Дивитися на мистецтво крізь відстань часу: столична галерея демонструє самобутній артпроєкт

В експозиції є роботи, створені ще у мирний час та під час війни. Фото: Сергій Мазураш
В експозиції є роботи, створені ще у мирний час та під час війни. Фото: Сергій Мазураш

У майстерних творах Світлани Карунської та Володимира Гуріна відчувається алюзія до часів українського авангарду 30-х років минулого століття.

У київській галереї «Imagine Point» триває новий мистецький проєкт «Крізь час», де представлений живопис Володимира Гуріна та скульптури Світлани Карунської.

На думку кураторів проєкту, багатошаровий об’ємний, фактурний живопис Володимира Гуріна та картонні скульптури-об’єкти Світлани Карунської інспірують уявні подорожі глядача у різні мистецькі епохи, зокрема й український авангард 20-30 рр. XX століття, до якого автори звертаються безпосередньо.

Виставка об’єднала твори Володимира Гуріна та Світлани Карунської. Фото: Сергій Мазураш
Фрагмент експозиції. Фото: Сергій Мазураш

Ця яскрава течія в українському модерному мистецтві 1910—1930 років, сформована в процесі синтезу європейського модернізму з традиціями народного мистецтва.

«Поліфонічна потужність та вибаглива витонченість творів, що об’єдналися в експозиції, відсилають нас і до естетики українського бароко, якому, зокрема, за стильовим визначенням, притаманні монументальність форм, поліхромність та контрастність, експресивність, динамізм, урочиста піднесеність, символічність та алегоричність і, головне, — небачена вигадливість форм», — розповідають в галереї «Imagine Point».

Це створює внутрішню єдність, плинність світів обох митців.

Володимир Гурін та Світлана Карунська. Фото: Сергій Мазураш

«Наша виставка — це спроба подивитися на себе з відстані часу, коли ми жили без війни, крізь час, коли ми отримали новий досвід та іншу реальність. Тож тут є як довоєнні роботи, так і речі, створені вже у воєнні роки», — зазначають автори.

За словами Світлани Карунської, ідея цього проєкту виникла досить спонтанно: зустрівшись випадково з Володимиром Гуріним під час іншої виставки, у неї з’явилася ідея — зробити спільну експозицію, оскільки тематика і стиль її скульптур тісно перегукується з творчістю цього художника.

Побачити експозицію можна до 13 липня. Фото: галерея «Imagine Point»

«Фактично донедавна ми жили паралельним творчим життям, подекуди зустрічалися на заходах чи мистецьких виставках. Минулої зими я завітав до Київської картинної галереї, де експонувалися твори Світлани з проєкту „З’їж мене“. Розглядаючи її роботи, я знайшов дуже надзвичайно споріднену мені душу: фактично дивися на ці скульптури та впізнавав себе. Таке поєднання творчих думок та образів від двох різних авторів є досить рідкісним явищем у мистецтві», — розповідає Володимир Гурін.

Артпроєкт об’єднав чимало прихильників сучасного мистецтва. Фото: галерея «Imagine Point»

При цьому обидва митці впевнені, що кожен з них не втрачає своєї ідентичності — натомість, підкреслює важливість іншого.

Світлана Карунська переконана, що у наші турбулентні часи, кожен прагне твердо встояти на землі.

«Для художника такою основою є мистецтво: навіть якщо він вимушено стає воїном, мистецтво світить у темряві, дає сенс. Мистецтво — наше щасливе минуле і наше щемливе майбутнє», — вважає пані Світлана.

Художники переконані, що сила мистецтва надихає людей у час війни. Фото: Сергій Мазураш
Фрагмент експозиції. Фото: Сергій Мазураш
Фрагмент експозиції. Фото: Сергій Мазураш

З колегою погоджується і Володимир Гурін, який вважає, що робота митця у майстерні — це протистояння хаосу війни та ентропії, акумулювання енергії та волі. Тож, на сьогодні є вкрай важливим — тримати стрій у бурхливому життєвому потоці.

Виставка живопису та скульптури «Крізь час»

Коли: до 13 липня 2024 року, середа — субота: з 12:00 — 19:00

Де: проспект Голосіївський, 86/1

Вхід вільний

Важливо! У зв’язку з відключенням електроенергії розклад роботи галереї може змінюватися.

До теми: у столиці відкрили ретроспективну виставку «Живописний щоденник. У тенетах часу», де експонується понад 100 творів видатного українського пейзажиста Сергія Шишка.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»