Палітра людських переживань: у столичному Театрі Франка представили «Інтермецо»

Сцена з вистави «Інтермецо». Фото: Юлія Вебер
Сцена з вистави «Інтермецо». Фото: Юлія Вебер

Постановку за творами Михайла Коцюбинського здійснила режисерка Вероніка Літкевич.

Репертуар Національного театру імені Івана Франка поповнила ще одна вистава за українською класикою. «Інтермецо», що йде на камерній сцені, складається з чотирьох чуттєвих новел майстра психологічної прози Михайла Коцюбинського: «Що записано в книгу життя», «Сон», «Цвіт яблуні» та «Інтермецо».

Поєднує новели оповідач з «Інтермецо», який постає в образі космонавта. Він втомився від людей та їхніх трагедій. Разом з ним глядачі помандрують в інші історії.

Сцена з вистави «Інтермецо». Фото: Юлія Вебер

Старенька баба з новели «Що записано в книгу життя» ніяк не може померти. Зважаючи на злидні в родині, просить свого сина відвезти її у ліс, де вона зможе знайти очікуваний спокій та полегшити життя родини, яка доглядає за нею. Герою новели «Сон» Антіну набридло одноманітне сімейне життя. Аж поки уві сні, своїх фантазіях, він не зустрічає прекрасну незнайомку. Це змінює чоловіка, що помічає й дружина, і зрештою з’являється шанс «оживити» подружні стосунки. У новелі «Цвіт яблуні» подружжя з болем спостерігає, як від важкої хвороби помирає їхня дитина.

Прем’єра вистави відбулася 28 травня 2024 року.

Вероніка Літкевич. Фото надане Веронікою Літкевич

Детальніше про акценти та особливості «Інтермецо» «Вечірній Київ» розпитав режисерку Вероніку Літкевич.

— Поділіться, чому для постановки в Театрі Франка обрали саме твори Коцюбинського?

⁃ Коли згадуєш Коцюбинського, перше, що спадає на думку — його славетні «Тіні забутих предків». Але в нього є ще багато чудових оповідань. Коцюбинського я давно відмітила як фантастичного прозаїка, а перечитавши наново, зрозуміла, що цей матеріал може бути доречним в контексті сьогодення.

Коли я вперше прочитала «Що записано в книгу життя», розплакалась, хоча мені не притаманно плакати від літературного твору. Коцюбинський — геній. Він настільки точно описує всю палітру людських переживань, що ти не здатен пручатись, ти не зможеш залишитись байдужим. Бо всі ці історії, так чи інакше, торкались нас із вами, вони дуже впізнавані, а це і є місточок до серця глядача.

Сцена з вистави «Інтермецо». Фото: Юлія Вебер

— Як вам працювалося з текстами? Адже проза Коцюбинського досить оповідальна.

⁃ Тексти складні, це «поезія в прозі». І сценічної дії небагато. Тож потрібно було шукати театральну мову. Ми довго їх кристалізували і я радію результату, якого ми досягли, — Коцюбинський звучить.

— Чому обрали саме ці чотири оповідання? Що їх для вас об’єднує?

⁃ Я прийшла в театр з ідеєю об’єднати декілька новел, а новелу «Інтермецо» зробити наскрізною. Бо «Інтермецо» якраз починається з того, що оповідача втомили люди, їхнє горе та їхні історії.

Всі новели різні, та концепції це пасує. Моя початкова ідея — споглядання автором однієї сім’ї в паралельних реальностях. Власне так і зробили.

Сцена з вистави «Інтермецо». Фото: Юлія Вебер

— Розкажіть, які теми ви пропонуєте до роздумів глядачів у постановці?

⁃ Було бажання проявити просту думку: не існує універсального рецепта щастя. Життя — це вирій подій, реакцій і вчинків, що в різних обставинах набувають абсолютно різних значень. І це хотілось розкрити на прикладі цих історій. Вчинки, які здаватимуться абсурдними в одних обставинах, в інших видаються абсолютно виправданими.

У першій новелі «Що записано в книгу життя» проблематика проста — злидні. В другій новелі «Сон» гроші є, та головний герой — нереалізований талант. А в третій новелі «Цвіт яблуні» все є: і гроші, і успіх, але смертельно заслабла дитина — безсилля перед фатумом.

— Що для вас у виставі найбільш актуально сьогодні?

⁃ Всі обрані новели з їх проблематикою актуальні й сьогодні. Та глобально — «Інтермецо». Всім нам потрібно робити собі час від часу інтермецо, тобто паузу. Брати перерву і відновлюватись, щоб знову з’являлось натхнення жити.

Сцена з вистави «Інтермецо». Фото: Юлія Вебер

— Герой-оповідач з’являється у виставі у костюмі космонавта. Розкажіть, чому обрали такий образ?

— Сам Коцюбинський підказав своїм текстом: «Заздрю планетам. Вони мають свої орбіти і ніщо не стає їм на заваді. В той час як я у своїй роботі завжди зустрічаю людину».

Ми з Павлом Шпегуном, який грає роль оповідача, перебирали можливі варіанти при яких би відкрився цей текст, сповнений втоми та споглядання, і знайшли. Паша взагалі став для мене натхненням в цій роботі. Наш художник Олександр Друганов зробив ескіз, цехи вправно виготовили костюм і тепер цей образ тішить наше і глядацьке око.

Коли: 25 та 26 червня, 2 та 3 липня о 18:00, 14 липня о 13:00 та 17:00
Де: Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, площа Івана Франка, 3
Вартість квитка: 60-350 грн.

Читайте також:

  • Як мрії змінюють стосунки: у столичному театрі презентували виставу «Незнайомка». До репертуару Театру на Подолі увійшла романтична подорож від Михайла Коцюбинського за новелою «Сон».

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»