТ «Біржовий дім „Україна“», яким керував до 1993 року.

У 1993—1998 працював генеральним директором Українського промислово-інвестиційного концерну.

Був власником ліквідованого 2012 року концерну «Укрпромінвест». Бізнес Порошенка також включає в себе «Укрпромінвест-Агро», телеканал «5 канал» і низку інших підприємств. Раніше важливою складовою бізнесу Порошенка була також автомобільна корпорація «Богдан», але 2009 року контрольну частку корпорації придбав його тодішній партнер Олег Свинарчук. Порошенкові також належать підприємства з виробництва скла та крохмалю, страхова компанія та Міжнародний інвестиційний банк.

1998-го року - обраний народним депутатом України від округу №12 (м. Вінниця), самовисуванець. Також, був №11 у списку СДПУ(о), був членом політбюро цієї партії.

У 2000 році створив фракцію “Солідарність”, згодом — однойменну партію.

У грудні 2001 партія “Солідарність” увійшла до виборчого блоку Ющенка «Наша Україна», а Порошенко став керівником виборчого штабу. До того партія увійшла до Партії регіонального відродження України (яка потім стала Партією регіонів), Порошенко спочатку став співголовою, згодом - заступником голови ПРВУ.

У 2002 році обраний народним депутатом України 4-го скликання як самовисуванець за виборчим округом №12 (м. Вінниця) член фракції "Наша Україна". З 2005 року - позафракційний. Був головою комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

З липня 2004 був заступником керівника штабу коаліції «Сила народу», з моменту створення партії Народний союз “Наша Україна” — в її керівництві.

8 лютого 2005 призначений на посаду секретаря РНБО. 5 вересня 2005 року після висунення проти нього звинувачень з боку колишнього держсекретаря Зінченка подав заяву про відставку. Тоді Зінченко звинуватив Порошенка в корупції та вимагав від нього відокремлення бізнесу від влади. Проти Порошенка відкрили кримінальну справу, але її було закрито.

З 22 лютого 2007 Порошенко — голова Ради НБУ.

У 2009-2010 роках - міністр закордонних справ.

З березня по грудень 2012 був міністром економічного розвитку і торгівлі України (на цю посаду був призначений Віктором Януковичем).

У 2012 році обраний народним депутатом України 7-го скликання як самовисуванець від округу №12 (частина м. Вінниця, частина Вінницького району).

Брав активну участь у революції 2013-2014 років, що стало однією з передумов для просування його подальшої політичної кар’єри.

У 2014 році став 5-им президентом України, обраний як самовисуванець, Порошенко отримав 54,7 % голосів та переміг у першому турі виборів.

У 2019 році балотувався на посаду Президента України як безпартійний самовисуванець. У другому турі, 21 квітня 2019 року, отримав 24.45% голосів та програв Володимирові Зеленському.

Після програшу на президентських виборах був обраний народним депутатом 9 скликання від партії “Європейська Солідарність” номером 1 у списку як член партії. Після обрання народним депутатом його фракція “Європейська Солідарність” стала опозиційною до монобільшості “Слуги народу” у парламенті.

Голова партії “Європейська Солідарність”, співголова однойменної фракції. Член Комітету з питань інтеграції України з Європейським Союзом.

Порошенко - заслужений економіст України, лауреат міжнародної премії ім.П.Орліка, Держпремії України в галузі науки і техніки. Нагороджений Орденом "За заслуги" ІІІ та ІІ ступенів.

Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин »та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини».